Ухвала суду № 51640974, 25.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 вересня 2015 року м. Київ К/800/38775/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та дискримінаційними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради протиправними і дискримінаційними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року, позов задоволено: визнано дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, які полягають у відмові видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, протиправними та дискримінаційними; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради вчинити дії, а саме - видати ОСОБА_1 довідку про взяття його на облік як внутрішньо переміщену особу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про існування менш сприятливого ставлення до ОСОБА_1 в порівнянні з іншими особами, які вимушено залишили місце свого проживання у м.Донецьку, враховуючи, що відповідач, відмовляючи позивачу у видачі довідки як внутрішньо переміщеній особі через відсутність у нього на момент такого переміщення реєстрації місця проживання в м.Донецьку, діяв всупереч приписів ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" й фактично позбавив позивача права на отримання грошової допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, перспектива отримання якої породжує майновий інтерес, який, в свою чергу, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2015 року касаційна скарга, з урахуванням положень ст.ст.213,214 КАС України, залишалась без руху для надання відповіачу можливості усунути недоліки скарги й подати документ про сплату судового збору.

Вимоги зазначеної ухвали відповідачем виконано, витребовувані документи подано.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів п.5 ч.5 ст.214 КАС України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 27 березня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та дискримінаційними та зобов'язання вчинити певні дії.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути відповідачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник