Постанова № 51655756, 17.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. Справа№ 910/8292/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Зеленіна В.О.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Сохацька О.Є., дов. № 02-19/2015-д від 19.02.2015р.

від відповідача: не з'явились

від АТ «УКРГАЗБАНК» Яців О.Р., дов. № 102 від 04.02.2014р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу

скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерний

комерційний банк "Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.04.2015 р.

у справі № 910/8292/15-г (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

„Консалтингова компанія "Віллам Інвест Експерт"

до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний

комерційний банк "Київ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача АБ «УКРГАЗБАНК»

про стягнення 26 642, 76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Вілліам Інвест Експерт" звернулось з позовом до Господарського судупро стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" 20 314,82 грн. основного боргу, 3 169,11 грн. пені, 2 848,36 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 260,47 грн. - 3% річних, 50,00 грн. збитків внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору банківського рахунку юридичної особи № 01-Т-02600/320 від 28.11.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач відкрив позивачу рахунки та зобов'язався здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування. Позивач 04.09.2014 звертався до відповідача із заповненим грошовим чеком на отримання готівки, проте відповідачем було відмовлено у прийнятті його до виконання. В подальшому позивач звертався до відповідача з платіжним дорученням № 25 від 07.10.2014 про перерахування грошових коштів та з заявою про закриття рахунку. Відповідач відмовив у виконанні платіжного доручення з посиланням на недостатність коштів на рахунку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.04.2014р. у справі № 910/8292/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Вілліам Інвест Експерт" 20 314 (двадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 82 коп. основного боргу, 2 030 (дві тисячі тридцять) грн. 00 коп. пені, 2 193 (дві тисячі сто дев'яносто три) грн. 97 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 201 (двісті одна) грн. 89 коп. - 3% річних, 1 696 (одна тисяча шістсот дев'яносто шість) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2014р. у справі № 910/8292/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" у справі № 910/8292/15-г було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. у справі № 910/8292/15-г апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 22.06.2015р.

19.06.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2014р. у справі № 910/8292/15-г без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. у справі № 910/8292/15-г відкладено розгляд справи на 06.07.2015р..

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді: Мартюк А.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. у справі № 910/8292/15-г апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. у справі № 910/8292/15-г відкладено розгляд справи на 31.08.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. у справі № 910/8292/15-г було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. у справі № 910/8292/15-г апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. у справі № 910/8292/15-г відкладено розгляд справи на 17.09.2015р. та викликано у судове засідання для дачі пояснень АБ «УКРГАЗБАНК» щодо залучення його до участі у справу в якості другого відповідача.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 р. у справі № 910/8292/15-г було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. у справі № 910/8292/15-г апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Зеленін В.О.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача, у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Вілліам Інвест Експерт" (клієнт) було укладено договір банківського рахунку юридичної особи № 01-Т-02600/320 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Банк відкриває Клієнту поточний(-і) рахунок(-ки) в національній валюті, та/або в іноземній валюті, зокрема відкрито чотири рахунки.

Згідно з п. 1.2. договору обслуговування рахунку(-ів) Клієнта здійснюється відповідно до режиму цього (цих) рахунку(-ів), встановленого нормативними актами Національного банку України, а також у відповідності з чинними законодавством України, а саме:

а) касове обслуговування - приймання та видача готівкових грошових коштів на підставі касових документів, у відповідності з чинним законодавством України;

б) розрахункове обслуговування - зарахування на рахунок(-ки) та списання з рахунку(-ів) грошових коштів на підставі платіжних інструментів (визначених чинним законодавством), а також заяви про купівлю/продаж/конвертацію іноземної валюти, (далі - Розрахункові документи), у відповідності з чинним законодавством України.

Розрахункові та касові документи надаються Клієнтом до Банку за формою, встановленою чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.3. договору обслуговування рахунку(-ів) Клієнта здійснюється протягом, встановленого у Банку, операційного часу. Операційний час визначається внутрішніми документами Банку. Повідомлення щодо встановленого у Банку операційного часу розміщується на інформаційних дошках в приміщенні Банку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до п. 2.1.1. договору Банк зобов'язався відкрити рахунки, проводити комплексне обслуговування рахунку(-ів) Клієнта та здійснювати за дорученням Клієнта розрахункові та касові операції у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.1.2. договору Банк зобов'язався здійснювати обслуговування рахунку(-ів) Клієнта в операційний час.

Пунктом 2.1.3. договору Банк прийняв зобов'язання здійснювати видачу готівкових коштів у відповідності з попередніми заявками Клієнта (в т.ч. за грошовими чеками), представленими в Банк: за один день до отримання готівки, або, за згодою Банку, в день отримання заявки.

Згідно з п. 2.1.5. договору Банк зобов'язався списувати кошти з рахунку(-ів) за дорученням Клієнта на підставі касового документа.

Відповідно до п. 2.1.6. договору Банк зобов'язаний списувати кошти з рахунку(-ів) на підставі розрахункового документа, оформленого згідно з чинним законодавством України, наданого Клієнтом до Банку на паперовому носії, який залишається на зберіганні в Банку. Інші примірники розрахункового документа, але не менше ніж один (за винятком розрахункових чеків в національній валюті України), надавати довіреній особі Клієнта (на її вимогу) не пізніше наступного операційного дня.

Відповідно до п. 2.1.10. договору Банк зобов'язався виконувати розрахункові/касові документи Клієнта відповідно до черговості, визначеної чинним законодавством України, дотримуючись строків їх виконання, встановлених чинним законодавством України.

Виконувати розрахункові/касові документи Клієнта, які надійшли до Банку:

в операційний час - в день їх надходження;

в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Банк має право використовувати кошти на рахунку(-ах), гарантуючи Клієнту право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (п. 3.1.15. договору).

Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами, що знаходяться на його рахунку(-ах), в межах, встановлених чинним законодавством; одержувати готівкові кошти у випадках, передбачених чинним законодавством України; давати доручення щодо списання коштів з рахунку(-ів) та проведення операцій у формі електронних розрахункових документів на підставі окремо укладеного договору між Клієнтом і Банком щодо порядку проведення розрахунків за допомогою електронної системи "Клієнт-Банк" (п.п. 3.2.2., 3.2.3., 3.2.4. договору).

Позивач вказує на те, що він 04.09.2014 звернувся до відповідача із заповненим грошовим чеком на отримання готівки, проте відповідачем було відмовлено у його виконанні.

В матеріалах справи наявна копія заповненого позивачем грошового чеку № ЛГ3042631 від 04.09.2014 про видачу готівки в сумі 20 300,00 грн. Проте, позивачем належних доказів його подачі відповідачу не надано.

Відповідно до п. 2.1. договору Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно з п. 2.2. договору списання Банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Пунктом 2.1.9. договору Банк прийняв зобов'язання приймати до виконання розрахункові та касові документи Клієнта за умови, якщо сума цих документів не перевищує залишок грошових коштів на відповідному(-их) рахунку(-ах).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 07.10.2014 було подано відповідачу до виконання платіжне доручення № 25 від 07.10.2014 на суму 20 300,00 грн., яке прийнято відповідачем 07.10.2014, що підтверджується відміткою останнього.

Також 07.10.2014 подано відповідачу заяву про виконання платіжного доручення № 25 та про закриття рахунку.

Листом № 08.1.2/1632 від 09.10.2014 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання платіжного доручення № 25 від 07.10.2014, у зв'язку з недостатністю коштів на рахунку.

Разом з цим, листом № 08.1.2/1693 від 13.10.2014 відповідач вказує на те, що залишок коштів на рахунку позивача, який просив закрити позивач та з якого мало бути проведено виконання платіжного доручення № 25 від 07.10.2014, складає 20 314,82 грн.

Отже, відповідач неправомірно відмовив позивачу у виконанні платіжного доручення № 25 від 07.10.2014 про перерахування коштів в сумі 20 300,00 грн., у зв'язку з недостатністю коштів, тоді як на рахунку перебувають кошти в розмірі 20 314,82 грн.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

З огляду на те, що з платіжного доручення № 25 від 07.10.2014 не вбачається в який час воно отримано до виконання відповідачем суд приходить до висновку, що відповідач мав його виконати не пізніше 08.10.2014.

Відповідачем не було здійснено перерахування коштів позивача у встановлений строк.

Згідно з вимогами чинного законодавства та умовами договору, Банк був зобов'язаний виконати надані позивачем розрахункові документи не пізніше наступного операційного дня після їх надходження.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, зокрема перерахування коштів згідно поданого позивачем платіжного доручення не здійснив та мотивованої відмови, із зазначенням підстави не виконання перерахування, не надав.

Стаття 1074 Цивільного кодексу України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 314,82 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2012 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до п. 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим договором.

Пунктом 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Оскільки позивач звертався до відповідача з вимогою перерахувати кошти в розмірі 20 300,00 грн., тому і прострочення у відповідача відбулось щодо виконання зобов'язання саме в розмірі 20 300,00 грн.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції та вважає, що за період з 09.10.2014 (початок прострочення) по 06.02.2015 (визначений позивачем) пеня складає 2 456,30 грн.

Проте враховуючи обмеження встановлене ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2 030,00 грн. (10% від суми 20 300,00 грн.).

В іншій частині стягнення з відповідача пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Щодо вимог про прострочення з перерахування коштів позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2 848,36 грн. збитків від зміни індексу інфляції (нараховані з вересня 2014 року по січень 2015 року) та 260,47 грн. - 3% річних (нараховані за період з 04.09.2014 по 06.02.2015).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції та вважає, що стягненню підлягають 3% річних в розмірі 201,89 грн. за період з 09.10.2014 (початок прострочення) по 06.02.2015 (визначений позивачем) та збитки від зміни індексу інфляції складають 2 193,97 грн. за період з 09.10.2014 (початок прострочення) по січень 2015 (визначений позивачем)

Щодо вимог позивача про стягнення 50,00 грн., понесених позивачем внаслідок необхідності відкриття іншого рахунку слід зазначити наступне

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі понесених витрат.

Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення позивачем збитків в розмірі 50,00 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідача договірних відносин суду не надано.

Отже, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача 50,00 грн. збитків є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Викладені в апеляційній скарзі доводи стосовно неможливості ТОВ «КК «Вілліам Інвест Експерт» задоволення вимог щодо стягнення грошових коштів внаслідок запровадження у банку тимчасової адміністрації відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.02.2015 № 39, з посиланням на приписи статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є безпідставними з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2015 № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015 року № 39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ», згідно з яким з 25.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації банку.

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Проте із встановлених судом обставин та матеріалів справи вбачається, що розрахунковий документ ТОВ «КК «Вілліам Інвест Експерт», а саме - платіжне доручення №25 від 07.10.2014 року, за яким ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» мало здійснити відповідні операції, був скерований банку до введення у ньому тимчасової адміністрації. Більше того, запровадження в ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ тимчасової адміністрації з 25.02.2015 року відбулось після надіслання відповідачу позовної заяви та звернення позивача до суду.

Судом встановлено, що заява про закриття рахунку та перерахування коштів з рахунку позивача, була подана останнім 07.10.2014, а отже задовго до введення у відповідача тимчасової адміністрації.

Положення ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають що нарахування неустойки (штрафів, пені), індекс інфляції, нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами не здійснюється під час тимчасової адміністрації.

Позивачем вказані нарахування розраховані за період до початку запровадження тимчасової адміністрації у відповідача.

Також ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено заборону примусового стягнення коштів та майна банку, проте кошти що знаходяться на рахунку у відповідача є власністю позивача.

Крім того, 17.08.2015р. АБ «УКРГАЗБАНК» виплатив позивачу ТОВ «КК «Вілліам Інвест Експерт» грошові кошти, які перебували на рахунку, відкритому відповідачем ПАТ «АКБ «Київ» за договором банківського рахунку юридичної особи № 01-Т-02600/320 від 28.11.2012р. в розмірі 20 500,00 грн., що підтверджується наданою позивачем квитанцією.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2015р. у справі № 910/88292/15-г прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2015р. у справі № 910/88292/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/8292/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

В.О. Зеленін