Рішення № 51654055, 24.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р. Справа № 911/3173/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Словечно-Плюс», Київська обл., смт. Чабанидо товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект», Київська обл., с. Петровськепро стягнення коштів.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1, довіреність б/н від 25.06.2015 року;відповідача:ОСОБА_2, довіреність б/н від 17.01.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Словечно-Плюс» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» (відповідач) про стягнення 108 528,30 грн. основного боргу, 61 027,57 грн. інфляційної складової боргу та 3 105,11 грн. 3% річних, а загалом 172 660,98 грн. у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань з оплати поставленого товару відповідно до видаткових накладних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.09.2015 року.

У судовому засіданні 03.09.2015 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2015 року суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів, згідно ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 03.09.2015 року було оголошено перерву на 24.09.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограммами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення данного виду договорів.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У липні 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю «Словечно-Плюс» (постачальник) поставлено товар товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» (одержувач) без укладення письмового договору між сторонами.

Судом встановлено, що позивач, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 108 528,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №353 від 23.07.2014 року на суму 97 458,30 грн. та видатковою накладною №350 від 22.07.2014 року на суму 11 070,00 грн., які підписані представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких відповідач не заперечує. Факт прийняття товару за вказаними видатковими накладними уповноваженим представником відповідача підтверджується довіреністю №78 від 22.07.2014 року та №73 від 15.07.2014 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких відповідач не заперечує.

Тобто, підписані відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних видаткових накладних вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем товару свідчать про належне виконання позивачем своїх зобовязань.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобовязань щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 108 528,30 грн.

В матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за вищевказаною видатковою накладною у сумі 108 528,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

29.04.2015 року позивач надіслав відповідачу претензію №12 від 28.04.2015 року з вимогою погасити борг у сумі 108 528,30 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №7852 від 29.04.2014 року, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у вигляді боргу за видатковою накладною №353 від 23.07.2014 року на суму 97 458,30 грн. та видатковою накладною №350 від 22.07.2014 року на суму 11 070,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати переданого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 61 027,57 грн. інфляційних втрат та 3 105,11 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 3 453,22 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» ()08341, Київська обл., с. Петровське, вул. Молодіжна, код 31127361) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Словечно-Плюс» (08162, Київська обл., смт. Чабани, вул. Машинобудівельників, 1, а/с 50, код 25417924) 108 528 (сто вісім тисяч пятсот двадцять вісім) грн. 30 коп. основного боргу, 3 105 (три тисячі сто пять) грн. 11 коп. 3% річних, 61 027 (шістдесят одну тисячу двадцять сім) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 3 453 (три тисячі чотириста пятдесят три) грн. 22 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 29.09.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак