Ухвала суду № 51565129, 25.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1310/15 Справа № 201/15048/15-к Слідчий суддя - Суддя-доповідач - Кислий М.М.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Кислого М.М.,

суддів Кір'яка А.В., Бровченко Л.В.,

секретаря судового засідання Букрєєвої О.Б.,

прокурора Мурчича Д.М.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2015 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянство України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Строк тримання під вартою ухвалою визначено до 14 листопада 2015 року, крім того у даному кримінальному провадженні визначено заставу у розмірі 4993800 грн.

Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя вказав, що ОСОБА_4, обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Дійшовши до висновку про обґрунтованість доводів слідчого, з урахуванням усіх обставин та даних про особу підозрюваного, суд прийшов до висновку про доцільність визначення застави, яка перевищує розмір встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

В апеляціях:

- захисник ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

В обґрунтування своєї скарги, адвокат посилається на те, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам закону, оскільки в ній не наведено переконливих аргументів щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підзахисним кримінального правопорушення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обставин, що унеможливлюють застосування більш м'яких запобіжних заходів, крім того зазначає, що судом не враховано позитивні характеристики ОСОБА_4 за місцем проживання та за місцем роботи, міцні соціальні зв'язки, а також те, що він раніше не притягувався до будь яких видів відповідальності.

В доповненні до своєї апеляційної скарги, захисник ОСОБА_2 просить при залишенні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою змінити розмір застави у відповідності до ст. 182 КПК України від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати з урахуванням матеріального становища підозрюваного, обґрунтовуючи це тим, що слідчим умисно не додано до клопотання копії протоколу обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 з метою приховати його середньостатистичний майновий стан та ввівши суд в оману спонукавши встановити необґрунтовано завищену заставу в розмірі 4993800 грн.

- захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу та обрати відносно його підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а в разі залишення в силі тримання під вартою, просить призначити заставу ОСОБА_4 у розмірі 100000 грн., вказуючи на те, що задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов хибного висновку про те, що слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, оскільки його підзахисний займає посаду оперуповноваженого, а не посаду слідчого, крім того захисник зазначає, що він не мав повноважень вносити певні відомості до ЄРДР, та розпочинати розслідування в порядку ст. 214 КПК України, до реєстру не внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_5, який би підозрювався у вчиненні незаконного збуту наркотичних засобів. Наполягає на тому, що даних які б свідчили про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 за невжиття заходів щодо припинення незаконного збуту наркотичних засобів останнім та прийняття рішення про передачу матеріалів до органів досудового розслідування - відсутні. Матеріали клопотання слідчого не містять жодних доказів, якими б обґрунтовувалась підозра. Крім того, слідчий суддя вказав про вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується підозра ОСОБА_4, але не перевірив, які саме це вагомі докази і чи свідчать вони про наявність обґрунтованої підозри. Відсутні також докази передання грошей ОСОБА_4 Посилання суду на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, належним чином не обґрунтовані, також не наведено будь яких доказів, що підозрюваний буде ухилятися від слідства, якимось чином впливати на свідків чи інших учасників судового провадження, продовжить злочинну діяльність та не наведено чому більш м'яка міра запобіжного заходу не попередити наявність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, крім того на думку захисника розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, всупереч чому судом жодним чином не обґрунтовано, чому застава у розмірі меншому ніж 4100 розмірів мінімальних заробітних плат не забезпечить належного виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення підозрюваного та його захисників, які підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг і просили їх задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши надані матеріали за клопотанням слідчого та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи надані у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 183 КПК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно з нормами ст. 177 КПК України, - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційним переглядом встановлено, що 13.07.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040000000567 були внесені відомості про вчинення працівниками правоохоронних органів кримінального правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 368 КК України.

15 вересня 2015 року ОСОБА_4 було затримано у відповідності до ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

16 вересня 2015 року його було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

17 вересня 2015 року слідчий в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із встановленням застави у сумі, вищій за 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

Слідчий суддя, перевіряючи законність і обґрунтованість клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухав думку учасників процесу, дослідив фактичні обставини та матеріали кримінального провадження.

Судом першої інстанції враховано, що відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачено покарання від п'яти до десяти років позбавлення волі.

Також слідчий суддя взяв до уваги дані про особу ОСОБА_4, врахував його вік, соціальні зв'язки та родинні стосунки, наявність обґрунтованої підозри щодо нього, ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином і це вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою та буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам, що об'єктивно вказує на існування обґрунтованих ризиків передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, можливої міри покарання, яка йому загрожує та наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного з реальним позбавленням волі, про що захисники просять у своїх апеляційних скаргах.

Доводи захисників про позитивні особисті дані ОСОБА_4 мають місце, однак самі по собі не є підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.

При цьому, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційних скарг захисників, що на момент вирішення питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованість підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення слідчим належним чином не доведена, оскільки факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Що стосується доводів апеляцій про те, що ОСОБА_4 займає посаду оперуповноваженого, а не посаду слідчого, то колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в повідомленні про підозру слідчий і вказав, що той займає саме посаду оперуповноваженого, доводи захисту щодо повноважень підозрюваного є необґрунтовані, оскільки це підлягає встановленню у ході досудового слідства. Твердження адвокатів про відсутність доказів, якими б обґрунтовувалась підозра також не можна визнати обґрунтованими, оскільки в матеріалах є протокол обшуку від 15.09.2015 року, в якому зафіксовано факт вилучення грошових коштів та інших предметів.

Що стосується твердження про відсутність доказів передання грошей ОСОБА_4, то дана обставина підлягає встановленню в ході досудового слідства.

Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок слідчого судді першої інстанції про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

Так, у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії» зазначено, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Таким чином, в сукупності із доведеними ризиками, а також тяжкістю пред'явленої ОСОБА_4 підозри, на даній стадії досудового розслідування та тяжкості можливого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому апеляційний суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Що стосується доводів захисників ОСОБА_4 щодо невідповідності визначення слідчим суддею розміру застави, то вони на думку апеляційного суду є безпідставними, оскільки задовольнивши клопотання слідчого та застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначивши розмір застави, слідчий суддя врахував -обставини провадження, за яких підозроюваний вчиняв корупційні дії, розмір вилучених грошових коштів та вимоги ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме виключність випадку і те, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким, а застава в межах від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчинені тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки згідно з повідомленням про підозру, ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу і службовою особою, яка займає відповідальне становище, підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, у зв'язку з чим, керуючись ч. 5 ст. 182 КПК України, також вважає дані обставини виключним випадком і такими, що застава в межах від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчинені тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків. Таким чином суд першої інстанції не вийшов за межі норм ст. 182 КПК України, де вказано, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому, враховуючи наведене, доводи підозрюваного та його захисників щодо безпідставності визначення слідчим суддею розміру застави, на думку апеляційного суду є необґрунтованими.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, за яких захисники підозрюваного просять скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, тому колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та справедливою і такою що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2015 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду: