Ухвала суду № 51658828, 22.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року справа №805/2514/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі № 805/2514/15-а (головуючий І інстанції Маслоід О.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Шіппінг" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000224200/2104/10/28-03-42 від 17.04.2015 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Метінвест-Шіппінг» суд першої інстанції дійшов висновку про те що відповідачем не доведено обґрунтованість та законність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом першої інстанції. Просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року та постановити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Метінвест-Шіппінг» відмовити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 05.10.2000 року, код ЄДРПОУ 31158623, відповідно до свідоцтва № 200115240 від 12.10.2000 року є платником ПДВ, знаходиться на обліку відповідача.

Позивачем 19.02.2015 року подана податкова декларація з ПДВ за січень 2015 року, у якій зазначена загальна сума податкового кредиту 140230435 грн., серед яких 2135791 грн. сума податкового кредиту по господарським операціям з ДП "Донецька залізниця".

Відповідачем була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у зазначеній податковій звітності з ПДВ, щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2015 року, за результатами якої складений акт перевірки від 20.03.2015 року № 100/28-03-42/31158623.

У акті перевірки зазначено, що згідно даних АС "Податковий блок" сума податкових зобов'язань ДП "Донецька залізниця" за січень 2015 року становить 0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року підприємство не надало та не задекларувало свої податкові зобов'язання.

У разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає права на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем п. 198.6. ст. 198, п. 200.1., 200.3. ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2015 року та суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 2135791 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення від 03.04.2015 року за № 15/04/175, які залишені без задоволення відповіддю від 14.04.2015 року за № 1965/10/28-03-42-10.

На підставі акту перевірки відповідачем 17.04.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000224200/2104/10/28-03-42, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за січень 2015 року у розмірі 2135791 грн.

24.04.2015 року вказане рішення було оскаржено позивачем до Межрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників. Скарга рішенням про результати розгляду скарги від 29.05.2015 року залишена без задоволення.

При вирішенні питання про законність та обґрунтованість даного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі ПК України) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведеного доводить, що до податкового кредиту не відносяться суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи позивачем до матеріалів справи надані усі первинні документи щодо господарських правовідносин із ДП "Донецька залізниця".

Договір № Е-010693 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 15.04.2008 року із додатковими угодами, який діє до теперішнього часу. На виконання договору надані: податкові накладні, платіжні доручення про перерахування передплати та роздруківки особового рахунку.

Договір підряду № Д/В-013/6-ДР від 25.12.2014 року із додатками (календарний план проходження деповського ремонту, номери вагонів, перелік основних старопридатних деталей та ціни) та первинні документи на його виконання: витяг з єдиного реєстру податкових накладних, платіжне доручення, акт виконаних робіт.

Договір № Д/В-015/0-ПО від 25.12.2014 року на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням та первинні документи на його виконання: податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт.

Аналіз наведених первинних документів доводить фактичність вчинення зазначених господарських операцій, тобто позивачем підтверджена правомірність визначення податкового кредиту за січень 2015 року та включення до його складу суми ПДВ у вказаному розмірі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на неможливість включення сум податку до податкового кредиту у зв'язку із тим, що контрагентом позивача не надавалась податкова звітність, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Принцип персональної відповідальності особи, у даному випадку право позивача на формування податкового кредиту, не може ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, оскільки таке порушення тягне за собою юридичну відповідальність саме особи, яка її порушила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Інтерсплав проти України ще у 2007 році та інших аналогічних справах ("Булвес" АД проти Болгарії 2009 рік, Бізнес Супорт Центр проти Болгарії 2010 рік) зазначено про те, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його контрагентом, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Судова ж практика щодо зазначеного правового принципу персональної відповідальності особи також визначена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 та інших.

Крім цього, суд зазначає, що до матеріалів справи надана копія сертифіката (висновок) № 1360 про настання обставин непереборної сили, виданий Торгово-промисловою палатою України 14.10.2014 року за звернення ДП "Донецька залізниця", згідно якого відповідно до п. 102.6., 102.7. ПК України Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 01.08.2014 року Державному підприємству "Донецька залізниця" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних термінів для подання податкової декларації.

З урахуванням викладеного, судом встановлена відсутність у позивача порушень, встановлених камеральною перевіркою, необґрунтованість зменшення відповідачем розміру від'ємного значення суми ПДВ за січень 2015 року у розмірі 2135791 грн. та неправомірне прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у справі № 805/2514/15-а - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя Д.В. Ляшенко

Судді Л.В. Ястребова

І.Д. Компанієць