Постанова № 51626203, 28.09.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року № 813/3140/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагенства у Золочівському районі Львівської області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання відмови безпідставною та про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Відділу Держземагенства у Золочівському районі Львівської області про визнання відмови безпідставною відмову від 26.01.2015 року за №31-1311-0.2-295/2-15 у наданні витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку розміром 0,0543 га (АДРЕСА_1) та про зобов'язання видати витягу з Державного земельного кадастру.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без достатніх на те правових підстав відмовив у видачі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку під розміром 0,0543 га у АДРЕСА_1.

Позивач просить справу розглядати без його участі.

Відповідач проти позову заперечує вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

На земельну ділянку площею 0,0633 га по АДРЕСА_1 02.12.1997 року видано Державний акт на право приватної власності на землю гр.ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд серія НОМЕР_1.

У 2003 році ОСОБА_3 подарувала частину даної земельної ділянки площею 0,0090 га гр.ОСОБА_2, яким не було виготовлено правовстановлюючих документів і відповідно не визначено меж земельних ділянок в натурі.

Також, 23.10.2008 року ОСОБА_3 складено заповіт, за яким житловий будинок та земельну ділянку (без зазначення площі) по АДРЕСА_1 згадана особа заповіла своїй донці ОСОБА_1 - позивачу.

На заяву від 21.01.2015 року щодо оформлення спадщини на земельну ділянку відповідач листом від 26.01.2015 року за №31-1311-0.2-295/2-15 повідомлено позивача про те, що оскільки власниця земельної ділянки гр. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а право власності на земельну ділянку в натурі не визначено, то Відділ Держземагенства у Золочівському районі Львівської області не може видати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку для оформлення спадщини.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 1 статті 78 Земельного Кодексу України (надалі ЗК України) передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

У відповідності до положень ч.1 ст.79-1 згаданого Кодексу передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.2 цієї ж статті, формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.

У відповідності до ч.1 ст.86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України.

За нормою статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку, виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно з наявними в матеріалах справи Державного акта на право власності на землю, заповіту від 23.10.2008 року, акта обстеження земельної ділянки від 13.12.2014 року, опису меж, кадастрового плану, плану зовнішніх меж землекористування, каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, договору дарування житлового будинку від 27.11.2003 року, договору дарування земельної ділянки від 01.12.2003 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право спільної часткової власності на згадану земельну ділянку, а тому повинні володіти, користуватися та розпоряджатися нею (земельною ділянкою) за спільною згодою.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не реалізував право на виділ в натурі своєї частки у згаданій земельній ділянці, та не погодив її меж зі співвласником - ОСОБА_1, під час оформлення останньою технічної документації зі землеустрою, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у видачі витягу з Державного земельного кадастру, діяв у відповідності до наведених норм чинного законодавства.

Як наслідок, необґрунтованою є і вимоги про спонукання до вчинення дій.

З врахуванням викладеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Щодо судового збору, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 163, 167, 258 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 вересня 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк