Ухвала суду № 51594912, 24.09.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/27789/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

при секретарі Куса Л.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Пономаренка Я.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів у рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в:

На розгляді у данному місцевому суді перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_3 заявив письмове клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів медичної клініки «БОРИС», яка розташована за адресою: 11201, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55-А, які перебувать у володінні вказаного ТОВ, а саме до медичної картки стаціонарного хворого на ім»я ОСОБА_4, 1966 року народження № 1977, 2 СД, 3 комп»ятерних томограм, оскільки ці документи були вилучені слідчим 03.07.2014 року та по цей час до ТОВ «Боріс» не повернуті.

Сторона захисту в судовому засіданні, кожен окремо, заявлене клопотання підтримали, просили задовольнити з підстав вказаних у ньому підстав.

У судовому засіданні сторона обвинувачення заперечувала проти задоволення клопотання, враховуючи його безпідставність та невідповідність вимогам КПК України.

В свою чергу, з урахуванням положень ст.ст. 7, 26, 28, ч. 2 ст. 333 та безпосередніх норм ст. 163 КПК України , а саме вимог, як частини 2, так і статті в цілому, визнано за можливе провести розгляд клопотання без участі представника ТОВ «Боріс».

Тож, суд, заслухавши думку учасників процесу, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК), приходить до наступного.

У випадку необхідності отримання інформації, що відповідно до ч. 1 ст. 162 КПК України, становить охоронювану законом таємницю, сторона кримінального провадження має право, згідно положень ст. 160 КПК України, звернутись до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 333 КПК України, суд має врахувати причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування.

Так, як убачається, 18.08.2015 року захисником було подано клопотання до КМКБСМЕ про проведення комісійної судово-медичної експертизи у рамках данного провадження з метою встановлення обставин повязаних з отриманням тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4

19.08.2015 року начальником бюро було надано відповідь захиснику, що для проведення експертизи необхідно отримати медичну документацію ОСОБА_4

В свою чергу з висунутого обвинувачення обвинуваченим слідує, що ОСОБА_3 та з ОСОБА_2 при невстановлених слідством обставинах, вступили в попередню змову, з метою залякування та спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Продовжуючи свої злочинні наміри, спрямовані на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4, та керуючись єдиним злочинним умислом ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 вивчили розпорядок способу життя потерпілого, а саме: час повернення ОСОБА_4 після роботи додому за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, керуючись єдиним злочинним умислом, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 виконуючи поставлені невстановленою особою цілі по залякуванню та спричиненню тілесних ушкоджень ОСОБА_4 05.06.2014 року, приблизно о 17 год. 00 хв., підійшли до дверей ліфту розташованого на четвертому поверсі 1 під'їзду будинку АДРЕСА_1, де чекали потерпілого. Реалізовуючи свої злочинні наміри та передбачаючи настання тяжких наслідків у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 в той час, коли потерпілий намагався вийти з кабіни ліфту, розпочали наносити руками та ногами цілеспрямовані, потужні, численні удари в область обличчя та тулубу ОСОБА_4, чим спричинили останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1234/Е від 16.07.2014 року, тяжкі тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1234/Е від 04.07.2017 - 16.07.2014 року слідує, що «дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_4, 1966 р.н., свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 05.06.2014 року о 17.20, у нього мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку, переломи обох кісток носа, комірок решітчастого лабіринту, нижньої стінки правої орбіти нижньої, внутрішньої та верхньої (передня черепна ямка основи черепа) лівої орбіти, перелом передньої стінки лівої верхньої пазухи з явищами гемосинуситу (наявність геморагічного вмісту в обох верхньощелепних, клиновидній пазухах та комірках решітчастого лабіринту), емфізема мяких тканин обох орбіт, рвано-забійні рани носа, лівої брови, верхніх і нижніх повік з обох сторін, верхньої і нижньої губи справа, гематоми по повіках обох очей та субкон»юктивальні крововиливи, розрив конюктиви лівого ока. Необхідно загострити увагу на наступному: п.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України (далі по тексту «Правила» надано наступне визначення терміну ушкодження - «з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникає внаслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психологічних»; п. 4.6 «Правил» визначає таке: «судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілісності тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із зазначених термінів». Відповідно п.п. 4.6 та 2.1.3 «б» «Правил», вказане тілесне ушкодження, за ступенем тяжкості, відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Характер та морфлолгія виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилось від травматичної дії тупого(их) предмету(ів), характерні властивості якого(их), за давністю може відповідати вказаному терміну, тобто 05.06.2014. З'ясування обставин спричинення тілесних ушкоджень є виключно компетенцією судово-слідчих органів».

Тобто, на цей час, доступ стороні захисту необхідний з метою проведення експертизи, у зв'язку з чим дані обставини, на думку автора клопотання, підтверджують необхідність надання тимчасового доступу, з метою встановлення відомостей визначених ст. 91 КПК України, у даному кримінальному провадженні, виконання завдань визначних ст. 2 КПК України.

Ухвалою суду від 20.08.2015 року судом було надано доступ до документів ТОВ «Боріс».

З листа в.о. директора ТОВ «Боріс» ОСОБА_5 слідує, що надати документи вказані в ухвалі суду від 20.08.2015 року змоги не має, оскільки вони були вилучені слідчим 03.07.2014 року та по цей час до ТОВ «Боріс» не повернуті.

Судовим рішенням від 04.09.2015 року надано розпорядження (забезпечено) право тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_6, адреса: АДРЕСА_2, відносно ТОВ «Боріс» (медичної клініки «БОРИС», адреса: 11201, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55-А), а саме медичної картки стаціонарного хворого на ім»я ОСОБА_4, 1966 року народження № 1977, 2 СД, 3 комп»ятерних томограм.

З листа слідчого Платок Т.М. від 24.09.2015 року та наданих ним у судовому засіданні пояснень, слідує, що вилучена у ТОВ документанція була повернута ним за належністю більш за все, однак достовірно повідомити її місце знаходження останній не може.

З положень ст. 22 КПК України слідує, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що клопотання за своєю суттю в цілому відповідає вимогам ч. 6 ст. 132, ст. 160 КПК України, обставин, регламентованих п. п. 1-3 ч. 3 ст. 132, ст. 161 та абз. 2 ч. 6 ст. 163 КПК України, не встановлено.

Порушень вимог Глави 10 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування та Глави 15 КПК України - тимчасовий доступ до речей і документів, у судовому засіданні, слідчим суддею не виявлено.

При розгляді даного клопотання судом також враховується те, що усправі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

Так, в цьому випадку, у разі надання тимчасового доступу, у відповідності до імперативних положень ст. 15 КПК України, інформація про приватне життя особи, отримана в порядку виконання судового рішення, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження, кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя особи, в порядку виконання даного судового рішення, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації, тобто навіть інформація про стан здоров»я потерпілого не буде використана інакше як для виконання завдань цього кримінального провадження, а виконавці будуть зобов'язані запобігати будь-якому розголошенню.

За таких умов, судом у судовому засіданні не було встановлено відомостей, які б беззаперечно свідчили, що надання дозволу на тимчасовий доступ становитиме особистий та надмірний тягар, та/або порушить таємницю приватного життя, тобто апріорі таке втручання не є свавільним, оскільки отримання дозволу на його проведення здійснено з дотриманням принципу законності та воно є пропорційним до тяжкості вчиненого правопорушення та відповідає справжнім інтересам суспільства.

При цьому, суд постановляє ухвалу про надання доступу до речей і документів за умови, що сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що вони мають суттєве значення для встановлення важливих обставин, та можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (ч. 5 та ч. 6 ст. 163 КПК України).

За таких обставин, суд дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи та безпосередньо саме кримінальне провадження в оригіналі, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язкувважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи, та інші) свідчать про те, що заявником у судовому засіданні, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, надано ґрунтовні докази, які дають змогу прийти до висновку про неможливість іншим способом, на даному етапі, довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (ч. 4 ст. 132,ст. 163 КПК України), забезпечити повноту, всебічність та неупередженість при розгляді цього кримінального правопорушення, отримати відомості, що є необхідними для з'ясування всіх важливих обставин у їх сукупності, кореспондуються з вимогами ст. 132 КПК України, а тому воно підлягає задоволенню шляхом надання доступу до документів, які перебувають у ТОВ в копіях, адже достовріне місцезнаходження оригіналів, на цей час, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 159-166, 333, 350, 369-372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

Надати розпорядження (забезпечити) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 право тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ТОВ «Боріс» (медична клініка «БОРИС», адреса: 11201, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55-А), а саме копій медичної картки стаціонарного хворого на ім»я ОСОБА_4, 1966 року народження № 1977, 2 СД, 3 комп»ятерних томограм.

Строк дії ухвали, не може перевищувати десяти днів з дня її постановлення.

Зобов'язати ОСОБА_3 надати доступ до отриманих матеріалів сторонам провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України та надати вказані матеріали в розпорядження суду.

Роз'яснити, особі, яка зазначена в ухвалі суду про тимчасовий доступ до речей і документів, як володілець речей або документів, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії, з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів та, у разі прийняття відповідного рішення вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Особа, яка зазначена в даній ухвалі, як володілець речей або документів, зобов'язана надати тимчасовий доступ до зазначених речей і документів вказаній особі за умови пред'явлення копії цього судового рішення.

У разі невиконання даної ухвали, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до інформації має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями КПК України.

Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку виконання даного судового рішення, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження.

Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя особи, в порядку виконання даного судового рішення, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 09 год. 00 хв. 28.09.2015 року.

С у д д я: О.В. Бірса