Постанова № 51625866, 19.03.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2012 р. Справа № 2a-525/12/0970

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина»про стягнення заборгованості у сумі 170,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2012 року Державна податкова інспекція в Тисменицькому районі звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина» про стягнення заборгованості у сумі 170,00 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у звязку з несплатою штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість, у сумі 170,00 грн.

20.02.2012 року судом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі та на виконання вимог частини 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачу за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлено копію ухвали про відкриття скороченого провадження та запропоновано у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали подати до суду або направити на адресу суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

Копію ухвали про відкриття скороченого провадження відповідач отримав 23.02.2012 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, однак заперечення відповідача проти позову чи заява про визнання позову до суду не надходили.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів, у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи те, що до суду не надійшло заперечення відповідача проти заявленого позову, а також те, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, поданий Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина» про стягнення заборгованості у сумі 170,00 грн. підлягає розгляду у строк, визначений пунктом 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши та оцінивши матеріали справи у порядку скороченого провадження, дослідивши наявні докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Соснина» 03.04.2000 року зареєстроване Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як юридична особа та 05.04.2000 року взяте на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (а.с.6-7).

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Соснина» зареєстроване платником податку на додану вартість: свідоцтво № 12768767 від 17.04.2000 року, індивідуальний податковий номер 309061109132 (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 31.10.2011 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина», за результатами якої складено акт за № 2043/1520/30906118. В даному акті зафіксовано факт несвоєчасного подання відповідачем податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року (а.с.10).

Законом України Про систему оподаткування у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначені види податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України. Згідно пункту 2 частини 1 статті 9 цього Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники податків зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Порядок та строки подання податкових декларацій встановлено підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 вказаної статті встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Суд зазначає, що несвоєчасне подання відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, є порушенням підпункту 4.1.4, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (чинної на момент виникнення даних правовідносин).

Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що позивачем на підставі акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за № 2043/1520/30906118 від 31.10.2011 року (а. с. 10), керуючись пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 від 31.10.2011 року (а. с. 11), згідно якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина» за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

У відповідності до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно пункту 109.2 статті 109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно вказаного податкового повідомлення-рішення у розмірі 170,00 грн., є грошовим зобовязанням відповідача, яке останній повинен сплати до державного бюджету як штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у звязку з порушенням ним вимог підпункту 4.1.4, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не була порушена процедура адміністративного оскарження рішення податкового органу про визначення сум грошового зобовязання у строки передбачені статтею 56 Податкового кодексу України, то сума вказаного грошового зобовязання відповідача є узгодженою.

У відповідності до підпункт 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначається як сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що грошове зобовязання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за неподання податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі 170,00 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив наявність заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до вимог підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, 162-163, 183-2, 256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Соснина» (77422, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Ямниця, вул. Яремчука, 17, код ЄДРПОУ - 30906118) та за рахунок готівки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Соснина», на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 170 (сто сімдесят) грн.

Постанову допустити до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Главач І.А.

Постанова складена 19.03.2012 року 14:00