Ухвала суду № 51641001, 09.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/77127/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Степашка О.І., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби)

по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі № 2а-8618/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Харківміськгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (СДПІ у м. Харкові)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові від 19.04.2011 № 0000160847 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 690250,00 грн., у т.ч.: 552200,00 грн. за основним платежем та 138050,00 грн. - за штрафними санкціями; в позові про скасування податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові від 19.04.2011 № 0000160847 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 66666,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16666,67 грн. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 постанову суду першої інстанції скасовано у частині відмови у задоволенні позову, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові від 19.04.2011 № 0000160847 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 66666,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16666,67 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Харкові просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, представник позивача просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.04.2011 № 895/47-0/03359552. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за лютий 2010 року на 66666,67 грн. за нікчемним правочином з поставки від ТОВ «Вакко» юридичних послуг з огляду на відсутність у останнього основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та відсутності доказів фактичної поставки цих послуг; у податковому обліку за грудень 2010 року на 552200,00 грн. за операціями з придбання у ТОВ «Укренергохолдінг» природного газу за цінами, які вище звичайних більше, ніж на 20%.

На підставі акта перевірки СДПІ у м. Харкові стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0000160847 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 618866,67 грн. за основним платежем та 154716,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за лютий, грудень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Вакко» на поставку юридичних послуг за договором про виконання робіт від 25.01.2010 № 24/1/1 (66666,67 грн.) та ТОВ «Укренергохолдінг» на поставку природного газу за договором купівлі-продажу від 30.11.2010 № 49/30 (552200,00 грн.).

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, в тому числі, податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Як встановлено у судовому процесі, предметом договору від 25.01.2010 № 24/1/1, укладеного між ТОВ «Вакко» (виконавець) та ВАТ «Харківмісьгаз» (замовник), визначено вивчення документів та матеріалів, пов'язаних зі справою Господарського суду м. Києва № 42/178 за позовом ВАТ «Харківміськгаз» до ЗАТ «Укргаз-Енерго» про стягнення штрафних санкцій; аналіз причин неповного задоволення позовних вимог в Господарському суді м. Києва, на підставі якого мають бути усунені недоліки та розроблені можливі варіанти вирішення проблеми (а.с. 37-39).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог, які стосуються права позивача на податковий кредит у сумі 66666,67 грн. за податковою накладною, виписаною від імені ТОВ «Вакко» на поставку послуг по захисту його (позивача) інтересів в Київському апеляційному господарському суді по справі № 42/178, суд першої інстанції, на підставі оцінки приєднаної до справи копії акту приймання-передачі від 04.002.2010, який не містить конкретної інформації щодо змісту, обсягу виконаних робіт ТОВ «Вакко», а лише дублює умови договору від 25.01.2010 № 24/1/1, за відсутності будь-яких інших доказів виконання цим товариством правової роботи по захисту інтересів позивача в суді, передбаченої умовами договору (доказів проведення правового аналізу, передачі позивачем замовнику документів по судовій справі; письмових пропозицій щодо складання процесуальних документів, доказів щодо представництва позивача працівником ТОВ «Вакко» в суді (довіреність, участь в судовому процесі тощо)) зробив обґрунтований висновок про не підтвердження фактичної поставки ТОВ «Вакко» позивачу юридичних послуг за договором від 25.01.2010 № 24/1/1, а відтак і про правомірне виключення СДПІ ПДВ в сумі 66666,67 грн. з податкового кредиту. Оцінка доказів суду першої інстанції відповідає нормам ст. 86 КАС України. Суд першої інстанції правильно застосував при цьому норми матеріального права, зокрема частини першу, другу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими встановлені вимоги до первинного документу бухгалтерського обліку як доказу господарської операції.

Натомість, суд апеляційної інстанції, даючи оцінку доказам у справі щодо задекларованої позивачем суми податкового кредиту за лютий 2010 року, виходив, перш за все з того, що сума податкового кредиту підтверджена належно оформленою податковою накладною, яка виписана ТОВ «Вакко» на виконання договірних відносин. Порівнюючи оцінку зазначених доказів судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що оцінка доказів судом апеляційної інстанції зроблена не всебічно, як того вимагає норма частини першої ст. 86 КАС України.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) (втратив чинність з 1 квітня 2011 року (за винятком деяких статей) у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з абзацом першим підпункту 1.20.2 пункту 1.20 цієї статті для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20).

СДПІ у м. Харкові, доводячи не відповідність ціни поставки природного газу позивачу від ВАТ «Укргазенергохолдінг» звичайним цінам та перевищення ціни поставки звичайних цін більше, як на 60,5 %, порівнює ціну, за якою газ поставлено позивачу (2187,20 грн. без ПДВ за 1000 м куб.) з відпускною ціною, за якою природний газ в цьому ж об'ємі (5000,00 м куб.) був поставлений ЗАТ «Природні ресурси» (перший постачальник в ланцюгу поставок) ТОВ «Гео-Альянс Височанське» (1362,00 грн. без ПДВ). Разом з тим, як свідчить акт перевірки, на інших ланцюгах поставки (від ТОВ «Гео-Альянс Височанське» до ВАТ «Укргазенергохолдінг») ціна поставки природного газу вже склала 2000,00 грн. з ПДВ (відповідно без ПДВ 1666,66 грн.) за 1000 м куб. (а.с.159-160). З огляду на це слід визнати правильним висновок суду першої інстанції, що СДПІ у м. Харкові не доведено, що ціна поставки позивачу природного газу перевищувала на 60,5 % звичайну ціну, а оскільки сума, на яку позивач завищив податковий кредит за грудень 2010 року (552220,00 грн.), визначена податковою інспекцією з розрахунку саме цього рівня завищення звичайної ціни, - не доведено правомірність донарахування податкових зобов'язань на 552220,00 грн.

Апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції в частині висновку щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0000160847 у частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 552200,00 грн., виходив з того, що в постанові Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 у справі № 2а-9757/11/2070, дана правова оцінка цьому податковому повідомленню-рішенню у відповідній частині як неправомірному. При цьому, суд апеляційної інстанції застосував норму частини 1 ст. 72 КАС України.

Разом з тим, відповідно до цієї норми преюдиційне значення для суду мають обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, а не правова оцінка цих обставин в цьому рішенні. Однак, висновок суду апеляційної інстанції щодо неправомірного виключення СДПІ з податкового обліку позивача за грудень 2010 року податкового кредиту в сумі 552200,00 грн. відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права, безвідносно до підстав, якими він вмотивований.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів задовольнити частково, змінити постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.І. Степашко підписЮ.І. Цвіркун