Ухвала суду № 51553798, 23.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2015 р. м. Київ К/800/64942/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Моторного О.А.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Варченко А.О.

відповідача Соколова О.В., , Букуєва О.О.

третьої особи 1 не з'явився

третьої особи 2 не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуМіжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 рокуу справі№2а-4570/12/1070за позовомМіжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платниківдо треті особиДочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» Приватне підприємство «Колос Кіровоградщини - 2009» Приватне підприємство «Агрорегіон Трейд - 7»простягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року Спеціалізована державна податкова інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, правонаступником якої була Окружна державна податкова служба - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, а у подальшому - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі по тексту - позивач, СДПІ) звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» (далі по тексту - відповідач, ДПзІІ «Сантрейд»), треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет позову: Приватне підприємство «Колос Кіровоградщини -2009» (далі по тексту - третя особа 1, ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» та Приватне підприємство «Агрорегіон Трейд - 7» (далі по тексту - третя особа 2, ПП «Агрорегіон Трейд - 7»), в якому, з урахуванням подання заяв про уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача кошти, одержані за договорами про поставку сільськогосппродуктів, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з їх нікчемністю у розмірі 17970736,80 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року.

Відповідачі не скористались своїм правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Кіровоградський області підполковника податкової міліції А.А. Потоцького «Про призначення позапланової перевірки Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» від 27 травня 2011 року було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Агрорегіон Трейд -7», ПП «Електропроммаш» та ПП «Колос Кіровоградщини-2009» за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки 20 червня 2011 року складено акт №9/448/4040/25394566.

Зі змісту зазначеного акту вбачається, що договори поставки та, відповідно, видаткові накладні по даним договорам поставки, складені ТОВ «Агрорегіон Трейд - 7», ПП «Колос Кіровоградщини» за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2011 року в адресу покупця - ПпзІІ «Сантрейд», є недійсними.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що фінансово-господарська діяльність відповідача здійснювалась поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами - без наміру створення правових наслідків.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зауважив, що орган державної податкової служби має право або пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, або визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки. З огляду на встановлення судом факту визначення позивачем платнику податків податкового зобов'язання за результатами перевірки, правомірність якого була предметом розгляду у справі № 2а-18386/11/2670, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача не було законних підстав для звернення до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів одержаних за договором у розмірі 17970736,80 грн.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви підставою для звернення до суду стало встановлення податковим органом під час перевірки позивача укладення ним договорів з ТОВ «Агрорегіон Трейд - 7», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» та ПП «Електропроммаш» без мети настання реальних наслідків, які відповідно до частин 1 та 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 2016 Цивільного кодексу України не створюють наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно розрахунку сум, на які виконано договори, за твердженням позивача, стягненню підлягають кошти в сумі 17970736,80 грн.

Однак, ані до позовної заяви, ані під час розгляду справи судами позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтування заявленої суми позову.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні договори, укладені позивачем із ТОВ «Агрорегіон Трейд - 7», ПП «Колос Кіровоградщини - 2009» та ПП «Електропроммаш», а також оформлені на їх виконання первинні документи.

Також поза увагою судів залишилось питання залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог - ПП «Електропроммаш», на права і свободи якої може вплинути судове рішення, постановлене на наслідками розгляду даної справи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України у редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду (далі по тексту - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Названою статтею передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що висновок суду щодо нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Як убачається з частини 1 статті 208 ГК України, застосування санкцій здійснюється лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно яких конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлено статтею 250 ГК України, згідно положень якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19 серпня 2008 року №21-320во08.

З огляду на викладене під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід встановити коли саме мали місце договірні відносини між позивачем та його контрагентами та дотримання позивачем строків, визначених у статті 250 ГК України, при зверненні до суду з відповідним позовом.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі №2а-19251/11/2670 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: О.А. Моторний

Т.М. Шипуліна