Ухвала суду № 51656011, 15.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2015 року

справа № П/811/4066/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі № П/811/4066/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіс» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

20.11.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Девіс” (далі – позивач) звернулось з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000452207 від 06 листопада 2014 року, винесене Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Девіс” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 162,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000442207 від 06 листопада 2014 року, винесене Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Девіс” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 110 420,00 грн. за основним платежем та 55 210,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000462207 від 06 листопада 2014 року, винесене Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Девіс” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 86 980,00 грн. за основним платежем та 43 490,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 02 по 06 жовтня 2014 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Девіс” з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Інкомфарма” за період з 01.03.14 по 31.03.14 р., ПП “ТД “Сонце” за період з 01.02.13 по 31.03.13 р., ТОВ “Елтекс” за період з 01.03.14 по 31.03.14 р., ТОВ “Ф’южен Груп” за період з 01.11.13 по 31.12.13р., за результатами якої складено акт №42/11-23-22-07/30514069 від 10.10.2014 року, висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача:

- п.п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1-138.12 ст.138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено: валові доходи та доходи, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування на загальну суму 247 278 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 247 278 грн.; валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування на загальну суму 688 165 грн., у зв’язку з придбанням та реалізацією товарів, в тому числі за 2013 рік в сумі 688 165 грн. та занижено податок на прибуток підприємства за 2013 рік на суму 86 980 грн.

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту в сумі 156 495 грн., в тому числі: за лютий 2013 року в сумі 37 901 грн., за березень 2013 року в сумі 5 000 грн., за листопад 2013 року в сумі 62 855 грн., за грудень 2013 року в сумі 31 878 грн., за березень 2014 року в сумі 18 861 грн.

та занижено податок на додану вартість на загальну суму 110 420 грн., в тому числі: у лютому 2013 року в сумі 37 901 грн., в березні 2013 року в сумі 5 000 грн., в листопаді 2013 року в сумі 16 618 грн., в грудні 2013 року в сумі 32 040 грн., в березні 2014 року в сумі 18861 грн.

та завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) за листопад 2013 року на суму 162 грн.

Кіровоградською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: №0000452207 від 06 листопада 2014 року, яким відповідачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 162,00 грн.; №0000442207 від 06 листопада 2014 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 110 420,00 грн. за основним платежем та 55 210,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000462207 від 06 листопада 2014 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 86 980,00 грн. за основним платежем та 43 490,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції за захистом своїх порушених прав.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов’язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої та зазначає наступне.

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції аналізуючи обставини справи та норми ст. 198 ПКУ (п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6), прийшов до правильного висновку, що позивач має право на відображення господарських операцій у податковому обліку. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів/послуг сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності / або подальшій реалізації.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов’язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб’єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності – продукція, роботи чи послуги – мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до виписки з ЄДРПОУ, основним видом діяльності ТОВ “Девіс” є, неспеціалізована оптова торгівля, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Окрім того, позивачу наданий дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ “Інкомфарма”, ПП “ТД “Сонце”, ТОВ “Елтекс”, ТОВ “Ф’южен Груп” на момент її виписки були зареєстровані платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мав обов’язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Разом з тим, судом встановлено, що придбаний позивачем товар використовувався ним у своїй господарській діяльності для ремонту автокранів, ремонту іншого обладнання, що підтверджується відповідними договорами про надання послуг, актами здачі – прийняття робіт, які були досліджені судом першої інстанції.

Окрім того, позивач має в оренді склад для зберігання обладнання, про що свідчать договори оренди нежитлового приміщення №21 від 01.06.2012 року, №15 від 01.05.2013 року, №15 від 01.04.2014 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ “Інкомфарма”, ПП “ТД “Сонце”, ТОВ “Елтекс”, ТОВ “Ф’южен Груп”, безпосередньо пов’язані з його господарською діяльністю.

Судом першої інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Крім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними, які відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб) отже ці первинні документи є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Згідно з висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо підтвердження неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський