Ухвала суду № 51680541, 29.09.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8010/14-ц

Провадження № 6/127/29/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2015 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді: Волошина С.В.,

за участю секретаря Тонкопій Ю.І.,

заявника ОСОБА_1,

представника заявника ОСОБА_2,

відповідача у третейській справі ОСОБА_3,

представника позивача у третейській справі ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 23.04.2008 року у справі № 1 147/08 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на обєкт нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

18.04.2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 23.04.2008 року у справі № 1 147/08 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на обєкт нерухомого майна.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що 23.04.2008 року третейський суддя Третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» ОСОБА_6 розглянув справу № 1 147/08, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на обєкти нерухомого майна. Рішенням від 23.04.2008 року суд визнав договір купівлі продажу нерухомого майна від 09.04.2008 року, а саме житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у Вінницькому районі, с. Вінницькі Хутори, вул. Коцюбинського 6, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 дійсним. Про існування даного рішення заявнику стало відомо лише 26.03.2014 року. Заявник вважає, що дане рішення підлягає скасуванню з тих підстав, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 21.09.1962 року, та відповідно відчужений будинок був побудований нею та ОСОБА_3 під час шлюбу, що підтверджується свідоцтвом № 230 від 28.05.1987 року, що видане виконкомом Вінницької районної ради народних депутатів на імя ОСОБА_3 та зареєстрованого Вінницьким обласним БТІ в реєстровій книзі № 2 за реєстровим № 228. В спірному будинку вона проживає з чоловіком до цього часу та цей будинок є єдиним їхнім житлом. В порушення вимог ст. 65 СК України письмової згоди, як співвласниці будинку при укладенні договору отримано не було. Проте суд на зазначені порушення законодавства при розгляді справи уваги не звернув. Вирішуючи питання, щодо наявності у суду компетенції на розгляд даної справи суд не врахував, що заявник не була стороною третейської угоди від 11.04.2008 року на підставі якої третейський суд здійснив розгляд даної справи. В результаті таких обставин третейський суд прийняв рішення яким вирішив питання щодо її прав та обовязків, вийшовши за межі третейської угоди та своєї компетенції, що є порушенням ст. 27 Закону України «Про третейські суди». Також при прийнятті рішення третейський суд не врахував того, що згідно ст.ст. 210, 640 ЦК України правочин, який підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації, та оскільки станом на момент розгляду справи сторонами не була здійснена державна реєстрація спірного договору купівлі продажу він є не укладеним і не створює жодних прав та обовязків сторін. Окрім того, суд не врахував, що як на момент розгляду справи так і станом на даний час не відбулось ні повного ні часткового виконання договору. Грошові кошти в сумі 250000 грн. ОСОБА_4 не передавав, також не відбулась фактична передача спірного житлового будинку. Заявник та її чоловік і донині проживають у спірному житловому будинку, зареєстровані в ньому, сплачують комунальні платежі, тощо.

Враховуючи викладене заявник просила поновити їй строк на оскарження рішення постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Південно бузька» від 23.04.2008 року по справі № 1 147/08, та скасувати вказане рішення Третейського суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2014 року (суддя Прокопчук А.В.) до вирішення справи по суті, ухвалено поновити ОСОБА_1 строк на оскарження рішення постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Південно бузька» від 23.04.2008 року по справі № 1 147/08, яка набрала законної сили. (а.с. 121).

В судовому засіданні заявник та її представник внесену на розгляд суду заяву підтримали, просили її задоволити, з тих же підстав, що наведено у заяві. Представник заявника ОСОБА_2, також звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 стороною договору купівлі продажу не була, також вона не являлась стороною третейського спору. Разом з тим третейським судом вирішено питання про її права на нерухомість.

В судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що його обманув ОСОБА_4 разом зі своїм товаришем Володимиром. Участі у розгляді третейської справи він також фактично не приймав.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення заяви, посилаючись на заперечення, що внесені на розгляд суду, зміст яких зводиться до того, що в день прийняття рішення третейським судом ОСОБА_1 надала до суду власноручно підписану заяву із згодою на відчуження житлового будинку з відповідними прибудовами та господарськими спорудами, що знаходяться за адресою с. Вінницькі Хутори, вул. Коцюбинського № 6. Погоджуються з тим, що заявник з її чоловіком дійсно до нині проживають у спірному будинковолодінні, однак таке їх проживання обумовлено їх спільною усною домовленістю. Вважає подану заяву про скасування рішення третейського суду від 18.04.2014 року безпідставною, необґрунтованою, такою що задоволенню не підлягає. Додатково зазначили, що дійсно договір купівлі - продажу було укладено в простій письмовій формі. Однак під час розгляду справи ОСОБА_1 була присутня, мабуть в якості вільного слухача, оскільки про неї як про учасника процесу в іншій якості в рішенні третейського суду не зазначено. Звернув увагу суду також на те, що на виконання рішення третейського суду Ленінським районним судом м. Вінниці 30.05.2008 року винесено ухвалу про видачу виконавчого листа, під час винесення якої також перевірялись обставини справи. Вказаною ухвалою підтверджується те, що рішення третейського суду є законним. ОСОБА_4 зазначив, що перехід права власності оформляли через третейський суд, оскільки це було в половину дешевше, ніж у нотаріуса. Вчора вони спілкувались з колишнім третейським суддею Собканюком П.Л., який їм повідомив, що йому станом на час розгляду справи було достеменно відомо, що спірна нерухомість перебуває у спільній сумісній власності, та саме по цій причині під час розгляду третейської справи було відібрало заяву у ОСОБА_1 Разом з тим на запитання суду представник ОСОБА_5 повідомив, що йому невідомо чому ОСОБА_1 не була стороною третейської угоди та відповідно учасником третейського спору.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозвязку встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва № 230 від 28.05.1987 року, що видне виконавчим комітетом Вінницької районної ради народних депутатів житловий будинок за адресою с. Вінницькі Хутори, Вінницького району Вінницької області, по вул. Коцюбинського 6, «дійсно належить ОСОБА_3М.». Право ОСОБА_3 на спірне будинковолодіння 29.05.1987 року зареєстровано Вінницьким обласним бюро технічної інвентаризації (запис в реєстровій книзі № 2, за реєстровим № 228) (а.с. 5).

Згідно свідоцтва про одруження Серії ІІІ УР № 047642 від 21.09.1962 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (після одруження ОСОБА_3) 21.09.1962 року зареєстрували шлюб (а.с. 6).

З наведеного вище вбачається, що право власності ОСОБА_3 на спірне будиноколодіння набуто під час шлюбу з ОСОБА_1, а отже вказана нерухомість належала ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 23.04.2008 року (під головуванням третейського судді Собканюка П.Л.) визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.04.2008 року, а саме житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Коцюбинського 6, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3; визнано право власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Коцюбинського 6 за ОСОБА_4 (а.с. 9, в судовому засіданні оглянуто оригінал третейської справ 1 147/08).

Згідно з ч. 1 ст. 389-1 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

У відповідності до ч.4 ст.389-4 ЦПК України, суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 389-5 цього Кодексу.

Підстави для скасування рішення третейського суду визначені у статті ст.389-5 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 389 5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано з поміж інших підстав також у разі якщо третейський суд вирішив питання про права та обовязки осіб, які не брали участі у справі.

Підстави для скасування рішення третейського суду також наведені у ст.51 Закону України «Про третейські суди» (далі Закон) (в редакції яка була чинна на час ухвалення рішення третейським судом).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.51 Закону рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Статею 6 Закону регламентовано, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується «судом», «у судовому порядку», «на підставі рішення суду» тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори (стаття 11 ЦК України).

Згідно ст. 657 ЦК України (в редакції статті, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин до 11.02.2010 року) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально дійсним (ч.3 ст.334 ЦК України).

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним ( ч. 2 ст. 220 ЦК України).

Отже, договір купівлі - продажу нерухомого майна вважається таким, що відповідає вимогам закону, якщо він укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений та проведена його державна реєстрація (згідно редакцій статей ЦК України, що існували станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч.ч.1 3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Визнаючи дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна та право власності на це майно за ОСОБА_4 третейський суддя Собканюк П.Л. нехтуючи приписами закону про те, що до його компетенції не належить розгляд вказаного спору, і цей спір підлягає вирішенню виключно судами загальної юрисдикції, ухвалив рішення поза межами своєї компетенції. Окрім того, постановляючи вказане рішення, третейський суддя не взяв до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 являючись (як другий з подружжя) співвласником вказаного нерухомого майна не надала станом на час підписання простої письмової форми договору купівлі продажу від 09.04.2008 року своєї письмової згоди на укладення вказаного договору (не кажучи вже про нотаріальне посвідчення такої згоди).

Оглядом оригіналу матеріалів третейської справи № 1 147/08 встановлено, що ОСОБА_1 не являлась стороною договору купівлі продажу від 09.04.2008 року (а.с. 3 третейської справи), також вона не являлась стороною третейської угоди від 11.04.2008 року (а.с. 4 третейської справи), участі в розгляді третейським судом позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 вона не приймала.

В матеріалах третейської справи міститься оригінал заяви, написаної від імені ОСОБА_1, згідно якої остання нібито надає згоду та не заперечує ОСОБА_3 продати будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, разом з тим вказана заява датована 23.04.2008 року, тобто днем розгляду третейської справи, що свідчить про те, що станом на день підписання простої форми договору купівлі продажу спірного будинковолодіння (09.04.2008 року) передбачену законом згоду отримано не було.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала, що нею підписувалась вказана заява (сторонами по справі не заперечувалась та обставина, що сам текст заяви писався не нею, а тому відповідно до ст.. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню), а тому за клопотанням представника ОСОБА_4 ОСОБА_8, судом призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, за результатами проведення якої експерт у звязку з відсутністю достатньої кількості вільних зразків підпису ОСОБА_1 не зміг надати висновку про належність або неналежність підпису заявнику по справі ОСОБА_1 (судом для виконання експертизи вчинено всі необхідні дії та витребувано всі можливі документи) (а.с. 195 199).

Відповідно до Закону України «Про третейські суди», третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя. Оскільки оспорюване рішення ухвалено не компетентним органом, та відповідно при його прийнятті третейський суд вирішив питання про права та обовязки ОСОБА_1, яка не була стороною третейської угоди, не брала участі у розгляді третейської справи, станом на час підписання договору купівлі продажу своєї, належним чином отриманої та засвідченої згоди на продаж нерухомості не надавала, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення третейського суду підлягає скасуванню.

Приймаючи вказане рішення суд зважає також на те, що оскаржуваним рішенням третейського суду істотно порушені права заявника ОСОБА_1, як співвласника спірного нерухомого майна, яку позбавили права власності, при тому, що спірне будинковолодіння є її єдиним місцем проживання.

Суд також звертає увагу на те, що доводи представника ОСОБА_4, - ОСОБА_5 з приводу того, що під час постановлення Ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 30.05.2008 року, про видачу виконавчого листа, Ленінським районним судом м. Вінниці перевірялась законність оскаржуваного рішення третейського суду не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки процесуальне цивільне законодавство не містить такої вимоги з перевірки законності рішення третейського суду для видачі за ним виконавчого листа.

При прийнятті вказаного рішення, суд не вирішує питання про поновлення строку звернення до суду з відповідною заявою, оскільки вказане питання вже вирішено під час розгляду вказаної справи попереднім складом суду (до задоволення заяви про відвід головуючого по справі судді Прокопчук А.М.).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявні підстави для поновлення прав заявника шляхом скасування оскаржуваного рішення третейського суду.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про третейські суди», ст.ст. 209, 210, 389-4, ст.ст. 389-5, 389-6 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Південнобузька» від 23 квітня 2008 року у справі № 1 147/08 (третейський суддя Собканюк П.Л.) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.04.2008 року, а саме житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у Вінницькому районі, с. Вінницькі Хутори, вул. Коцюбинського 6, визнання права власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у Вінницькому районі, с. Вінницькі Хутори, вул. Коцюбинського 6 скасувати повністю.

Ухвала суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена у порядку, визначеному ЦПК України для оскарження рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі проголошення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: