Постанова № 515713, 30.01.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

30.01.07 Справа № 7/144-2915

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Галушко Н.А.

Суддів Процик Т.С.

Юрченко Я.О.

розглянув апеляційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Козова № 2924/10-10 від 07.09.2006 року (далі Козівська МДПІ, смт. Козова)

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.08.2006 року

у справі № 7/144-2915

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХХХ», с. Вірлів Зборівського р-ну (далі ТзОВ «ХХХ», с. Вірлів)

до відповідача: Козівська МДПІ, смт. Козова

про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення

за участю представників сторін:

від позивача –ХХХ - представник

від відповідача –ХХХ –головний державний податковий інспектор юридичного сектору

Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 15.08.2006 року у справі № 7/144-2915 задоволено позовні вимоги ТзОВ «ХХХ», с. Вірлів: скасовано податкові повідомлення –рішення Козівської МДПІ № 000082301/0 та №0000092301/0 від 04.05.2006 року.

Постанова господарського суду першої інстанції мотивована тим, що завірення факсимільним підписом директора ПП «Багро»даних зазначених в податковій накладній № 48 від 03.03.2005 року, не забороняється чинним законодавством; не заслуговують на увагу доводи інспекції щодо відсутності товарно - транспортних накладних на перевезення продукції, оскільки графа податкової накладної «транспортні витрати»не містить будь - яких показників щодо таких витрат і витрати по перевезенню товариством не обліковувалися, про що свідчить акт перевірки; необґрунтованим є посилання інспекції на те, що операція по купівлі - продажу деревини не пов'язана з виробничою діяльністю товариства та про відсутність в ПП «Багро»копії податкової накладної, так як Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість тільки від операцій пов'язаних з такою діяльністю та при наявності копії накладної у продавця; податкова інспекція не довела суду, яку з декларацій, передбачених абз. «б»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому дано загальне визначення податкових періодів незалежно від виду податку, зобов'язаний був подати платник податку: за календарний квартал чи календарне півріччя, та якою конкретною нормою Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»покладено такий обов’язок на виробника сільськогосподарської продукції.

Козівською МДПІ подано апеляційну скаргу № 2924/10-10 від 07.09.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема скаржник зазначає, що при прийнятті постанови господарським судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме при винесенні постанови судом першої інстанції порушено норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Козівською МДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку на предмет дотримання позивачем вимог податкового законодавства при проведені фінансово - господарських операцій з ПП «ХХХ»за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, про що складено акт перевірки № 12-23/32147193 від 27.04.2006 року.

На підставі даного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення –рішення від 04.05.2006 року № 000082301/0, яким до позивача застосовано 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації та № 0000092301/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 4982,00 грн..

При проведенні перевірки податковим органом встановлено, що ТзОВ «Зборів - Агробізнес»порушено пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме останнім віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, що не підтверджені відповідними документами та порушено пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме не подано декларацію про оподаткування прибутку підприємств з 01.01.2005 року по 30.06.2005 року.

Щодо податкового повідомлення –рішення № 0000092301/0 від 04.05.2006 року.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної виписаної ПП «Багро», що не знаходить підтвердження в податкових зобов’язаннях останнього, отже податкова накладна не виконує свої законодавчо встановлені функції і її оригінал не підтверджується копією та, відповідно, не може бути підставою для включення до податкового кредиту позивача відповідних сум податку на додану вартість.

Приймаючи постанову з даного питання, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону України, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання усної угоди купівлі - продажу дошки хвойної та твердої породи ПП «ХХХ»виписано податкову накладну № 48 від 03.03.2005 року, яка підписана факсимільним підписом директора підприємства Баран О.А. та скріплена печаткою підприємства.

Згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, факсимільний підпис - це відтворений засобом копіювання аналог власноручного підпису, який допускається у випадках встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у яких мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що не містить прямої заборони чи вказівки про обов'язковість підпису податкової накладної аналогом і п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної»затв. Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, можуть завіряться факсимільним підписом.

Враховуючи викладене судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що завірення факсимільним підписом директора товариства даних, зазначених в податковій накладній, не забороняється чинним законодавством.

Крім цього, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відсутність товарно - транспортних накладних на перевезення продукції не є підставою для виключення відповідних сум податку на додану вартість з податкового кредиту, оскільки позивачем товарно –транспортні накладні не виписувались та графа податкової накладної «транспортні витрати»не містить будь - яких показників щодо таких витрат і витрати по перевезенню товариством не обліковувалися, про що свідчить акт перевірки.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що необґрунтованим є посилання інспекції на той факт, що операція по купівлі - продажу деревини не пов'язана з виробничою діяльністю товариства та про відсутність в ПП «Багро»копії податкової накладної, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту тільки сплачених сум податку на додану вартість від операцій пов'язаних з такою діяльністю та при наявності копії накладної у продавця.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 000082301/0 від 04.05.2006 року, то судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Згідно Довідки ЄДРПОУ № 07-67 від 18.01.2005 року ТзОВ «ХХХ»зареєстрований з 17.01.2005 року; основною діяльністю позивача є вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва.

Відповідно до п. 14.1 ст. 14 та п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларації про прибуток у строки, визначені податковим органом України, та сплачують податок на прибуток у порядку і в розмірах, передбачених цим законом.

Пунктом 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що річний податковий період для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Відповідно до абз. «б»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Отже, судова колегія приходить до висновку, що період з 01.01.2005 року по 01.07.2005 року слід вважати окремим податковим періодом із поданням звітності протягом 40 днів за останнім календарним днем цього періоду.

Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято оспорюване податкове повідомлення –рішення № 000082301/0 від 04.05.2006 року.

Враховуючи викладене, наявні матеріали справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що постанову Господарського суду Тернопільської області слід скасувати частково.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 202, 205, 207 КАС України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Задоволити частково апеляційну скаргу Козівської МДПІ.

2. Постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.08.2006 року у справі даній справі скасувати в частині визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 000082301/0 від 04.05.2006 року.

В цій частинні в позові відмовити.

3. В решті постанову господарського суду залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя Галушко Н.А.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Юрченко Я.О.