Ухвала суду № 51705037, 14.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 року Справа № 140425/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Сапіги В.П., Яворського І.О.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аспект» (надалі - ТзОВ «Фірма «Аспект») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі (надалі - ДПІ у Жовківському районі ) про скасування наказу на проведення документальної планової виїзної перевірки та податкових повідомлень-рішень від 26.03.2012 року №0000342300 та №0000352300.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що наказ першого заступника начальника ДПІ у Жовківському районі Львівської області №28 від 11.01.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в порушення пп.79.1,79.2, 77.1,77.2 Податкового кодексу України в оскаржуваному наказі та в плані - графіку проведення документальних планових перевірок не зазначено причин включення позивача до переліку підприємств щодо діяльності якої є необхідність проведення планових перевірок. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість та правильність формування валових витрат підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом ПП «Вікторія - Галкомсервіс», ПП «Бізнесгруп» та ПП «Версант» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 26.03.2012 року № 0000342300 та № 0000352300. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині позовних вимог про скасування наказу, суд першої інстанції відмовив, позаяк такий підписаний належною особою, а перевірка була передбачена у плані - графіку проведення документальних планових перевірок на 1 квартал 2012 року, що свідчить про дотримання відповідачем ст.77 ПК України.

З приводу господарських взаємовідносин позивача з ПП «Версант» та ПП «Бізнесгруп», то виходячи з протоколу виїмки від 31.05.2011 року у позивача було вилучено всі документи (перевірка 12.03.2012 року). З приводу взаємовідносин з ПП «Вікторія - Галкомсервіс», то останнє виконувало загально - будівельні роботи (підтверджено довідками про вартість виконаних будівельних робіт № КБ - 3, копіями актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ - 2в, копіями підсумкових відомостей ресурсів, видатковими накладними на товар, накладними на придбання товарів, товарно - транспортними накладними, актами приймання виконаних робіт та перевезення товару).

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав договори з ТзОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» по прибиранню та з ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», ТзОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ПАТ «Укроптбакалія» по ремонту будівель. Виходячи з того, що у позивача 10 осіб працюючих, було укладено договори з контрагентами ПП «Версант» , ПП «Бізнесгруп», ПП «Вікторія - Галкомсервіс» , які надали в допомогу подібні послуги дешевші. Останні, за час здійснення вказаних операцій були зареєстрованими в Реєстрі, мали свідоцтва платників ПДВ. Документи, надані останніми відповідали всім критеріям первинного документу. Подальша ліквідація контрагентів позивача та анулювання їхніх свідоцтв платника ПДВ, сама по собі не призвела до недійсності всіх угод. Мається також рішення ЛААС по неправомірності перевірки ПП «Вікторія - Галкомсервіс». Є покликання на судову практику та рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Булвес АД проти Болгарії».

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що позивачем укладено договір з ПП «Бізнесгруп» по прибиранні останнім «Ашан Україна Гіпермаркет». Згідно запиту ЦБД ДПА України відомо, що фірма ПП «Бізнесгруп» з ознаками фіктивності, відсутні основні та виробничі потужності, засновник, директор і головний бухгалтер одна і та ж особа. Крім того, в позивача достатньо своїх працівників для виконання робіт по прибиранню. Отже, завищено валові витрати, які не пов'язані з веденням фінансово - господарської діяльності. Щодо договору позивача з ПП «Вікторія - Галкомсервіс» по виконанню загально будівельних робіт, то встановлено розбіжність податкового кредиту. За місцем реєстрації не знаходиться. Станом на 30.11.2011 року ПП «Вікторія - Галкомсервіс» має стан платника « 3», прийнято рішення про припинення діяльності (розпочато ліквідаційну процедуру). Підприємство відобразило господарські операції, які фактично не відбулися. Отже, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин для можливості здійснення господарської діяльності (систематичного придбання та продажу товарів). Крім того, з договірних відносин ПП «Версант» надавало послуги на придбання приміщень «Ашан Україна Гіпермаркет». Встановлено розбіжності між відображеними показниками позивача у складі податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Версант». За наслідками перевірки встановлено запис про відсутність підтвердження відомостей. Останнє не мало умов для здійснення господарської діяльності.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що на підставі наказу №28 від 11.01.2012 року, направлень, відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Фірма «Аспект»» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №348/23-0/13800529 від 12.03.2012 року.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 26.03.2012 року №0000342300, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 292922,25 грн., в тому числі за основним платежем 285303 грн. та за штрафними санкціями 7619,25 грн. та №0000352300, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 318367,50 грн., в тому числі за основним платежем 270352 грн. та за штрафними санкціями 48015,50 грн.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 вищезазначеного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що системний аналіз вищезазначених норм та документів, наявних в матеріалах справи (договорів, видаткових накладних, податкових накладних, довідок форми КБ2в, довідок Форми №КБ-3, актів приймання виконаних робіт, податкової звітності та інші) дає підстави стверджувати, що документи, на підставі яких ТзОВ «Фірма «Аспект» включило витрати по операціях з контрагентами ПП «Бізнесгруп» та ПП «Вікторія -Галкомсервіс» до складу валових витрат та на підставі яких сформувало податковий кредит по операціях з контрагентами ПП «Бізнесгруп», ПП «Версант», ПП «Вікторія -Галкомсервіс» відповідають критеріям первинного документу, для надання їм юридичної сили і доказовості. Відтак, зазначені дії позивача, щодо формування валових витрат та податкового кредиту є цілком правомірними.

Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило б справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Покликання апелянта на порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України до уваги не беруться, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході розгляду справи зазначені факти встановлено не було та апелянтом не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України та ст. 207 ГК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що ДПІ у Жовківському районі жодних позовів про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами подано не було, а відтак такі є дійсними.

Вказана позиція не суперечить висновку Верховного Суду України викладеному в судовому рішенні від 18.11.2014 року, що застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою ст. 228 ЦК України, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

Крім того, подальша ліквідація контрагентів позивача та анулювання їхніх свідоцтв платника податку на додану вартість, сама по собі не призвела до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавила правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги вцілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року у справі № 2а-5429/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді В.П. Сапіга

І.О. Яворський

Повний текст виготовлено 21.09.2015 року