Постанова № 51659642, 29.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1964/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 03.12.2014 № 125130005/2014/6101182/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.12.2014 №125130005/2014/00217.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» - задовольнити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано неповну інформацію про заявлену митну вартість імпортованого товару, тому висновок митного органу про невиконання декларантом обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України та ненадання обов'язкових документів на підтвердження заявленої митної вартості суд вважає обґрунтованим.

Також суд зазначив, що надання визначеного митницею переліку документів є обов'язком декларанта, передбаченим МК України, та не ставиться у залежність від бажання декларанта чи його власної думки щодо доцільності надання таких документів.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ч. 3 ст. 53 МК України, оскільки додаткові документи надано не у повному обсязі, які разом з обов'язковими документами свідчать про подання неповної та недостовірної інформації про митну вартість товару, не підтверджено такі складові митної вартості, як транспортні витрати та витрати на страхування. При цьому, надані додаткові документи виявлених розбіжностей не усувають та містять інформацію щодо більшої вартості товарів, аніж заявлено позивачем.

Отже, є обґрунтованим висновок митного органу про те, що відомості у наданих до митного оформлення документах викликають сумніви щодо їх достовірності та не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості та не дають змоги підтвердити відомості щодо ціни товару.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 27 червня 2013 року між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (постачальник) та ТОВ «Дельта-2010» (дистриб'ютор) укладено контракт №G-D/2013-0627, відповідно до якого постачальник продає, а дистриб'ютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Інкотермс 2010.

Згідно із пунктом 9 контракту ціна періодично погоджується між сторонами, після чого постачальник готує проформу інвойс, яка письмово підтверджується дистриб'ютором.

Загальна вартість контракту орієнтовно складає 35000000,00 доларів США (пункт 10 контракту).

У відповідності до пункту 11 контракту дистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику 100% передоплати від загальної вартості кожної партії товару, як вказано в рахунку, виставленому на кожну партію товару.

02.12.2014 декларантом позивача заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією (далі - ЕМД) типу ІМ 40 ДЕ №12513000/5/2014/549607 товар «шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів». Країна виробництва Китай, торгівельна марка - Gtradial, виробник - Giti Tire Compani LTD, який надійшов на адресу ТОВ «Дельта-2010» від іноземного контрагента Giti Tire Global Trede Pte. Ltd на підставі контракту від 27.06.2013 № G-D/2013-0627.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, разом із митною декларацією до митного органу подано наступні документи (що стверджувалось позивачем і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами):

- коносамент від 28.10.2014 №FCJH043915;

- платіжне доручення від 03.112014 №388;

- прайс-лист від 13.10.2014 б/н;

- комерційний інвойс від 08.10.2014 №FJ1404118B;

- пакувальний лист від 08/10/2014 б/н;

- контракт від 27.06.2013 № G-D/2013-0627;

- митна декларація країни-відправлення від 27.10.2014 №350120140014834620;

- страховий поліс від 28.10.2014 № PYIE201434010200E03481.

Митним органом, після опрацювання таких документів, повідомлено позивача в електронному вигляді про необхідність подання наступних додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно із статтею 53 Митного кодексу України: виписки з бухгалтерської документації і висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

На виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів, товариством «Дельта-2010» 22 грудня 2014 року надано:

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №4106 від 02 грудня 2014 року;

- бухгалтерські документи від 26 та 28 грудня 2014 року.

Однак, після подання перерахованих документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2014/6102282/2 від 03 грудня 2014 року, у якому застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (митна вартість, заявлена ТОВ «Дельта-2010» за І методом - 90113,04 доларів США, ціна після коригування 99797,22 доларів США).

Підстави визначення митної вартості за резервним методом вказано у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, а саме: «метод за ціною договору не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку; не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62-63 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 20.10.2014 року №125130005/2014/548469».

Разом із рішенням про коригування митної вартості митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03 грудня 2014 року №125130005/2014/00217, згідно з якої позивачу повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Вважаючи зазначені рішення та картку протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

В ч. 2 ст.53 Митного кодексу України наведено перелік документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додатково визначені документи.

Вказані норми кореспондуються з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі - 43831987, 43801781), яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.

Здійснивши аналіз наданих позивачем при розмитненні товару документів убачається, що такі документи не мали викликати у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності обчислення позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки документи мали оцінюватися в сукупності.

Зокрема, є непереконливим посилання відповідача на таку обставину, як ненадання позивачем рахунку-проформи, оскільки за приписами п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України такий документ надається у разі, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу. З аналізу ж контакту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013 вбачається, що поставлений за ним товар передавався позивачеві саме у власність.

Доказів зворотного митним органом під час апеляційного розгляду справи суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при розмитненні товару був наданий рахунок-фактура (інвойс) FJ1404118C від 08.10.2014, який в достатній мірі підтверджує фактичну вартість партії товару, а лише посилання відповідача на положення контракту щодо підтвердження ціни товару саме проформою інвойсом, свідчить про формальний підхід митного органу до аналізу наданих декларантом документів, без дослідження їх змісту.

Більш того, в самому ж контракті сторони передбачили, що будь-яке порушення постачальником умов будь-якої проформи інвойсу не надає дистриб'ютору право вважати даний договір розірваним (п.8), а 100% передоплата здійснюється дистриб'ютором саме на підставі відповідного рахунку (інвойсу), виставленого на кожну окрему партію товару (п. 11).

Також твердження відповідача про необхідність надання позивачем документів на підтвердження транспортних та страхових витрат не відповідають договірним умовам поставки товару за правилами CIF Інкотермс 2010, відповідно до яких такі витрати несе постачальник та включає їх у вартість товару.

При цьому, є безпідставними посилання митного органу на те, що обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей виникли у нього у зв'язку з тим, що в прайс-листі виробника товару від 13.10.2014 №б/н та митній декларації країни відправлення №350120140014834620 від 27.10.2014 зазначено, що товар поставляється на умовах FOB (за якими витрати по страхуванню та транспортуванню товару покладаються на покупця), оскільки договірними умовами передбачена поставка товару, саме, за правилами CIF, а позивач не може нести відповідальність за відображення його постачальником у виписаних ним документах інформації, яка відрізняється від закріплених в договорі умов.

Крім того, як прайс-лист виробника товару від 13.10.2014 №б/н, так і митна декларація країни відправлення №350120140014834620 від 27.10.2014 складені не контрагентом позивача за контрактом - GITI Tire Global Trading Pte. Ltd., а GITI TIRE (FUJIAN) COMPANY LTD., який є заводом (виробничою потужністю) постачальника, не веде будь-якої комерційної діяльності (згідно заяви GITI Tire Global Trading Pte. Ltd.), а тому відображені ним показники у власних документах не можуть впливати на визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

З тих самих підстав є непереконливими посилання відповідача на розбіжності в номерах контракту та вартості партії товару, які відображені в експортній митній декларації, як на підставу для виникнення обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

Враховуючи наведені вище обставини та доводи, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для витребування у ТОВ "Дельта-2010" додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості імпортованого товару у відповідача не було.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Так судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення. В свою чергу висновок митного органу, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, є неправомірним та необґрунтованим.

З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс). якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018--IV "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу, зокрема: контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, інвойс (рахунок-фактура) FJ1404118В від 08.10.2014, платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №388 від 03.11.2014.

Саме в інвойсі FJ1404118В від 08.10.2014 зазначена кількість, ціна та перелік товару, який був наданий позивачем відповідачу при розмитненні товару.

Крім того, ціна розмитнюваного товару, яка була задекларована позивачем підтверджується не лише інвойсом, а також прайс-листом виробника Б/Н від 13.10.2014, завіреним радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), та висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 02.12.2014 №4106. Дані документи подавалися декларантом інспектору м/п, але вони не були взяті до уваги.

Також судова колегія апеляційного суду вваж є неправомірними твердження відповідача про те, що позивачем висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 02.12.2014 №4106 не підтверджує митну вартість спірних товарів.

Так, в експортному висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 02.12.2014 №4106 вказується, що згідно аналізу комерційних пропозицій підприємств виробників та постачальників відповідної продукції, можна вважати, що рівень цін на автошини, що імпортуються згідно Інвойсу FJ1404118В від 08.10.2014 до контракту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, відповідає поточній кон'юктурі ринку. Рівень цін може змінюватись в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон'юктурної ситуації на ринку, тощо. Джерела інформації: цінові пропозиції компаній виробників: Xingtai Shine Tire Co. Ltd., Qingdao Goldkylin Industry Product Co. Ltd., Qingdao Tyreway Co., Ltd, Qingdao Sino Combo Imp. And Exp. Co., Ltd., Tirexcelle (Qingdao) Inc, Qingdao Sakura International Trade Co., Ltd, Sinorient Tyre Co., Ltd., Інтернет ресурси: alibaba.com, made-in-china.com.

З викладеного вище вбачається, що зауваження відповідача, що експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не відповідають дійсності, ДП "Укрзовнішекспертиза" провело аналіз цін аналогічної продукції на ринку, що і відображено у висновку від 02.12.2014 №4106.

Отже, ТОВ "Дельта-2010" для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, в свою чергу у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів у зв'язку з наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.

Крім того, слід зауважити, що відповідачем у справі не доведено правомірності проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість, як убачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування 2 - 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема - на дії по отриманню необхідних відомостей.

За таких умов, оскаржувані картка відмови та рішення, які опосередковують застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості є необґрунтованими.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог неповно дослідив обставини, що мають значення для справи, натомість позивачем доведено протиправність оскаржуваних рішень прийнятих митним органом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не повно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» - задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 03.12.2014 № 125130005/2014/6101182/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.12.2014 №125130005/2014/00217.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

О.М.Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 29.09.2015 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М.

Глущенко Я.Б.