Постанова № 51655775, 24.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 рокусправа № П/811/243/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № П/811/243/15 за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ) 29 січня 2015 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, згідно з яким просить стягнути з фізичної особи суму заборгованості в розмірі 30118,85 грн. на користь державного бюджету України на рахунок: отримувач - УДКСУ у м. Кіровограді, банк ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО - 823016, КЗПО банка - 38037409, рахунок - 33211801700002, код платежу - 11010500 (Податок на дохід фізичних осіб за результатами річного декларування).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг несплачений у встановлений строк у розмірі 30118,85 грн., який утворився в результаті несплати грошових зобов'язань визначених у поданій ним податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач надіслав податковому органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з урахуванням строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України, та в період, під час якого не проводилась документальна перевірка. Отже позивач не задекларував податкове зобов'язання визначене ним у раніш поданій податковій декларації.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що з поданої відповідачем уточнюючої декларації №6524/100 від 25 березня 2015 року вбачається, що розділ VI «Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» заповнений з прочерками, не вказано суму на яку зменшується податкове зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 04 квітня 2014 року відповідачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, якою визначено податкове зобов'язання, яке підлягає сплаті платником податків самостійно, у сумі 30118,85 грн. (а.с.6-7).

Згідно з декларацією зобов'язання виникло у зв'язку отриманням додаткового блага у сумі 200792,35 грн.

11 серпня 2014 року позивачем сформовано податкову вимогу на суму 30118,85 грн., котра направлена відповідачу (а.с.8).

Стягнення податкового боргу у розмірі 30118,85 грн. є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не задекларував податкове зобов'язання.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з податкової декларації про майновий стан і доходи, форма якої затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 11 грудня 2013 року №793 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», уточнюючі показники відображаються у розділі VІ декларації «Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок», а саме: у рядку 14 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, які перераховано до бюджету, за даними раніше поданої декларації за звітний податковий період, у якому виявлена помилка; у рядку 15 вказується уточнена сума податкових зобов'язань з податку за звітний податковий період, у якому виявлена помилка; у рядку 16.02 вказується сума, на яку зменшується податкове зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що у поданій відповідачем 25 березня 2015 року уточнюючій податковій декларації про майновий стан і доходи №6524/100 у відповідному пункті уточнюючої декларації не вказано суму, на яку зменшується податкове зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с.35-38).

Оскільки, розділ VI уточнюючої декларації «Розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленям самостійно виявлених помилок» не містить запису про зменшення податкового зобов'язання з податку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, тому подання вказаної декларації на наявність та суму податкового боргу не вплинуло, відповідно до картки особового рахунку сума боргу не змінилася.

У відповідності з п. 46.1. ст.46.1. Податкового Кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 59.1. ст.59 Податкового Кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.59.4. ст..59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом.

У відповідності з п. 95.1. ст.95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що декларацією є документ, на підставі якого формується податкове зобов'язання. До обов'язків платника відноситься сплата податкового зобов'язання по декларації протягом 10 днів, що настають після граничного строку сплати. Якщо платник, не сплатив зобов'язання, то органи ДПС надсилають податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов'язання яка має бути сплачена протягом 60 днів. У випадку несплати такого податкового зобов'язання, податковий борг погашається шляхом стягнення коштів зокрема з рахунків платника податків.

Як вбачаться з матеріалів справи, позивачем було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» №1270-25 від 11серпня 2014 року, яка відповідачем не оскаржувалась (а.с.8).

Тобто, позивачем було дотримано процедуру формування та надіслання податкової вимоги, що свідчить про наявність у боржника непогашеного податкового боргу та відповідно можливість податкового органу звернутися до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості.

Доказів, щодо сплати податкового боргу, який зазначено у податковій вимозі до суду надано не було у зв'язку з чим, стягнення податкового боргу є обґрунтованим та законним.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про повне задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - задовольнити повністю.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № П/811/243/15 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 30118,85 на користь державного бюджету України на рахунок: отримувач - УДКСУ у м. Кіровограді, банк ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО - 823016, КЗПО банка - 38037409, рахунок - 33211801700002, код платежу - 11010500 (Податок на дохід фізичних осіб за результатами річного декларування).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 25 вересня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко