Ухвала суду № 51554250, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/6176/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014 р.

у справі № 820/14237/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування вимоги

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» (далі - позивач, ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ у м. Харкові) про скасування вимоги.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 р. позов задоволено частково. Скасовано вимогу СДПІ у м. Харкові № 65-25 від 16.07.2014 року. Скасовано рішення СДПІ у м. Харкові про опис майна у податкову заставу № 14 від 23.07.2014 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Харкові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014 р. в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 21 липня 2014 року було отримано податкову вимогу СДПІ у м. Харкові від 16.07.2014 року №65-25, в якій зазначено, що ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» має податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 4987426,67 грн.

23 липня 2014 відповідачем було прийнято рішення № 14 про опис майна ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» у податкову заставу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у травні 2013 року ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» було здійснено виплату дивідендів своїм учасникам.

При складанні податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік (з урахуванням уточнюючих податкових декларацій) позивачем відображено суму авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого при виплаті дивідендів, у розмірі 15992812,00 грн. (ряд. 13.5 додатку ЗП до декларації).

Оскільки розмір податку, що підлягає сплаті за результатами 2013 року, (ряд. 11 декларації) було нараховано позивачем у сумі 15004343,00 грн., тобто менше, ніж розмір авансового внеску з податку на прибуток, сплаченого при виплаті дивідендів, розмір податку відповідно до пп. 153.3.3 ст. 153 Податкового кодексу України було зменшено на 15004343,00 грн. (ряд. 13.5.1 додатку ЗП до декларації).

Сума перевищення розміру авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, над сумою податкових зобов'язань позивача за податком на прибуток такого звітного періоду, що склала 15992812,00 - 15004343,00 = 988469,00 грн., була перенесена у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду (ряд. 13.5.2 додатку ЗП до декларації).

Відповідно до пп. 153.3.2 ст. 153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

З матеріалів справи вбачається, що авансовий внесок з податку на прибуток підприємств був сплачений позивачем 21.05.2013 року. Сплата здійснювалась грошовими коштами платіжними дорученнями від 21.05.2013 р. №182 на суму 7996596,00 грн., та №90000050 на суму 7996216,00 грн., що разом становить 15992812,00 грн.

Відповідно до пп. 153.3.3, 153.3.4 ст. 153 Податкового кодексу України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Згідно з абз. 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Так, сума сплачених у 2013 році авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік склала 9490116,00 грн. та була відображена у податковій декларації за 2013 рік (ряд. 13.7 додатку ЗП до декларації).

Загальна сума, на яку зменшується податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток за 2013 рік, склала 15004343,00 + 9490116,00 = 24494459,00 грн. (ряд. 13 декларації).

Відповідно, розмір податку, що підлягав сплаті позивачем за підсумком 2013 року, (ряд. 14 декларації) склав 15004343,00 - 24494459,00 = -9490116,00 грн.

Отже, у позивача наявна переплата по податку на прибуток приватних підприємств станом на 01.01.2014 року у сумі 9490116 грн.

У відповідності до абз. 14 п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2014 року позивачем було подано в електронній формі податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік 06.03.2014 р., 13.03.2014 р. та 27.03.2014 р. позивачем було подано уточнюючі податкові декларації.

Згідно абз. 11 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік позивачем було розраховано щомісячний авансовий внесок з податку у розмірі 1250362,00 грн. (ряд. 23 декларації), який має сплачуватись протягом березня 2014 р. - квітня 2015 р.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що висновок відповідача про несплату узгоджених податкових зобов'язань та виникнення у зв'язку цим податкового боргу є неправомірним, оскільки авансові внески з податку на прибуток за березень, квітень, травень та червень 2014 року було сплачено позивачем у передбачений Податковим кодексом України спосіб.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун