Рішення № 51700233, 30.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/938/2015(м)

265/1790/15-ц

Єдиний унікальний номер 265/1790/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/938/2015(м)

Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко О.В.

Категорія 53 Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Биліни Т.І., Сорока Г.П.

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Вказував, що з 14 березня 2011 року по 05 вересня 2014 року працював у ПрАТ «Азовелектросталь», але на день звільнення останній не виплатив йому заборгованість по заробітній платі в сумі 16589,54 гривень. Посилаючись на порушення його трудових прав, що спричинило моральні страждання, з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 16704,28 гривень, середній заробіток за весь час затримки розрахунку,що виникла з 06 вересня 2014 року в сумі 52678,34 гривен, та на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Рішенням (заочним) Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 червня 2015 року позов ОСОБА_3 до ПрАТ «Азовелектросталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Азовелектросталь» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 16704,28 грн., без утримання з цих сум податків і зборів; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 вересня 2014 року по 04 червня 2015 року в сумі 68518,68 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті, а також на відшкодування моральної шкоди 500 грн. Стягнуто з ПрАТ «Азовелектросталь» в дохід держави судовий збір у розмірі 857,23 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «Азовелектросталь» Майська А.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з»ясування обставин справи, просить рішення суду змінити в частині стягнення з ПрАТ «Азовелектросталь» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши його розмір з урахуванням 12-годинного графіку його роботи з 15-16 робочими днями на місяць.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи за його відсутність. (а.с. 84-85, 102)

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ПрАТ «Азовелектросталь» Майської А.В., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до положень ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо) , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком.

Згідно до ст 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив у п. 20 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року, суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 у період з 14 березня 2011 року по 05 вересня 2014 року працював у ПрАТ «Азовелектросталь». Наказом від 05 вересня 2014 року був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с. 4-6 )

Відповідно довідок, наданих відповідачем, за № № 936-937 від 21 квітня 2015 року, заборгованість ПрАТ «Азовелектросталь» по заробітній платі перед позивачем на час його звільнення становила 16704,28 гривень, яку на час розгляду справи він не отримав; його середньо денна заробітна плата складала 368 грн.38 коп., що позивачем визнавалось і суд першої інстанції, розглядаючи справу в порядку заочного провадження поклав їх в основу судового рішення, яке позивачем не оскаржується. (а.с.20,21)

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, пославшись на листи Міністерства соціальної політики України за №9884/0/14/13/13 від 04.09.2003 року і за №10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 року «Про розрахунок норм тривалості робочого часу » дійшов висновку про те, що тривалість періоду затримки розрахунку з 06.09.2014 року до 04.06.2015 року складає 186 робочих днів, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 68518 грн.68коп. (186х368,38)

Між тим, звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного судового рішення, в задоволенні якої суд відмовив, відповідач надав відомості щодо графіку № 8 роботи в зазначений період часу, який передбачав непереривний режим з робочим днем, тривалістю 12 годин та склав 136 робочих днів, що спростовує визначену судом тривалість періоду затримки розрахунку. (а.с.42-44,61)

При розгляді справи в апеляційному суді позивач уточнив і розмір середньоденної заробітної плати позивача, який відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №100 від 08.02.1995 року та графіку №8, складає 382 грн.48 коп., що підтверджується довідкою головного бухгалтера за №2450 від 24.09.2015 року . (а.с .101 )

З урахуванням наведеного, та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи у зв'язку з чим неправильно розрахував період затримки розрахунку та середньоденний заробіток позивача, оскаржуване рішення в частині визначення розміру стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку заборгованості з 06.09.2014 року по 04.06.2015 року підлягає зміні.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період затримки розрахунку заборгованості з 06.09.2014 року по 04.06.2015 року в розмірі 52017 грн.28 коп. (136 х 382.48)

В решті частині судове рішення не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303,307,309, 313,315 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 червня 2015 року в частині розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості по заробітній платі в період з 06.09.2014 року по 04.06.2015 року в розмірі 52017 ( п'ятдесят дві тисячі сімнадцять ) гривень 28 коп.

В решті частини рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: