Постанова № 51659666, 29.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1842/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 21.11.2014 № 125000003/2014/000109/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.11.2014 №125130005/2014/00204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» - задовольнити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано неповну інформацію про заявлену митну вартість імпортованого товару, тому висновок митного органу про невиконання декларантом обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України та ненадання обов'язкових документів на підтвердження заявленої митної вартості суд вважає обґрунтованим.

Також суд зазначив, що надання визначеного митницею переліку документів є обов'язком декларанта, передбаченим МК України, та не ставиться у залежність від бажання декларанта чи його власної думки щодо доцільності надання таких документів.

Відтак суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ч. 3 ст. 53 МК України, оскільки додаткові документи надано не у повному обсязі, які разом з обов'язковими документами свідчать про подання неповної та недостовірної інформації про митну вартість товару, не підтверджено такі складові митної вартості, як транспортні витрати та витрати на страхування. При цьому, надані додаткові документи виявлених розбіжностей не усувають та містять інформацію щодо більшої вартості товарів, а ніж заявлено позивачем.

Отже, є обґрунтованим висновок митного органу про те, що відомості у наданих до митного оформлення документах викликають сумніви щодо їх достовірності та не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості та не дають змоги підтвердити відомості щодо ціни товару.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 18 червня 2013 року між компанією Shandong Hebgfeng, Rubber & Plastic Co. Ltd (продавець) та ТОВ «Дельта-2010» (покупець) укладено контракт від 18.06.2013 № H-D/2013-0618, з урахуванням додатку до нього від 18.12.2014 №3, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує на умовах FОВ порти Китаю, відповідно до Інкотермс 2010, шини.

Згідно із пунктом 3 контракту загальна сума контракту складає 4000000 доларів США, допускається часткові поставки, кількість, ціна і перелік по кожній періодичній поставці відображається в інвойсах.

У відповідності до пункту 3 контракту покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100% передоплати від загальної вартості кожної партії товару після відгрузки товару на підставі інвойсу, пакувального листа та копії оригінального коносаменту.

20.11.2014 декларантом позивача заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією (далі - ЕМД) типу ІМ 40 ДЕ №125130005/2014/549218 товар "шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів". Країна виробництва Китай, торгівельна марка - Changfeng, виробник - Shandong Hengfeng. Rubber & Plastic Co., Ltd, який надійшов на адресу ТОВ "Дельта-2010" від іноземного контрагента Shandong Hebgfeng, Rubber & Plastic Co. Ltd на підставі контракту від 18.06.2013 № H-D/2013-0618.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, разом із митною декларацією до митного органу подано наступні документи (що стверджувалось позивачем і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами):

- коносамент від 01.10.2014 №APLU660039077;

- платіжне доручення від 01.10.2014 №372;

- прайс-лист від 13.10.2014 б/н;

- інвойс від 26.09.2014 №14HFTD007-TBR;

- пакувальний лист від 26.09.2014 б/н;

- контракт від 18.06.2013 № H-D/2013-0618;

- додаткова угода від 19.12.2013 №2 до контракту від 18.06.2013 №H-D/2013-0618;

- митна декларація країни-відправлення від 28.09.2014 №435020140500065582.

Митним органом, після опрацювання таких документів, повідомлено позивача в електронному вигляді про необхідність подання наступних додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно із статтею 53 Митного кодексу України: виписки з бухгалтерської документації і висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

На виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів, товариством «Дельта-2010» надано:

- рахунок-фактуру від 06.11.2014 №СФ-012028;

- переклад митної декларації країни відправлення від 28.09.2014 №435020140500065582;

- страховий документ від 30.09.2014 №6673831060320140000646;

- висновки ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 20.11.2014 №3968 (два примірники з різними умовами поставки).

Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.11.2014 № 125000003/2014/000109/2, у якому застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (митна вартість, заявлена ТОВ «Дельта-2010» за І методом - 70080,00 доларів США, ціна після коригування 90662,40 доларів США).

Підстави визначення митної вартості за резервним методом вказано у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, а саме: «метод за ціною договору не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку; не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62-63 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 28.10.2014 року №125130005/2014/548469».

Разом із рішенням про коригування митної вартості митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.11.2014 №125130005/2014/00204, згідно з якої позивачу повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Вважаючи зазначені рішення та картку протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

В ч. 2 ст.53 Митного кодексу України наведено перелік документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додатково визначені документи.

Вказані норми кореспондуються з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі - 43831987, 43801781), яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.

Здійснивши аналіз наданих позивачем при розмитненні товару документів убачається, що такі документи не мали викликати у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності обчислення позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки документи мали оцінюватися в сукупності.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при розмитненні товару був наданий рахунок-фактура (інвойс) від 26.09.2014 №14HFTD007-TBR, який в достатній мірі підтверджує фактичну вартість партії товару.

Щодо твердження відповідача про необхідність надання позивачем документів на підтвердження транспортних та страхових витрат, слід зазначити, що договірні умови поставки товару визначені за правилами CIF Інкотермс 2010, за якими такі витрати несе постачальник та включає їх у вартість товару.

При цьому, є безпідставними посилання митного органу на те, що обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей виникли у нього у зв'язку з тим, що в прайс-листі виробника товару зазначено, що товар поставляється на умовах FOB (за якими витрати по страхуванню та транспортуванню товару покладаються на покупця), оскільки договірними умовами передбачена поставка товару, саме, за правилами CIF, а позивач не може нести відповідальність за відображення його постачальником у виписаних ним документах інформації, яка відрізняється від закріплених в договорі умов.

Враховуючи наведені вище обставини та доводи, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для витребування у ТОВ "Дельта-2010" додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості імпортованого товару у відповідача не було.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Так судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення. В свою чергу висновок митного органу, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, є неправомірним та необґрунтованим.

З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс). якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018--IV "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу, зокрема: контракт від 18.06.2013 № H-D/2013-0618 та додаткова угода від 19.12.2013 №2 до контракту від 18.06.2013 №H-D/2013-0618, платіжне доручення від 01.10.2014 №372.

Саме в інвойсі від 26.09.2014 №14HFTD007-TBR зазначена кількість, ціна та перелік товару, який був наданий позивачем відповідачу при розмитненні товару.

Крім того, як вбачається з митних декларацій та картки відмови позивач при митному оформленні позивачем було надано транспортні перевізні документи, а саме: міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 181 від 20.11.2014; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 757 від 20.11.2014; коносамент (Bill of Lading) APLU660039077 від 01.10.2014; страхові документи, а саме, страховий поліс № 6673831060320140000646 від 30.09.2014.

Також, до митного оформлення надавався інвойс №14HFTD007-TBR від 26.09.2014, в якому відображено вартість страхування, яка складає 100,00 дол. США та витрати на транспортування у розмірі 4700,00 дол. США.

Отже, ТОВ "Дельта-2010" для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, в свою чергу у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів у зв'язку з наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.

Крім того, слід зауважити, що відповідачем у справі не доведено правомірності проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість, як убачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування 2 - 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема - на дії по отриманню необхідних відомостей.

За таких умов оскаржувані картка відмови та рішення, які опосередковують застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості є необґрунтованими.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог неповно дослідив обставини, що мають значення для справи, натомість позивачем доведено протиправність оскаржуваних рішень прийнятих митним органом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не повно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» - задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 21.11.2014 № 125000003/2014/000109/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.11.2014 №125130005/2014/00204.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

О.М.Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 29.09.2015 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М.

Глущенко Я.Б.