Ухвала суду № 51659335, 24.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1860/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08 травня 2015 року № 0018701705. Свої позовні вимоги мотивував тим, що що позивач сплачував авансові внески зі сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем до 20 числа (включно) поточного місяця, як це і передбачено п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, однак установами банку кошти було перераховано невчасно. В силу п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-Ш переказ є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасована податкове повідомлення - рішення № 2218701705 від 08 травня 2015 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_2.) (код НОМЕР_3) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 29 серпня 2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 , та перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Чернігові з 08 вересня 2005 року.

Державною податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області) проведено камеральну перевірку щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб, зп результатом даної перевірки було складено акт від 08 травня 2015 року № 735/25-26-17-05-18/НОМЕР_3.

На підставі акту № 735/25-26-17-05-18/НОМЕР_3 від 08 травня 2015 та викладених у ньому порушень ДПІ у м.Чернігві ГУ ДФС у Чернігівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року № 0018701705, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 1 619,10 грн.

Досліджуючи факт визначеного позивачу порушення, судом враховано, що в силу п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. А згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що сплата єдиного податку проведена в установах банку: 20.08.2012 р., 20.10.2012 р., 20.11.2012 р., 19.04.2013 р., 20.06.2013 р., 20.08.2013 р., 20.09.2013 р., 18.10.2013 р., 20.12.2013 р., 20.02.2014 р., 20.03.2014 р., 18.04.2014 р., 18.07.2014 р., 19.09.2014 р., що підтверджується копіями квитанцій.

Відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011 виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи.

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі Закон України № 2346-Ш) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону України № 2346-ІІІ під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з пунктом 8.1 ст. 8 Закону України № 2346-Ш банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягомоперацыйного часу банку, в день його надходження.

Таким чином, це банк здійснив переказкоштів у перший операційний день, оскільки позивач здійснив оплати у післяопераційний час, що не передбачено законом.

Отже, оскільки банком, обслуговуючим платника податків - позивача, були прийняті платіжні доручення на сплату всієї суми податку у строки, передбачені пп. 267.5.2 п. 267.5 сТ 267 ПК України, то відсутні підстави для нарахування штрафу.

З вище зазначеного випливає, що відповідач прийшов до помилкового висновку про несвоєчасність сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2. ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 цьогоКодексу.

Слід зазначити, що аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 06.04.2004 року за № 8/140, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010 року № К-19590/07, від 10.06.2010 року у справі № К-21457/07 та від 04.07.2013 року у справі № К/800/34726/13 (825/1031/13-а).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вищенаведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06липня2015року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 29 вересня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 24 вересня 2015 року.

.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.