Вирок № 51702521, 15.09.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/13894/14-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2015 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Домніцького В.В.,

при секретарі судового засідання Єфремової М.Й.,

за участю: прокурора Вовканича С.М., захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, -

та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_6, не працюючого, не одруженого, раніше судимого, -

у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

10.09.2014 року ОСОБА_5, шляхом пошкодження металопластикових дверей проник до будинку № 10 по вул. Духновича в с. Оноківці Ужгородського району, належного ОСОБА_6, звідки викрав належні потерпілій: три телевізійні тюнера «Eurosky DVB 8004 Super», пять пультів дистанційного керування, ізоляційну стрічку, зєднувальний шнур, чотири ланцюжки із срібла, три кулони із срібла, одну пару сережок із срібла, два намиста із перлинами, завдавши вказаними діями ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 3691,90 грн.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою винність у скоєному визнав повністю. Показав, що 10.09.2014 року близько 10 год. 00 хв. підїхав на автомобілі під керуванням ОСОБА_4 до будинку № 10 по вул. Духновича в с. Оноківці Ужгородського району. ОСОБА_4 залишився в автомобілі, а він, пройшовши у двір, шляхом видавлювання дверей з допомогою підготовленого інструменту проник до будинку, звідки викрав три телевізійні тюнери, пульти до них, біжутерію та монети. Зазначені предмети він помістив у знайдені у будинку пакети та повернувся до автомобіля з викраденим.

Крім цього зазначив, що ОСОБА_4 безпосередньої участі у вчиненні зазначеної крадіжки не приймав, а залишився в автомобілі, пояснивши свою неучасть появою невідомого автомобіля.

По дорозі до м. Ужгород, автомобіль намагалися зупинити невідомі, а тому вони з ОСОБА_4 намагалися втекти. В одному з дворів в мікрорайоні «Шахта» він залишив автомобіль ОСОБА_4 та разом з викраденим попрямував у район гаражів, де залишив пакети з викраденими речами.

Крім повного визнання вини по зазначеному епізоду, винність ОСОБА_5 в інкримінованому злочині доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так з показань ОСОБА_6 вбачається, що 10.09.2014 року, близько 12 год. 00 хв. вона виявила сліди крадіжки з належного їй будинку, розташованого за адресою: Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Духновича, будинок № 10. Повідомивши міліцію, вона дізналась, що винні вже затримані.

З дослідженого судом протоколу огляду місця події від 10.09.2014 року вбачається, що в ході огляду території, прилеглої до будинку № 1 по вул. Благоєва в м. Ужгороді, поблизу гаражів було виявлено пакет. В зазначеному пакеті знаходилися: три телевізійні тюнера, пять пультів дистанційного керування, ізоляційна стрічка, візитка, медаль, дві пари рукавиць, кепка, біжутерія, пляшка з рідиною, плитка шоколаду, лом, поліетиленовий пакет, кабель, ізоляційна стрічка та пять запахових слідів, які були виявлені та вилучені.

В той же час в пакеті були виявлені 29 колекційних монет Нацбанку України, які слідчим були описані, сфотографовані, однак, запису про їх вилучення зазначений протокол не містить, як і відсутні дані про їх оцінку.

У ході судового засідання, яких не будь причин цього прокурором не зазначено, а тому суд вважає, що епізод викрадення ОСОБА_5 монет у гр. ОСОБА_6 не доведений стороною обвинувачення і його слід виключити з обвинувачення.

Як вбачається з досліджених у судовому засіданні протоколів від 15.09.2014 року слідчим, за участю потерпілої, було оглянуто зазначені в протоколі предмети та опізнані ОСОБА_6

Відповідно до висновків експертиз № 23/529 від 15.10.2014 року та № 23/531 від 10.10.2014 року, вартість викраденого у ОСОБА_6 складає 3691,90 грн.

Оцінюючи докази по даному епізоду в їх сукупності суд в основному надає віри показам обвинуваченого ОСОБА_5, наданим у судовому засіданні, стосовно обставин вчинення крадіжки та обставин за яких він намагався позбутися викраденого, залишивши його поблизу гаражів в мікрорайоні «Шахта», показанням потерпілої ОСОБА_6, висновкам експерта, протоколам огляду предметів та огляду місця події.

Крім цього, органами досудового слідства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінується скоєння ряду злочинів за попередньою змовою групою осіб за таких обставин.

Епізод 1.

13 лютого 2014 року близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_4 за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_5, шляхом пошкодження деревяного вікна проникли в середину будинку № 54 по вул. Словянська в мкр. Табла 2 с. Баранинці Ужгородського району, належного ОСОБА_7, та викрали золоті прикраси, а саме: 1 чоловічий золотий ланцюжок вагою 8,5 грам; золотий перстень вагою 5 грам; жіночий золотий ланцюжок з хрестиком загальною вагою 4,5 грами; три золоті кільця вагою по 3 грами кожне; 1 золоте кільце вагою 4 грами, загальною вартістю 12645,00 грн., та грошові кошти: 6500,00 грн., 1250,00 ОСОБА_8, 1600,00 доларів США, завдавши тим самим потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 47333,37 грн.

Епізод 2.

23 травня 2014 року у денний час ОСОБА_4 за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_5, проникли в середину будинку № 8 по вул. Богдана Хмельницького в с. Кінчеш Ужгородського району, належного ОСОБА_9, шляхом пошкодження металопластикових дверей, та викрали золоті прикраси, а саме: золоту каблучку вагою 3,26 грами; золотий набір, що складається з кільця вагою 5,59 грами та сережок вагою 8,49 грам; золоту каблучку вагою 3,21 грам; золоту каблучку вагою приблизно 3,5 грам; золоту каблучку вагою 3 грами; золоту каблучку вагою 2,8 грам; золоту каблучку вагою 1,2 грами; золотий браслет вагою 2,88 грами; золоту каблучку вагою 2 грами, та технічні засоби: ноутбук марки «Asus» моделі «X50SL», нетбук марки «Lenovo» моделі «Idea Pad S 110», планшет «Cube» моделі «U 30 GT НОМЕР_1 Sn 82158», дзеркальний фотоапарат марки «Nikon» - «D5100» разом із запасним обєктивом «Nikon» - «55Х200», цифровий фотоапарат марки «Samsung» - «PL150», тюнер на супутникове телебачення моделі «4100С», тюнер на Т-2 моделі «SRT 8500», мобільний телефон марки «Samsung» моделі «GT-S5230», відеокамеру марки «Sony» - «DCR-HC 23E», ручні годинники в кількості 4 штуки фірм виробників: «Appella», «Vacheron Constantin Geneve», «Q&Q Quartz, IPS Water Resist», «Chanel», а також грошові кошти в розмірі 80,00 ОСОБА_8, завдавши таким чином потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 40114,84 грн.

Епізод 3.

06 червня 2014 року зранку ОСОБА_4 за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_5, шляхом пошкодження металопластикового вікна проникли в середину будинку № 8 по вул. Княгині Ольги в с. Баранинці Ужгородського району, належного ОСОБА_10, звідки викрали золоті прикраси, а саме: золоту чоловічу каблучку вагою 2,5 грам; золоту жіночу каблучку вагою 3 грами; одну пару золотих сережок вагою 3,5 грами; одну пару золотих сережок вагою 2,5 грами; золотий жіночий ланцюжок вагою 3 грами; два золоті кулони вагою по 1,5 грами кожний; золотий хрестик вагою 3 грами; золотий жіночий браслет вагою 4 грами, загальною вартістю 10964,26 грн., блок живлення до ноутбуку та сумочку типу «барсетка» в якій знаходилось 300,00 грн. Вказаними діями ОСОБА_10 заподіяно матеріальних збитків на суму 11264,25 грн.

Епізод 4.

20.06.2014 року в ранковий час ОСОБА_4 за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_5, шляхом пошкодження металопластикового вікна проникли в серединку будинку № 10 по вул. Залізнична в мкр. Доманинці с. Оноківці Ужгородського району, належного ОСОБА_11, та викрали золоті прикраси: золоте жіноче кольє вагою 10 грам; жіночий браслет вагою 5 грам; золотий чоловічий ланцюжок вагою 20 грам; золоту чоловічу каблучку приблизною вагою 12 грам; золоте жіноче обручальне кільце вагою 4 грами; золоте чоловіче обручальне кільце вагою 5 грам; золоте жіноче кільце вагою 5 грам; золоте жіноче кільце вагою 8 грам; два золоті жіночі кільця вагою по 6 грам кожне; загальною вартістю 36564,00 грн., телевізійний тюнер марки «Digital Satellite Receiver-4100C», та грошові кошти 100000,00 грн., 1500,00 ОСОБА_8 та 1000,00 доларів США, завдавши тим самим ОСОБА_11 матеріальних збитків на загальну суму 172817,45 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, свою вину у скоєнні будь-яких крадіжок заперечив.

Показав, що жодний із злочинів не вчиняв. З ОСОБА_5 познайомився в кінці 2013 року через своїх знайомих і підтримував з ним контакт, розмовляючи час від часу по телефону. З початку червня 2014 року вони періодично бачилися, проводили разом час, на прохання ОСОБА_5 він неодноразово підвозив його. При цьому, йому не було відомо про вчинення ОСОБА_5 якихось крадіжок.

Показав, що 10 вересня 2014 року перебував по місцю проживання і на прохання ОСОБА_5 відвіз його в мкр. Доманинці с. Оноківці Ужгородського району, в район кладовища.

Як пояснював ОСОБА_5 він мав забрати якийсь борг.

Близько 10 год. він на автомобілі марки «Honda» підїхав на прохання ОСОБА_5 з ним в мікрорайон Доманинці. ОСОБА_5 вийшов, а він залишився в автомобілі. Після повернення ОСОБА_5, у якого в руках були якісь пакети, вони поїхали в напрямку м. Ужгород.

По дорозі їх намагалися зупинити невідомі в цивільному, при цьому використовували зброю. Будучи наляканим ОСОБА_4 кинувся втікати й зупинився в одному з дворів мікрорайону «Шахта» де й був затриманий, близько 11 год. 10.09.2014 року та доставлений в міліцію.

Відкритий автомобіль, разом з ключами, залишився на місці його затримання і до 12.09.2014 року про долю автомобіля йому нічого не було відомо.

12.09.2014 року він був присутній при тому, як з гаража Ужгородського МВ УМВС України був викочений належний йому автомобіль, опечатаний скотчем і в салоні на задньому сидінні були виявлено годинники, які йому не належать і звідки вони зявились в автомобілі йому не відомо.

Крім того показав, що на початку червня 2014 року на прохання ОСОБА_5 відвезти його по справам він попросив від останнього кошти на бензин, на що ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 золоту каблучку, яку запропонував здати в ломбард та, за вилучені кошти, заправити автомобіль. Про те, що каблучка викрадена йому нічого не було відомо і він здав її в ломбард на свій паспорт, не підозрюючи про це.

Також показав, що в період 13 лютого 2014 року 14 лютого 2014 року він святкував ОСОБА_12 закоханих з дівчиною в с. Лумшори.

Заперечив вчинення будь-яких крадіжок разом з ОСОБА_5, які мали місце 23 травня 2014 року та 20 червня 2014 року, оскільки протягом зазначеного період перебував на роботі в кафе «Кошіце» по вул. Сурікова, 6 в м. Ужгород.

Також показав, що 06 червня 2014 року бачився з ОСОБА_5 для того щоб допомогли йому перевезти будівельні матеріали.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю.

Показав, що злочини були вчинені ним за попередньою змовою та у співучасті з ОСОБА_4, який фактично був ініціатором їх вчинення.

Так ОСОБА_5 показав, що майже кожного дня вони їздили через мікрорайон Табла в с. Баранинці Ужгородського району видивлялися будинок, який можна обікрасти.

Підходящий будинок знайшов ОСОБА_4, після чого 13 лютого 2014 року зранку, приблизно о 09 год. 00 хв. вони поїхали до обумовленого ними будинку. ОСОБА_5 показав, що він зайшов першим через паркан, після чого відкрив ворота, для того щоб зайшов ОСОБА_4 Після того, ОСОБА_4 фомкою відкрив вікно і зайшов до будинку разом з ОСОБА_5, та повернувшись сказав, що взяв кошти, частину яких він дав ОСОБА_5 200 доларів США. З приводу викрадення інших цінностей чи золотих виробів йому нічого не відомо.

Крім того, ОСОБА_5 показав, що у травні 2014 року вони декілька разів, за тиждень приблизно 2 рази, їздили в с. Кінчеш Ужгородського району для того щоб знайти будинок, який можна обікрасти. Після того, 23 травня 2014 року, знайшовши підходящий будинок, ОСОБА_5 зайшов першим переліз через паркан будинку, відкрив балконні двері фомкою, після вони зайшли у будинок. Цінності в будинку шукав ОСОБА_4, який приблизно через 30 хвилин виніс ноутбук та заповнений непрозорий пакет і рюкзак. Про вміст пакету і рюкзака йому нічого не відомо. Після скоєння крадіжки ОСОБА_4 дав йому тюнер, який він продав за 200,00 грн.

Крім того зазначив, що пізніше отримав від ОСОБА_4 фотоапарат «Samsung».

Заперечив, що він давав ОСОБА_4 каблучку в оплату за поїздку.

Окрім того, ОСОБА_5 показав, що 06.06.2014 року, зранку, після пошуку підходящого будинку, він разом з ОСОБА_4 приїхали в район автосервісу «Мітсубісі», проникли на подвіря будинку через паркан та попробували відкрити фомкою двері, однак, вони не відкривались, у звязку з чим він розбив скло, після чого вони зайшли до будинку.

Як показав ОСОБА_5, він спостерігав за обстановкою, а ОСОБА_4 оглядав будинок, після чого вийшов та сказав, що нічого не має.

В цьому будинку ОСОБА_5 знайшов пляшку спиртного та забрав її собі.

Також показав, що 20.06.2014 року він разом з ОСОБА_4, перелізши через забор вони потрапили на подвіря будинку в мкр. Доманинці с. Оноківці, де проникли в будинок, шляхом пошкодження вікна.

В будинку ОСОБА_4 швидко оглянув кімнати і вийшовши сказав, що нічого не знайшов, після чого вони залишили цей будинок, а він прихопив з однієї з кімнат тюнер.

При цьому він не помітив у руках та в кишеняХ ОСОБА_4 будь-яких предметів.

Інкримінуючи підсудним скоєння зазначених епізодів протиправної діяльності обвинувачення посилається на такі докази:

Епізод № 1.

Рапорт оперативного чергового від 13.02.2014 року, заяву ОСОБА_7 про дозвіл на проведення огляд будинку, протокол огляду місця події з фототаблицею до нього та протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, з яких вбачається, що 13.02.2014 року ОСОБА_7 виявила скоєння крадіжки з будинки № 54 по вул. Словянська в мкр. Табла 2 в с. Баранинці Ужгородського району, при цьому вказала, що в неї було викрадено золоті коштовності, та грошові кошти: 6500,00 грн., 1250,00 ОСОБА_8, 1600,00 доларів США.

У ході огляду місця події встановлено, що крадіжка була вчинена шляхом пошкодження деревяного вікна з подальшим проникнення в будинок.

Крім цього, як на доказ обвинувачення посилається на курс валют, видаткову накладну про ремонт вікна, копію чеку про придбання прикраси вартістю 465,00 грн., висновки експерта № 35 від 28.03.2014 року та № 23/551 від 08.10.2014 року про оцінку викрадених предметів.

Окрім того, обвинувачення посилається як на доказ на визнавальні показання ОСОБА_5, у ході допиту та у ході слідчого експерименту, та протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2014 року, за яким ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_5, як особу, яку він бачив недалеко від будинку потерпілої.

Оцінюючи докази по епізоду крадіжки в ОСОБА_7 в їх сукупності, суд приходить до наступного.

На переконання суду рапорт оперативного чергового, заява ОСОБА_7 про дозвіл на огляд, протокол прийняття заяви, копія чеку на придбання золотих виробів та протокол огляду місця події свідчать лише про факт скоєння крадіжки з будинку гр. ОСОБА_7

Висновок експерта № 35 свідчить пошкодження вікна будинку з допомогою металевого предмету «фомка».

Видаткова накладна від 14.02.2014 року свідчить про вартість ремонту вікна.

Показання потерпілих ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_14, які не були очевидцями скоєння злочину, свідчать лише про факт скоєння зазначеного злочину.

Однак, вони, як і довідка про курс валют НБУ не вказують на причетність обвинувачених до скоєння даного злочину.

Що стосується висновку експерта № 23/551 то на переконання суду він побудований на припущеннях, оскільки експерт не досліджував жодних обєктів, такий матеріал йому не надавався і він визначив вартість викраденого шляхом припущень щодо ймовірності вартості описаних речей, на недопустимість чого вказує захист.

За таких обставин, в силу вимог закону, зазначений доказ не може бути визнаний допустимим та прийнятим до уваги.

Протокол предявлення особи до впізнання по фотознімкам від 09.10.2014 з участю ОСОБА_13, який опізнав ОСОБА_5, як особу, що знаходилась на відстані 100 метрів від будинку та привертала до себе увагу своїми незрозумілими рухами.

Відповідно до ст.ст. 223, 228 КПК України особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати і пояснити за якими ознаками вони його впізнала. При необхідності впізнання може проводитися за фотознімками.

Як вбачається, таке впізнання за фотознімками проводилось через місяць після затримання обвинувачених, особи яких, на той час, були встановлені.

Обвинувачення в ході судового розгляду не представило обґрунтованих доводів того, чому впізнання проводилось за фотознімками, і особі, яка впізнає, було предявлено лише фотографію ОСОБА_5, а впізнання іншого обвинувачення по даній справі не проводилося взагалі.

На переконання суду зазначений протокол впізнання не свідчить про вчинення ОСОБА_5 крадіжки, є сумнівним, з огляду на викладені судом обставини, а тому не може бути прийнятим до уваги, як доказ вини ОСОБА_5

Основним доказом по даній справі є визнавальні показання підсудного ОСОБА_5, який визнає як свою участь у скоєнні цього злочину, так і вказує на ОСОБА_12, як на активного співучасника злочину.

Будь-яких інших доказів, які би вказували на винність як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4 по даному епізоду обвинуваченням суду не надано.

Аналізуючи зміст протоколу проведення слідчого експерименту від 16.09.2014 року, суд констатує вкрай поверхові твердження ОСОБА_5 стосовно обставин скоєння крадіжок, а зміст його показів стосовно даного епізоду свідчить про те, що він недостатньо орієнтується на місці скоєння злочину.

Підсудний ОСОБА_4 заперечуючи свою участь у вчиненні даного епізоду, зазначив, що з 13.02.2014 року по 14.02.2014 року він перебував у с. Лумшори Перечинського району, де святкував разом із своєю подругою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобовязані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що помякшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Однак, всупереч вимогам закону обвинувачення не вважало за необхідне перевірити алібі підсудного ОСОБА_4 по даному епізоду, висловивши твердження, що зазначені доводи ОСОБА_4 є способом захисту підсудного.

Статтею 17 КПК України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

На переконання суду, визнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_5 по зазначеному епізоду є сумнівними, оскільки будь-яких інших доказів його винності у скоєному не здобуто, а тому суд вважає зазначені докази недостатніми для обґрунтування винності підсудного.

Враховуючи викладене суд констатує, що жодних доказів, за винятком показань обвинуваченого ОСОБА_5 щодо винності у скоєному підсудного ОСОБА_4 не здобуто.

Оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості та достовірності по даному епізоду щодо доведення вини ОСОБА_4 суд вважає, що таких по справі не здобуто і показань ОСОБА_5 для цього недостатньо.

За таких обставин, суд прийшов до переконання, що підсудний ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по даному епізоду підлягають виправданню.

Епізод № 2.

На переконання обвинувачення, доказами винуватості підсудних є: рапорт оперативного чергового, протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протокол огляду місця події від 23.05.2014 року з фототаблицею до нього, висновок експерта № 81 від 02.06.2014 року, заява ОСОБА_15 про дозвіл на огляд будинку, протокол допиту свідка ОСОБА_16, запит та відповідь в ПТ «Міський ломбард» від 07.08.2014 року, протоколи предявлення речей до впізнання та протокол огляду предмету, висновки експерта №№ 23/545, 23/547 та 23/548, довідка НБУ, протокол обшуку, відповідь на запит ПТ «Міський ломбард» від 24.09.2014 року, показання потерпілого ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_16, свідка ОСОБА_17, обвинуваченого ОСОБА_5 та протокол слідчого експерименту.

Аналізуючи докази обвинувачення, суд приходить до такого.

Рапорт оперативного чергового, протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протокол огляду місця події від 23.05.2014 року з фототаблицею до нього, довідка про курс валют, висновок експерта № 81 від 02.06.2014 року, заява ОСОБА_15 про дозвіл на огляд будинку свідчать про те, що потерпілим ОСОБА_15 було виявлено та повідомлено про вчинення крадіжки, а в ході проведення огляду місця події було виявлено сліди проникнення в будинок № 8 по вул. Богдана Хмельницького в с. Кінчеш Ужгородського району, шляхом пошкодження дверей.

Що стосується висновків експерта №№ 23/545, 23/547 то на переконання суду вони побудованв на припущеннях, оскільки експерт не досліджував жодних обєктів, такі матеріали йому не надавались і він визначив вартість викраденого шляхом припущень щодо ймовірності вартості описаних речей.

За таких обставин, в силу вимог закону, зазначений доказ не може бути визнаний допустимим та прийнятим до уваги.

Із показань потерпілого ОСОБА_15 вбачається, що 29 травня 2014 року, повернувшись після обіду, він виявив, що за час його відсутності двері веранди і підвалу були вскриті невідомими особами. Зайшовши, побачив безлад у кімнатах будинку та помітив, що зникли фотоапарат, чотири годинники, золото, ноутбук «Asus», тюнер та телефон. Зазначив, що він нікого не бачив. Вказав, що із викраденого йому повернуто лише чотири годинники, решта матеріальних збитків не відшкодована.

Із показаннями свідка ОСОБА_16 вбачається, що крадіжку виявила донька, повернувшись додому після навчання. Щодо викрадених речей показала, що тюнер, відеокамеру, дві фотокамери: марки «Nikon» та «Samsung», ноутбук, планшет, нетбук, годинники, та золоті вироби, а також 80,00 ОСОБА_8 їй не повернуті.

Крім того показала, що у ломбарді по пр. Свободи в м. Ужгород виявила належну їй каблучку, яка була викрадена. Ця каблучка була здана в ломбард ОСОБА_4

Відповідно до вимог закону, суд приймає до уваги лише показання свідка, надані ним у ході судового засідання, а тому протокол допиту свідка ОСОБА_16 в якості доказу суд прийняти не може.

Щодо долученої копії розрахункової квитанції від 07.08.2014 року, запиту та відповіді з ПТ «Міський ломбард» від 07.08.2014 року, то такі, як вбачається з їх змісту, свідчать лише про те, що обвинувачений ОСОБА_4 здав в ломбард каблучку, яка була реалізована 07.08.2014 року і яка не була у встановленому законом порядку вилучена, оглянута, опізнана та визнана речовим доказом по справі.

Органи досудового слідства не вжили передбачених законом заходів щодо відшукання такого доказу, а тому суд позбавлених можливості, зважаючи на зацікавленість свідка ОСОБА_16, перевірити достовірність її показань.

Відповідь на запит з ПТ «Міський ломбард» від 24.09.2014 свідчить про те, що міським ломбардом було реалізовано зданий ОСОБА_17 фотоапарат марки «Samsung».

З показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що зазначений фотоапарат марки «Samsung», був отриманий нею від ОСОБА_5, з яким перебуває у відносинах. Як показала ОСОБА_17 зданий нею фотоапарат приніс ОСОБА_5 з будівельного майданчика, на якому він працював, від особи на імя Діма.

З протоколів предявлення речей для впізнання від 24.09.2014 року, протоколу огляду предмета від 24.09.2014 року вбачається, що предметом огляду є 4 годинники різних найменувань, які, відповідно до протоколу обшуку від 12.09.2014 року, були виявлені на задньому сидінні та вилучені з автомобіля марки «Honda», яким користувався ОСОБА_4

Судом встановлено, що 10.09.2014 року близько 11 год. ОСОБА_4 після переслідування був затриманий працівниками міліції під час керування автомобілем марки «Honda» за підозрою у скоєнні злочину та доставлений у МВ УМВС.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, повязаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Однак, згідно протоколу огляду та вилучення автомобіля від 10.09.2014 року вбачається, що зазначений автомобіль не був оглянутий, відповідно до встановлених законом правил, а був переміщений на евакуаторі на територію МВ УМВС та поміщений в один із гаражів.

12.09.2014 року зазначений автомобіль, на підставі ухвали суду був обшуканий.

При проведенні цього обшуку був складений протокол який не містить даних про те, що автомобіль був опечатаний в належний спосіб, який би унеможливлював доступ сторонніх осіб і цілісність таких печатей перевірялась перед вскриттям салону автомобіля.

В результаті обшуку в салоні автомобіля, на задньому сидінні було виявлено 4 годинники різних марок.

Підсудний ОСОБА_4 заперечував, що зазначені годинники належать йому та не міг пояснити, звідки вони зявились на задньому сидінні автомобіля.

На переконання суду не виправдане затягування проведення обшуку автомобіля ставить під сумнів достовірність його результатів.

Зазначені обставини викликають обґрунтований сумнів стосовно походження та доказового значення у справі виявлених годинників.

З протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що потерпілим зазначено, що в нього було викрадено: фотоапарат марки «Nikon», ноутбук марки «Asus», планшет «Lenovo» та два цифрові тюнери до супутникових антен. Будь-яких заяв щодо викрадення у нього годинників, ювелірних виробів, відеокамер, телефону, фотоапарату марки «Samsung» та грошових коштів ця заява не містила.

Як показав ОСОБА_4 автомобіль та ключі, після його затримання, залишились у розпорядженні працівників міліції і доступ сторонніх осіб до автомобіля в період 10.09.2014 року 12.09.2014 року не виключався.

Підсудний ОСОБА_5 у своїх показаннях зазначав, що не бачив у ОСОБА_4 серед викраденого годинників, також не зазначав, що бачив ці годинники у автомобілі під час поїздки 10.09.2014 року, хоча мав би такі бачити, оскільки вони були виявлені згодом на задньому сидінні.

Яким чином слідчий дізнався про викрадення у ОСОБА_15 годинників, при відсутності заяви про скоєння такої крадіжки, і предявив їх для впізнання саме свідку ОСОБА_16 не зрозуміло, а обвинувачення ці обставини не обґрунтувало.

Враховуючи вказане суд вважає, що зазначений протокол обшуку не може бути прийнятий судом до уваги в якості доказу в справі, зважаючи на його сумнівний характер.

Враховуючи вказане, суд критично відноситься до показань потерпілого ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_16 щодо обсягів викрадених речей.

Підставою для такого висновку суд вважає непослідовність та суперечність їх показань щодо викраденого майна, зокрема, потерпілий ОСОБА_15 вказує на викрадення, поряд з іншим, 4 годинників та фотоапарату марки «Nikon», у той же час його дружина, свідок ОСОБА_16 вказує на викрадення, крім того, 2 фотоапаратів марки «Nikon» та «Samsung», а також відеокамери.

Обвинувачення у судовому засіданні зазначених протиріч не пояснило та не усунуло.

Свідок ОСОБА_16 у своїх показанням вказує, що вона виявила у ломбарді належну їй каблучку, однак, ця каблучка не була зазначена потерпілим у списку викраденого, у встановленому законом порядку вона не була вилучена, опізнана та долучена до справи в якості речового доказу.

На переконання суду, такими ж сумнівними є доводи обвинувачення щодо викрадення фотоапарату марки «Samsung».

Про викрадення саме цього фотоапарату заявляє лише свідок ОСОБА_16

Доказів наявності такого фотоапарату, якими зокрема б могли бути чеки чи технічна документація на нього не здобуто, а тому можливості ідентифікувати такий суд немає.

Приймаючи до уваги розбіжність у твердженнях потерпілого ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_16 щодо кількості викраденого, зміст заяви про скоєння злочину, суд констатує відсутність переконливих доказів того, що копія частини коробки фотоапарату марки «Samsung» має відношення до підтвердження факту належності такого потерпілому ОСОБА_15 та є доказом скоєння його крадіжки обвинуваченими.

Показання свідка ОСОБА_17 щодо обставин здачі в ломбард фотоапарата «Samsung» не узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_17 в суді показала, що фотоапарат приніс ОСОБА_5 та сказав, що отримав його на будівництві від чоловіка на імя Діма, в той час як ОСОБА_5 вказує, що отримав такий від ОСОБА_4

Таким чином, слід констатувати, що показання свідка ОСОБА_17 не спростовують зазначених висновків суду про те, що на прохання обвинуваченого ОСОБА_5 вона здавала фотоапарат «Samsung» до ломбарду і цей фотоапарат не має відношення до крадіжки у гр. ОСОБА_15

Зважаючи на вказане, суд вважає, що показання свідка ОСОБА_16 щодо обставин крадіжки та виявлення нею факту реалізації через ломбарди викраденого майна не можуть бути прийняті до уваги, як доказ вини підсудних.

Підсудний ОСОБА_4 заперечує свою вину у скоєнні крадіжки та вказує на те, що отримав каблучку від ОСОБА_5 в якості оплати за заправку автомобіля.

ОСОБА_5 заперечує зазначену обставину та вказує, що вчинив зазначений злочин разом з ОСОБА_4

Зокрема, він зайшов першим переліз через паркан будинку, відкрив балконні двері фомкою, після вони зайшли у будинок. Цінності в будинку шукав ОСОБА_4, який приблизно через 30 хвилин виніс ноутбук та заповнений непрозорий пакет і рюкзак. Про вміст пакету і рюкзака йому нічого не відомо. Після скоєння крадіжки ОСОБА_4 дав йому тюнер, який він продав за 200,00 грн.

На переконання суду, визнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_5 по зазначеному епізоду є сумнівними, оскільки будь-яких інших доказів його вини у скоєному не здобуто, а тому суд вважає зазначені докази недостатніми для обґрунтування винності підсудного.

Враховуючи викладене суд констатує, що жодних доказів, за винятком показань обвинуваченого ОСОБА_5 щодо винуватості у скоєному підсудного ОСОБА_4 не здобуто.

Оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості та достовірності по даному епізоду щодо доведення вини ОСОБА_4 суд вважає, що таких по справі не здобуто і показань ОСОБА_5 для цього недостатньо.

За таких обставин, суд прийшов до переконання, що підсудний ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по даному епізоду підлягають виправданню.

Епізод № 3.

На підтвердження винності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні крадіжки у гр. ОСОБА_10 обвинувачення посилається на: рапорт оперативного чергового, протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, заяву про надання дозволу на огляд будинку, протокол огляду місця події, висновок експерта № 95 від 18.06.2014 року, заяву ОСОБА_18 про надання дозволу на огляд накопичувача інформації, протокол огляду предмета, висновок експертизи № 23/538 від 17.10.2014 року, інформацію, яка міститься на диску з надписом: «фото та відео, с. Баранинці, вул. К. Ольги, 8, Ужгородський р-н», протокол проведення слідчого експерименту, показання обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_10

Оцінюючи зібрані докази по даному епізоду в їх сукупності суд приходить до такого.

Показання потерпілої ОСОБА_10 свідчать про те, що ввечері 06 червня 2014 року вона, повернувшись додому, побачила розбите вікно, зайшла в будинок та помітила відсутність золотих виробів сімейних цінностей, серед яких: золота обручка її чоловіка, її перстні, сережки, ланцюжки, блок живлення до ноутбуку, а також гаманця в якому знаходились 300,00 грн.

З протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та рапорту оперативного чергового вбачається, що потерпілою було заявлено про викрадення: золотих сережок, обручальних каблучок, каблучки, ланцюжка, кулончика, а також гаманця в якому знаходились грошові кошти у сумі 300,00 грн.

З протоколу огляду місця події від 06.06.2014 року та фототаблиці до нього вбачається, що, при огляді місця вчинення злочину - будинку за адресою: с. Баранинці Ужгородського району, вул. Княгині Ольги, 8, зафіксовано сліди злому.

З висновку експертизи № 95 від 18.06.2014 року, вбачається, що на місці скоєння злочину, виявлено слід рукавички.

З протоколу огляду предмета вбачається, що 17.09.2014 року було оглянуто накопичувач інформації, на якому містились відеоматеріали відео-спостереження, які долучені до справи та містяться на диску з надписом: «фото та відео, с. Баранинці, вул. К. Ольги, 8, Ужгородський р-н», які свідчать про проникнення на територію дворогосподарства ОСОБА_10

Що стосується висновку експерта № 23/538 то на переконання суду він побудований на припущеннях, оскільки експерт не досліджував жодних обєктів, такі матеріали йому не надавались і він визначив вартість викраденого шляхом припущень щодо ймовірності вартості описаних речей, на недопустимість чого вказує захист.

За таких обставин, в силу вимог закону, зазначений доказ не може бути визнаний допустимим та прийнятим до уваги.

З оглянутих у судовому засіданні відеоматеріалів охоронного відео-спостереження вбачається, що на них міститься фото- та відео-зображення двох осіб, які на невстановленому автомобілі темного кольору, номерні знаки якого не ідентифіковано, підїхали до подвіря гр. ОСОБА_18П в с. Баранинці та через неогороджене подвіря проходять на сусідню територію. Після перерви в записі, міститься відеоматеріал на якому зображено як невстановлена особа повертається до транспортного засобу, який згодом відїжджає.

Обвинуваченням не надано переконливих даних про те, що на зазначених відео- та фото-матеріалах зображені саме ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Достовірно ідентифікувати осіб, які зображені на зазначеному матеріалі відео-спостереження не представляється можливим.

Підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заперечують, що цей матеріал містить їх зображення.

В той же час, обвинувачений ОСОБА_5, не впізнаючи себе на матеріалах відео-спостереження, вказує, що на відео міститься зображення ОСОБА_4

Враховуючи встановлене, суд вважає, що матеріали відео-спостереження не містять переконливих даних про причетність обвинувачених до скоєння даного злочину.

Підсудний ОСОБА_4 заперечив свою винність у скоєнні цього злочину та вказав, що 06 червня 2014 року бачився з ОСОБА_5 для того щоб допомогли йому перевезти будівельні матеріали.

В свою чергу допитаний в суді ОСОБА_5 визнає свою вину в скоєному та вказує на ОСОБА_4 як на співучасника злочину.

На такі ж обставини він вказував і в ході проведення слідчого експерименту, що вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 16.09.2014 року.

Аналіз тексту протоколу слідчого експерименту від 16.09.2014 року свідчить про те, що: «підозрюваний В.В. добровільно погодився і у приміщення Ужгородського РВ в присутності капітана міліції ОСОБА_8, оперуповноваженого ОСОБА_19, експерта ОСОБА_20 та двох понятих обставини скоєння кримінальних правопорушень, після чого запропонував групі у повному складі проїхати до місця їхнього скоєння».

Зміст протоколу свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_5 разом з учасниками, підїжджав до будівель, з яких, як вказано в обвинуваченні, вчиняв разом з ОСОБА_4 крадіжки, вказував на них та в загальних рисах описував події.

Судом встановлено, що при оформленні зазначеного протоколу не знайшли свого відображення присутність свідків по справі при проведенні експерименту, що викликає сумнів в дотриманні вимог закону при проведенні такого.

Крім того, протокол не підписаний особами, які приймали участь в проведенні слідчого експерименту і зазначені у протоколі, а саме, ОСОБА_19 та ОСОБА_20

Зважаючи на неможливість відтворення відеозапису слідчої дії та наявність зазначених сумнівів, стосовно допустимості, суд не вважає за можливе прийняти цей доказ до уваги, як доказ винності обвинувачених.

Таким чином суд констатує, що обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по зазначеному епізоду ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_5

На переконання суду, визнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_5 по зазначеному епізоду є сумнівними, оскільки будь-яких інших доказів його вини у скоєному не здобуто, а тому суд вважає зазначені докази недостатніми для обґрунтування винності підсудного.

Враховуючи викладене суд констатує, що жодних доказів, за винятком показань обвинуваченого ОСОБА_5 щодо винуватості у скоєному підсудного ОСОБА_4 не здобуто.

Оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості та достовірності по даному епізоду щодо доведення вини ОСОБА_4 суд вважає, що таких по справі не здобуто і показань ОСОБА_5 для цього недостатньо.

За таких обставин, суд прийшов до переконання, що підсудний ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по даному епізоду підлягають виправданню.

Епізод № 4.

На підтвердження обвинувачення вчинення крадіжки у гр. ОСОБА_11 обвинувачення посилається на: рапорт оперативного чергового, протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20.06.2014 року, заяву про надання дозволу на огляд будинку, протокол огляду місця події, фотокартку викрадених золотих виробів, довідку НБУ про курс валют, висновки експерта 23/379 від 11.07.2014 року та № 23/537 від 17.10.2014 року, протоколи предявлення особи для впізнання від 01.10.2014 року, показання потерпілої ОСОБА_11, свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22, протокол проведення слідчого експерименту та показання обвинуваченого ОСОБА_5

Оцінюючи докази по епізоду крадіжки в ОСОБА_11 в їх сукупності, суд приходить до наступного.

З показань потерпілої ОСОБА_11 вбачається, що в результаті крадіжки в неї було викрадено 10 золотих виробів, 5 каблучок, ланцюжок, кольє, браслет, тюнер, а також грошові кошти: 10000,00 грн., 1500,00 ОСОБА_8 та 1000,00 доларів США. Потерпіла вказує, що шкода, завдана злочином їй не відшкодована.

З показань свідка ОСОБА_21 вбачається, що 20.06.2014 року невідомі особи проникли в будинок, звідки викрали золоті прикраси, тюнер та грошові кошти.

Крім того, свідок вказав, що він бачив декілька разів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поблизу сусідського будинку на автомобілі марки «Volkswagen Passat» і опізнав їх по фотографіях, які йому були предявлені слідчим 01.10.2014 року.

Як вказує свідок ОСОБА_22, після подій, які мали місце 20.06.2014 року йому зателефонував батько запитав чи не приходив він додому, однак, дізнавшись, що ні, повідомив, що з будинку було викрадено гроші та золоті вироби, належні матері та батьку.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та рапорту оперативного вбачається, що при прийнятті заяви про вчинення злочину потерпілою було заявлено, що в неї було викрадено: грошові кошти в сумі 100 000,00 грн., 1500,00 ОСОБА_8, 1000,00 доларів США, золоті коштовності, а також тюнер.

Згідно протоколу огляду місця події від 20.06.2014 року та фототаблиці до нього, вбачається, що при огляді місця вчинення злочину будинку № 10 по вул. Залізнична в мкр. Доманинці с. Оноківці Ужгородського району, було зафіксовано сліди вчинення злочину.

З рапорту оперативного чергового, протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, заяви про надання дозволу на огляд будинку, протоколу огляду місця події вбачається, що потерпілою ОСОБА_22, було виявлено та повідомлено про вчинення крадіжки речей з будинку № 8 по вул. К. Ольги в с. Баранинці Ужгородського району, яка була вчинена шляхом пошкодження металопластикового вікна з наступним проникненням в будинок.

З протоколів предявлення осіб для впізнання за фотознімками вбачається, що ОСОБА_21 впізнав на фото ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як таких, що перебували поблизу сусідського будинку перед скоєнням крадіжки.

Приймаючи до уваги показання свідка ОСОБА_21 у судовому засіданні, суд критично відносить до результатів предявлення осіб для впізнання за фотознімками, які проводилися 01.10.2014 року виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст.ст. 223, 228 КПК України однією із слідчих (розшукових) дій є предявлення особи для впізнання. Особа, яка підлягає впізнанню, предявляється особі, яка впізнає, при необхідності за фотознімками. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути предявлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

По справі встановлено, що обвинувачені були затримані та їх особи були встановлені 10.09.2014 року.

Будь-яких даних, які би свідчили про неможливість проведення впізнання за участю цих осіб, і необхідність проведення впізнання за фотознімками суду не надано.

Більш того, як вбачається з показань свідка ОСОБА_21 обвинуваченого ОСОБА_5 він побачив під час проведення слідчого експерименту 16.09.2014 року та тоді ж дізнався його прізвище.

Свідок ОСОБА_21 у ході допиту повідомив суд, що йому візуально був знайомий і ОСОБА_4, оскільки він його бачив і в інших місцях.

На переконання суду, зміст зазначених показань є сумнівним, зважаючи на зацікавленість свідка, оскільки він є чоловіком потерпілої, давність подій та перерахування свідком ОСОБА_21 деталі одягу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, їх автомобіля та його номерного знаку.

За таких обставин, проведення впізнання по фотознімкам від 01.10.2014 року, у ході якого ОСОБА_21 опізнав ОСОБА_5 є незаконним і не може бути прийняте судом до уваги, як доказ обвинувачення.

Зазначене свідчить і про сумнівність впізнання по фотознімкам підсудного ОСОБА_4

Показання свідка ОСОБА_22 не містять даних, які би вказували на винність підсудних.

Що стосується висновків експерта № 23/379 від 11.07.2014 та № 23/537 від 17.10.2014 року то на переконання суду вони побудовані на припущеннях, оскільки експерт не досліджував жодних обєктів, такі матеріали йому не надавались і він визначив вартість викраденого шляхом припущень щодо ймовірності вартості описаних речей.

За таких обставин, в силу вимог закону, зазначений доказ не може бути визнаний допустимим та прийнятим до уваги.

ОСОБА_4 заперечує свою причетність до цього злочину.

В своїх показах, при допиті в суді по даному епізоду, ОСОБА_5 вказував, що не бачив у ОСОБА_4 будь-яких викрадених речей та цінностей.

В той же час вказав, що він особисто з даного будинку викрав тюнер.

Зміст показань ОСОБА_5 свідчить про те, що він, не зважаючи на присутність поблизу будинку в ході слідчого експерименту, не орієнтується в обстановці в даному будинку, зокрема, не міг впевнено назвати кількість його поверхів, а також про наявність значної кількості товару в цокольному поверсі будинку, куди, як вбачається з його показів, він заходив.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд вважає, що показання ОСОБА_5 носить сумнівний, непереконливий характер, та не виключають самооговору та оговору ним ОСОБА_4

Будь-яких інших переконливих, достовірних, належним та допустимих доказів скоєння ОСОБА_5 та ОСОБА_4 цього злочину по справі не здобуто, а тому суд, виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, тлумачачи всі сумніви щодо доведеності вини особи на користь такої особи, вважає, що підсудні по даному епізоду підлягають виправданню.

З показань свідка ОСОБА_23 вбачається, що вона проживала разом з ОСОБА_4 Вказала, що за час спільного проживання вона давала користуватись своїм автомобілем ОСОБА_4 Крім того, показала, за вони часто користувались послугами ломбарду, знає, що ОСОБА_4 також здавав декілька разів якісь свої речі, однак, що саме, їй невідомо.

Крім цього, по всіх епізодах звинувачення, обвинувачення посилалось, як на доказ на протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 13.09.2014 року, за яким було оглянуто автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat» р.н.з. «КЕ317ІL», і в результаті огляду не було виявлено доказів скоєння злочину обвинуваченими.

З листів ПТ «Міський ломбард», запитів та відповідей від ПТ «Ломбард Сакура» від 15.09.2014 року, 16.09.2014 року, вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_23 користувались послугами ломбардів, однак, зазначене не свідчить, що ними збувались через ломбарди викрадені по епізодам звинувачення речі.

Досліджені судом матеріали про проведення оперативно-розшукових заходів та зміст диску № 10252 свідчать про наявність телефонних розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з 07.09.2014 року по 10.09.2014 року, які носять побутовий характер і не свідчать про підготовку чи вчинення злочинів.

На переконання обвинувачення такі матеріали свідчать лише про контакти між підсудними, які по справі не оспорюються.

ОСОБА_24 прикордонного загону від 11.09.2014 року доказового значення по справі не має.

Крім того, як на доказ, обвинувачення посилається на протокол проведення слідчого експерименту від 16.09.2014 року та додану до нього касету марки «Panasoniс» № 0338929.

В судовому засіданні відтворити запис, який містився на зазначеній касеті не представилось можливим з технічних причин, а тому суд позбавлений можливості оцінити доказове значення інформації, яка містилась на ній.

Що стосується протоколу про проведення слідчого експерименту від 16.09.2014 року за участю ОСОБА_5, то він характеризується вкрай лаконічним викладом обставин, на які вказував ОСОБА_5, не містить детального викладу обстановки і обставин скоєння крадіжок.

Відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Аналіз тексту протоколу слідчого експерименту від 16.09.2014 року свідчить про те, що: «підозрюваний В.В. добровільно погодився і у приміщення Ужгородського РВ в присутності капітана міліції ОСОБА_8, оперуповноваженого ОСОБА_19, експерта ОСОБА_20 та двох понятих обставини скоєння кримінальних правопорушень, після чого запропонував групі у повному складі проїхати до місця їхнього скоєння».

Подальший зміст протоколу свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_5 разом з учасниками, підїжджав до будівель, з яких, як вказано в обвинуваченні, вчиняв разом з ОСОБА_4 крадіжки, вказував на них та в загальних рисах описував події.

При цьому, протокол не містить даних, що учасники експерименту заходили на подвіря та безпосередньо в будинки.

У той же час, з показання свідка ОСОБА_21 вбачається, що він бачив ОСОБА_5 при проведенні слідчого експерименту.

Свідок ОСОБА_16 в своїх показання також вказала, що була присутня при проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_5

Однак, вказані обставини не знайшли свого відображення в протоколі слідчого експерименту, що викликає сумнів в дотриманні вимог закону при проведенні такого.

Крім того, протокол не підписаний особами, які приймали участь в проведенні слідчого експерименту і зазначені у протоколі, а саме, ОСОБА_19 та ОСОБА_20

Таким чином суд констатує, що в ході судового розгляду справи обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по епізодам №№ 1-4 не знайшло підтвердження доказами, з точку зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозвязку, як того вимагає закон.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд вважає, що показання ОСОБА_5 по епізодам №№ 1-4 носить сумнівний, непереконливий характер, і містять ознаки як самооговору, так і оговору ним ОСОБА_4

На переконання суду визнання ОСОБА_5 своєї вини та свідчення проти ОСОБА_4 повязане з станом здоровя ОСОБА_5, який страждає на тяжке захворювання, і беззастережна його співпраця з обвинуваченням може дати можливість йому уникнути суворого покарання, вийти на свободу і отримати належне лікування.

Про обґрунтованість таких висновків свідчить позиція сторони обвинувачення, в ході судових дебатів, та пропозиція обрати ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів нижче найнижчої межі, та в той же час пропозиція обрати ОСОБА_4 значно суворіше покарання.

Враховуючи вказане суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 підлягає виправданню по всім епізодам предявленого на підставі п. 3 ст. 284 та ч. 1 ст. 373 КПК України, а саме, у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Обвинувачений ОСОБА_5 підлягає виправданню по епізодам крадіжок майна у потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на підставі п. 3 ст. 284 та ч. 1 ст. 373 КПК України, а саме, у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_5 по епізоду крадіжки у ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки прийшов до переконання, що підсудний вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднану з проникненням у житло.

Обставинами, які помякшують покарання ОСОБА_5 є фактичне визнання вини у скоєному та вчинення злочину внаслідок збігу інших тяжких особистих обставин.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Враховуючи вказане суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 вимоги ст. 69 КК України, приймаючи до уваги наявність кількох помякшуючих обставин, відсутність обставин, обтяжуючих покарання, та приймаючи до уваги стан його здоровя.

У відповідності до ст. 129 КПК України цивільні позови залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі встановленої санкції статті у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання 10.09.2014 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в закону силу залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України, по епізодам крадіжок майна у потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 виправдати у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 та ч. 4 ст. 185 КК України виправдати у звязку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту до набранням вироку законної сили залишити без змін.

Речові докази вважати повернутими законному володільцю за належністю.

Цивільні позови залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд.

Головуючий В.В. Домніцький