Ухвала суду № 51600205, 21.09.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/20354/14-ц Провадження № 22-ц/772/2434/2015Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 39Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Стадника І.М., Міхасішина І.В.,

при секретарі Топольській В.О.,

за участю апелянта, відповідача ОСОБА_2, його адвоката Воронцової О.В., представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Чорного А.В., розгля-нувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до Вінницької міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, виз-

нання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

22 вересня 2014 року ОСОБА_4 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом про встановлення факту прийняття спадщини, ви-знання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер прадід позивача ОСОБА_7 Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно за заповітом, а саме на квартиру АДРЕСА_1. За життя спадкодавець залишив заповіт від 03 лютого 1995 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори Без-палюк Л.С., зареєстрований в реєстрі за № 6-499 ( а. с. 108 ), відповідно до яко-го належну йому частину квартири АДРЕСА_1 він заповів своєму онукові ОСОБА_9, батькові позива-ча. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9, який фактично проживав у квартирі діда, помер. Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 19 березня 2002 року було відкрито спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_10, оскільки були подані заяви про прийняття спадщини після діда онуком померлого ОСОБА_2 та матір'ю малолітнього правнука ОСОБА_11 - ОСОБА_12; онуки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відмовилися від частки у спадковому майні на користь брата ОСОБА_2 Позивач вва-жає, що в нотаріальній конторі безпідставно відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_7 за законом, а не заповітом, оскільки його батько як спад-коємець за заповітом помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року і лише в силу цієї обставини не подав заяву про прийняття спадщини. На підставі норм ЦК України 1963 ро-ку, враховуючи, що батько ОСОБА_9 на момент смерті прадіда проживав з останнім в квартирі АДРЕСА_1 та фактично прийняв спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, позивач просив суд його позов задоволити ( а. с. 2-4 ).

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січ-ня 2015 року позов задоволений. Встановлено факт прийняття ОСОБА_9 спадщини за заповітом від 03 лютого 1995 року, посвідченим державним нота-ріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_15, та зареєстрованим відповідно в реєстрі, що складається з квартири АДРЕСА_1 та відкрилася після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Вінниці. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_16, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Вінниці. Судові витрати за-лишені за позивачем ( а. с. 96-97 ).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у даній справі зали-шено без задоволення ( а. 139-140 ).

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 частково, визнавши за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за за-коном після смерті батька ОСОБА_9 Апелянт посилається на незакон-ність та необґрунтованість оскаржуваного заочного рішення суду, невідповід-ність висновків суду обставинам справи, невірне застосування судом норм ма-теріального права, порушення норм процесуального права ( а. с. 146-150 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, переві-ривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що рішення є за-конним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповід-но до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Обгрунтованим визна-ється рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають дока-зуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповіда-ють встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають зна-чення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 303 ЦПК України, згідно з роз'яснення-ми, викладеними в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржува-ного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи врахо-вані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини ( факти ), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відпові-дають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно за-стосовані норми матеріального й процесуального права.

Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального зако-нодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та об-ґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні об-ставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Вінниці по-мер прадід позивача ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим повторно відділом РАЦС Вінницького МУЮ Вінницької області 26 березня 2007 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м. Вінниці по-мер батько позивача ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим повторно міським відділом РАГС управ-ління юстиції Вінницької області 06 червня 2002 року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що правовідносини, які мають місце в даній цивільній справі, враховуючи відкриття спадщини у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 до 01 січня 2004 року, регулюються відпо-відними нормами ЦК УРСР 1963 року: розділом УІІ «Спадкове право», зок-рема, щодо підстав спадкоємства, часу відкриття спадщини, прийняття спад-щини, кола спадкоємців, строку для видачі свідоцтва ро право на спадщину та ін.

Керуючись статтями 524, 529, 525,533, 549 ЦК УРСР, Інструкцією про поря-док вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 07 липня 1994 року за № 152/361, чинною на момент виник-нення правовідносин між сторонами у справі, суд першої інстанції прийняв до уваги той факт, що батько позивача ОСОБА_9 прийняв спадщину після смерті діда ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом, оскільки на мо-мент смерті спадкодавця проживав з останнім та вступив в управління і воло-діння спадковим майном, проте звернутися в нотаріальну контору за видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому перешкодила власна смерть, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на наступний день після відкриття спадщини та фактичного її прийняття.

Суд в своєму рішенні зазначив, що позивач прийняв спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_9 як шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном, так і шляхом подання 11 червня 2002 року в його інтересах матір'ю ОСОБА_12 відповідної заяви в Першу Вінницьку дер-жавну нотаріальну контору.

З матеріалів спадкової справи № 249/02, заведеної у Першій Вінницькій дер-жавній нотаріальній конторі ( а. с. 39-45 ) до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ро-ку ОСОБА_7, вбачається, що заяву про прийняття спадщини після смерті діда подав також онук, відповідач у справі, ОСОБА_2, на користь якого від цієї спадщини відмовилися брати ОСОБА_13, ОСОБА_14 Однак, як спадкоємець онук ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів щодо спадкування ним майна діда як спадкоємцем першої черги.

Суд першої інстанції підкреслив, що згідно частини 2 статті 524 ЦК УРСР спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Заповіт ОСОБА_7, складений ним 03 лютого 1995 року на користь ону-ка ОСОБА_9, ніким із сторін у справі не оспорюється ( а. с. 45 ).

Відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що його мати ОСОБА_17 померла ще до складання дідом заповіту, 23 серпнчя 1993 року, тобто її батьки ОСОБА_7 та його дружина, а баба відповідача ОСОБА_18, пережили свою доньку, були співвласниками квартири АДРЕСА_1 по 1/2 частці кожний ( а. с. 44 ).

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що державний нотаріус ОСОБА_19, у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 вересня 2015 року № 3449/02-31 вказала, що від імені ОСОБА_7 нотаріальною конторою було посвідчено заповіт , відповідно до якого належну йому частку квартири АДРЕСА_1 він заповів своєму онукові ОСОБА_16 Проте станом на день смерті ОСОБА_7 належала ціла квар-тира: в 1/2 частці особисто, а в 1/2 дружині померлого ОСОБА_18, яка по-мерла 21 березня 2001 року, спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_7, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Відповідно до статті 551 ЦК УРСР 1963 року ( який діяв на момент відкрит-тя спадщини ), ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_7 ( спадкова транс-місія, оскільки його батько ОСОБА_9 не встиг прийняти спадщину після ОСОБА_7 ).

Позивач ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_9, отже суд вірно визначився щодо його права власності на спірну однокім-натну квартиру, загальною площею 30,0 кв.м., в порядку спадкування за зако-ном.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апелянта в частині не-законності довідки ТОВ «Житлово-Експлуатаційне об'єднання» від 09 липня 2014 року № 2657 ( а. с. 5 ) про те, що ОСОБА_9 проживав зі своїм дідом ОСОБА_7 в спірній квартирі на момент його смерті, не заслуговують на увагу, оскільки викладене у довідці відповідає змісту акта від 14 травня 2014 року № 1195, складеного працівниками товариства за участю мешканців будин-ку № 4 по вул. Хмельницьке шосе в м. Вінниці, які також засвідчили факт про-живання позивача із спадкодавцем в спірному помешканні на момент смерті останнього ( а. с. 137 ).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладе-них в заочному рішенні від 30 січня 2015 року.

Статтею 303 ЦПК України встановлені межі розгляду справи апеляційним судом, який перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстан-ції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої ін-станції.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстан-ції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального пра-ва. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од-них лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен-ня, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціа-лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом вірно: