Вирок № 51702458, 01.10.2015, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2036/15-к

Провадження № 1-кп/307/293/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

з участю прокурора Дьолог Я.В.

захисника ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_3

при секретарі Тиводар В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вільхівці, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, розлученого, має на утриманні неповнолітнього сина, сезонного робітника, раніше судимого, вироками Тячівського районного суду від 29.03.2013 р. за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік та від 22.01.2014 р. за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На початку березня 2015 року, близько 23.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вулиці біля будинку АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_4 умисно, з корисливих спонукань, через незачинені на замок двері на першому поверсі вказаного будинку проник всередину, звідки повторно, таємно викрав дитячий візок фірми"Princess", чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 7467 грв.

Крім того, 29.05.2015 р., близько 01-ї год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з корисливих спонукань, ОСОБА_4 проник на подвір'я будинку АДРЕСА_3, де з-під навісу, розташованого між житловим будинком та господарським приміщенням, повторно, таємно, викрав бувший у використанні дитячий візок фірми "VIKI" вартістю 750 грв., чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю. Пояснив, що в першій декаді березня 2015 року, приблизно в 23-и години, йдучи з бару, де вживав спиртні напої, через незачинені ворота, зайшов на територію дворогосподарства потерпілого ОСОБА_2 Підійшовши до підвального приміщення будинку та побачив, що двері у нього не зачинені. Тоді, з метою вчинення крадіжки він зайшов в середину звідки викрав новий дитячий візок, який відвіз додому. Через кілька днів цей візок він продав жінці на прізвище Фіцай за 800 чи 400 гривень. 29.05.2015 року, після опівночі, він повертався додому із святкування чийогось дня народження та знову вирішив вчинити крадіжку. Зайшовши на подвір'я будинку № НОМЕР_1», під навісом побачив дитячий візок, який виштовхав на вулицю і відвіз до своїх знайомих. Через кілька днів до нього прийшов свекор ОСОБА_5 і він повернув йому візок. Цивільний позов ОСОБА_2 визнає повністю.

Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася. Надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Претензій до обвинуваченого не має.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Його інтереси у судовому засіданні представляв адвокат ОСОБА_3, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та поросив їх задовольнити.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена повністю. Крім його визнання це стверджується наступними доказами.

Висновком експерта від 04.06.2015 р. стверджено, що станом на березень 2015 року, з урахуванням фізичного та морального зносу вартість дитячого візка "Princess" становить 7467 грв. (а. с. 43-47 т. 2).

Згідно висновку експерта від 24.06.2015 р. станом на 29.05.2015 р., з урахуванням фізичного та морального зносу вартість дитячого візка "VIKI" становить 750 грв. (а. с. 30-34 т. 4).

Таким чином, оцінивши зібрані по справі та досліджені докази, які не суперечать один одному і повністю узгоджуються між собою суд приходить до висновку, що в кінці березня 2015 року, близько 23.30 год., обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, викрав з будинку АДРЕСА_2, дитячий візок фірми "Princess", а 29.05.2015 р., близько 01-ї год., також перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з подвір'я будинку АДРЕСА_3, він вчинив крадіжку дитячого візка фірми "VIKI".

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 щодо викрадення дитячого візка фірми "Princess" з будинку АДРЕСА_3, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України по кваліфікуючій ознаці - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло. По кваліфікуючій ознаці -повторність- суд кваліфікує дії ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що він має дві непогашені судимості за вчинення злочинів передбачених ст. 185 КК України.

Дії ОСОБА_4 щодо викрадення дитячого візка фірми "VIKI", з подвір'я будинку АДРЕСА_3, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України по кваліфікуючій ознаці - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставини які його пом'якшують: свою вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, викрадені речі повернуті потерпілим, а також обставини, які обтяжують покарання: допустив рецидив кримінальних правопорушень, має дві непогашені судимості та вчинив кримінальні правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Вироком Тячівського районного суду від 29.03.2013 р., за ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 був засуджений на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік за злочини вчинені 28 та 30 листопада 2012 року. Вороком цього ж суду, від 22.01.2014 р., за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_4 був засуджений на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, за злочин вчинений 29.11.2012 р. Тому суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити з застосуванням ст. 71 КК України за сукупністю вироків і до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, за наявності рецидиву злочину. Згідно абзацу 7 п. 26 цієї ж постанови, у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) ( 2341-14 ) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.

Враховуючи особу обвинуваченого, який вчинив кримінальні правопорушення будучи засудженим до позбавлення волі та звільненим від покарання з іспитовим строком суд приходить до висновку, що його виправлення можливе лише в місцях позбавлення волі, так як відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України суд звільняє засудженого від відбування призначеного покарання з умовою що він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, чого ОСОБА_4 не дотримався.

Потерпілий ОСОБА_2 заявив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 5000 грв.

Відповідно до ст. 129 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє його повністю, частково, або відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.17-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", у кримінальній справі вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються і вирішуються судом за умови, що особу, якій її заподіяно, визнано в установленому законом порядку потерпілим та цивільним позивачем і що у справі є письмова заява, яка за змістом відповідає вимогам ЦПК.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, потерпілий зазначив, що через неправомірні дії ОСОБА_4, який порушив його право на приватну власність, він зазнав душевних страждань.

Приймаючи до уваги наведені потерпілим на обґрунтування завданої моральної шкоди обставини, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги також реальну можливість відшкодування обвинуваченим завданої моральної шкоди, обсяг страждань потерпілого, повне визнання позову обвинуваченим, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю.

Тому, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки;

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки і шість місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 три роки і шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати покарання призначене вироком Тячівського районного суду від 22.01.2014 р. і за сукупністю вироків остаточно до відбуття призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на чотири роки і один місяць.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_4, залишити попередній - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 12.06.2015 р.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 п'ять тисяч гривень.

Речові докази дитячий візок фірми "Princess" залишити у потерпілого ОСОБА_2, дитячий візок фірми "VIKI", залишити у потерпілої ОСОБА_5

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_4 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: Гримут В.І.