Ухвала суду № 51637589, 09.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Київ К/9991/7554/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Степашка О.І., Цвіркуна Ю.І.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Торговий дім «Логістік Центр»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011

у справі № 2а-1582/10/1670 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логістік Центр»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Торговий дім «Логістік Центр» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 11.08.2009 № 4602/23-209/32945955. Згідно цих висновків позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): завищив валові витрати на загальну суму 223915,30 грн. у податковому обліку за 1, 2, 3 та 4-й квартали 2009 року, 1-й квартал 2009 року за рахунок таких сум: 16000,00 грн. - двічі включено до складу валових витрат як витрати на ремонт основних фондів; 123125,00 грн. та 84790,00 грн. - витрати на оплату транспортно-експедиційних послуг від суб'єктів підприємницької діяльності - приватних підприємців (СПД) ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та транспортних послуг від приватного підприємця ОСОБА_7, які документально не підтверджені (під час перевірки не надані товарно-транспортні накладні, які б відповідали встановленим нормативними нормами вимогам, подорожні листи на маршрути перевезень), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 55979,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2008 року, 1-й квартал 2009 року; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 113327,00 грн. за 4-й квартал 2008 року.

На підставі зазначеного акту та процедури адміністративного оскарження ОДПІ стосовно ТОВ «Логістик Центр» прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.08.2009 № 0004252301/0/2664, від 18.11.2009 № 0004252301/1/3581, від 11.02.2010 № 0004252301/2/357, від 22.04.2010 № 0004252301/3/1208 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 68727,00 грн., у тому числі: 55979,00 грн. за основним платежем та 12748,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 18.11.2009 № 0005352301/1/3582, від 16.12.2009 № 0005352301/1/3994, від 26.02.2009 № 0005352301/2/624, від 23.04.2010 № 005352301/3/1222 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8420,20 грн.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу транспортно-експедиційних послуг від СПД ОСОБА_4 за договором транспортного експедирування від 10.01.2008 № 10/01/08, від СПД ОСОБА_5 - від 18.10.2008 № 07(з)-07, від СПД ОСОБА_6 - від 08.04.2008 № 05(З)-08, транспортних послуг від СПД ОСОБА_7 за договором перевезення від 01.09.2006 № 01/09-01П оформлені акти здачі-приймання виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, на підставі яких позивач задекларував суми валових витрат за вищевказані податкові звітні періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Товарно-транспортна накладна та дорожні листи вантажного автомобіля згідно з пунктом 11.1 цих Правил є основними документами на перевезення вантажів. Як встановлено пунктом 11.7 зазначених Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом наведених норм товарно-транспортні накладні, як первинні документи, призначені для фіксування господарської операції, зокрема, з поставки транспортних послуг, повинні у всякому разі бути в наявності як у постачальника цих послуг, так і у покупця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Даючи оцінку товарно-транспортним накладним, які ТОВ «Торговий дім «Логістик-Центр» надало під час перевірки, суди попередніх інстанцій врахували, що вони не містять штампів (печаток) перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, так само, як і інформації, обов'язковість якої щодо змісту товарно-транспортної накладної визначена типовою формою (в товарно-транспортних накладних не заповнені графи «прийняв водій експедитор", «за дорученням дата та номер», «транспортні послуги», «вантажно-розвантажувальні операції», «інші відомості», «відмітка про складені акти», «таксування», «підпис таксувальника»); розбіжності державних номерів одного і того ж автомобіля в різних товарно-транспортних накладних; одночасне здійсненням перевезень, відповідно до інформації в товарно-транспортних накладних, одним водієм протягом одного дня по різним напрямам перевезення та зі значною дистанцією, що об'єктивно виключає можливість здійснення таких перевезень; відсутність дорожніх листів вантажного автомобіля на підтвердження перевезень за цими товарно-транспортними накладними.

На підставі оцінки зазначених доказів, яка відповідає правилам щодо оцінки доказів, встановленим нормами ст. 86 КАС України, суди першої та апеляційної інстанції зробили обґрунтований висновок про не правомірне збільшення позивачем суми валових витрат за рахунок витрат на придбання транспортно-експедиційних та транспортних послуг з огляду на не підтвердження цих витрат документами, оформлення яких для підтвердження господарської операції є обов'язковим згідно зі встановленими правилами бухгалтерського та податкового обліку.

Що ж до висновків, викладених в акті перевірки від 11.08.2009 № 4602/23-209/32945955, про завищення ТОВ ««Логістик-Центр» суми валових витрат на 16000,00 грн. за рахунок подвійного включення витрат на придбання будівельних матеріалів, то у судовому процесі позивачем ці обставини не спростовуються, зокрема, не містить доводів на спростування цього порушення і касаційна скарга.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо підстав для відмови у задоволенні позову відповідають встановленим у справі обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логістік Центр» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.І. Степашко підписЮ.І. Цвіркун