Постанова № 51658865, 23.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Окрема думка

судді Донецького апеляційного адміністративного суду Г.М. Міроновоїстосовно рішення по справі № 805/1756/15-а

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року скасована постанова Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/1756/15-а і відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ-БУД" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

В мотивувальній частині постанови вказано, що «Суд апеляційної інстанції вважає, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» інформації, отриманої внаслідок здійснення дій по проведенню зустрічної звірки позивача, в даному випадку, не породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позов».

Я не згодна з вказаним обґрунтуванням і вважаю наступне.

Як вбачається з довідки 19.03.2015 року № 384/05-81-22-02/38673799 про результати проведення зустрічної звірки, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на судженні перевіряючих про те, що позивач реальною фінансово-господарською діяльністю не займався.

Однак, на моє переконання, використана відповідачем при перевірці інформація без дослідження у ТОВ «МКМ-БУД» відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не може свідчити про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та невідповідність правочинів вимогам законодавства.

За приписами податкового законодавства України, відображенню в електронній базі даних підлягають самостійно задекларовані платником податків суми податкових зобов’язань та податкового кредиту (за основною декларацією чи уточнюючим розрахунком), результати автоматизованого співставлення уточнюються по мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов’язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок.

Обов’язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов’язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов’язань конкретного платника податків, які відображаються в базі співставлення, формуються на підставі показників, поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Отже, самостійна зміна відповідачем в Базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов’язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов’язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Беручи до уваги, що дані з системи співставлення використовуються в подальшому податковими органами при обчисленні податкових зобов’язань як самого позивача так і інших платників ПДВ, які мали з ним правовідносини, а також при здійсненні перевірок інших платників податків, я погоджуюсь з висновком суду першої інстанції про те, що здійснене податковою інспекцією коригування в даній Системі, призведе до настання для позивача негативних наслідків.

Враховуючи те, що відповідач в даному випадку ніяких донарахувань не здійснив і їх узгоджень не провів, то у податкового органу не було підстав вносити зміни до електронної бази даних АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Окрім цього, відповідно до положень податкового законодавства України, відображенню в електронній базі даних підлягають самостійно задекларовані платником податків суми податкових зобов’язань та податкового кредиту (за основною декларацією чи уточнюючим розрахунком), результати автоматизованого співставлення уточнюються по мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов’язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок. Оскільки в даному випадку податковий орган ніяких донарахувань не здійснив і їх узгоджень не провів, то у податкового органу не було підстав вносити зміни до електронної бази даних АІС "Податковий блок".

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим Кодексом України (надалі – ПК України).

Статтею 54 ПК України окреслено підстави для визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Наведене виключає можливість застосування до платника податків негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази задекларованих ним показників) до моменту донарахування платнику податків податкового зобов’язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження. Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів нікчемності правочинів.

Укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку. А отже, у податкового органу не було законодавчо визначених підстав робити висновки про нереальність господарських операцій позивача, тому такі висновки не можуть бути внесені до автоматизованої системи.

З урахуванням вищевикладеного, вважаю, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачаю.

Суддя Г.М. Міронова