Ухвала суду № 51553788, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2015 р. м. Київ К/800/4538/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Леонтович К.Г.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: від позивача: Ярмоли А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару №100250000/2013/500246/2 від 21.05.2013, №100250000/2013/500276/2 від 28.05.2013, №100250000/2013/500285/2 від 29.05.2013, №100250000/2013/500005/2 від 04.06.2013, №100250000/2013/500033/2 від 18.06.2013, №100250000/2013/500036/2 від 18.06.2013, №100250000/2013/500034/2 від 18.06.2013, №100250000/2013/500032/2 від 18.06.2013, №100250000/2013/500037/2 від 18.06.2013.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на митну територію України, прийнято необґрунтовані рішення щодо її коригування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, визнано протиправними та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості від 21.05.2013 №100250000/2013/500246/2, від 28.05.2013 №100250000/2013/500276/2, від 29.05.2013 №100250000/2013/500285/2, від 04.06.2013 №100250000/2013/500005/2, від 18.06.2013 №100250000/2013/500033/2, №100250000/2013/50032/2, №100250000/2013/50034/2, №100250000/2013/500036/2, №100250000/2013/500037/2; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов контракту від 08.11.2010 №274, укладеного між позивачем та фірмою Westfleisch eG, Німеччина, протягом травня-червня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» імпортовано в Україну свинину свіжу, обвалену (без кісток), охолоджену, упаковану у різновагові вакуумні упаковки, код згідно УКТЗЕД 0203195500, торгівельна марка «West Fleisch», виробник Westfleisch eG, Німеччина.

Позивачем до митного органу подано вантажні митні декларації для декларування ввезеного товару: №100250000/2013/027901 від 21.05.2013р., №100250000/2013/028220 від 28.05.2013р., №100250000/2013/028310 від 29.05.2013р., №100250000/2013/028571 від 04.06.2013 р., №100250000/2013/029160, №100250000/2013/029179, №100250000/2013/029166, №100250000/2013/029176, №100250000/2013/029197 від 18.06.2013 р., в яких митна вартість товару визначена за ціною договору. В митну вартість товару включено: вартість товару вказану в інвойсі (фактурну вартість); вартість транспортування товару до пункту ввезення на митну територію України.

Відповідачем 21.05.2013, 28.05.2013, 29.05.2013, 04.06.2013 та 18.06.2013 направлено декларанту за допомогою засобів електронного зв'язку листи, у відповідності до яких висунуто вимогу про надання додаткових документів, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення;виписку з бухгалтерської документації, за наявності бухгалтерські та банківські документи про вартість товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та або інформацію біржових організацій про вартість товару; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, вказано на необхідність подання транспортних перевідних документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Листом від 21.05.2013 №343 позивачем додатково надано відповідачу: виписку із бухгалтерської документації б/н від 01.04.2013 року; банківські документи, що підтверджують вартість; виписку по особовому рахунку від 14.03.2013; банківський платіжний документ, що стосується товару від 14.05.2013 р.; для підтвердження витрат на транспортування надані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: довідка про транспортні витрати № 274-315 від 18.05.2013 року та рахунок-фактура про надання ТЕП від виконавця договору №05156 від 17.05.2013, заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 274-315 від 08.05.2013 р.

За результатами розгляду поданих документів, відповідачем прийнято рішення: №100250000/2013/500246/2 від 21.05.2013, №100250000/2013/500276/2 від 28.05.2013, №100250000/2013/500285/2 від 29.05.2013, №100250000/2013/500005/2 від 04.06.2013, №100250000/2013/500033/2 від 18.06.2013, №100250000/2013/500036/2 від 18.06.2013, №100250000/2013/500034/2 від 18.06.2013, №100250000/2013/500032/2 від 18.06.2013, №100250000/2013/500037/2 від 18.06.2013. про коригування митної вартості товарів, якими із застосуванням 6 (резервного) методу визначення митної вартості, визначено митну вартість товару, ввезеного позивачем.

Вказуючи на протиправність зазначених рішень, товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулося до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів як таких, що прийнято без належного обґрунтування неможливості застосування 2 та 3 методу визначення митної вартості.

Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що згідно з даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо товару за кодом 0203195500, ввезеного на митну територію України в період з 18.03.2013 по 18.06.2013 у митного органу була наявна інформація про ввезення товару за вказаним кодом за 163 деклараціями, в усіх випадках співставними партіями (від 10 до 20 тон); зазначено, що у 81 випадку товар ввозився з Німеччини, при цьому у 46 випадках виробником імпортованого товару виступав контрагент позивача - Westfleisch eG, Німеччина.

Так, вказуючи на наявність у митного органу інформації щодо вартості угод щодо ідентичних та аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, суди попередніх інстанцій вказали на протиправність рішень про корегування митної вартості імпортованого товару за шостим методом.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність зазначених висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 59 Митого кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Згідно з частиною четвертою статті 59 Митного кодексу України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у випадку застосування митним органом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за основу береться саме прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами, тобто, ціна договору щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено із застосуванням першого методу визначення митної вартості, а не митна вартість ідентичних товарів взагалі в незалежності від механізму її формування.

Аналогічні вимоги встановлено до механізму формування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Так, за змістом частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться також прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, з дотриманням сукупності умов, передбачених вказаною статтею.

Судами попередніх інстанцій при обґрунтуванні позиції про наявність у митного органу інформації для використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів або ж за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з мотивів наявності в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України інформації щодо митного оформлення ідентичних товарів, не перевірено чи містить зазначена інформація дані саме про прийняту митним органом вартість операції з ідентичними або ж аналогічними товарами.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитися з позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення про визначення митної вартості товару з мотивів недотримання митним органом при його прийнятті вимог щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості.

Одночасно з викладеним, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при розгляді переданого на вирішення суду спору зазначено, що в усіх оскаржуваних рішеннях в якості причин для коригування митної вартості відповідачем зазначено неподання декларантом документів щодо складових митної вартості для визначення митної вартості за ціною угоди. Вказана відсутність стосувалась неможливості визначення вартості транспортування та обставин оплати за ввезений товар. При цьому, суд першої інстанції погодився з позицією митного органу в частині того, що ненадання доказів оплати за поставлений товар та пояснень щодо того, що оплата має здійснюватися після певного періоду (відстрочення оплати) може бути підставою для витребовування додаткових документів. Також судом першої інстанції вказано на вмотивованість посилання відповідача на неможливість встановити вартість перевезення вантажу, у зв'язку з тим, що заявки на перевезення та рахунки фактури перевізника, надані позивачем, в деяких випадках не містять номеру інвойсу.

У той же час, судом першої інстанції не зазначено, чи підтвердив декларант з урахуванням додатково наданих документів обґрунтованість визначення ним митної вартості за ціною угоди, у тому числі, з урахуванням необхідності документального підтвердження числових значень складових митної вартості, в достовірності яких у митного органу виник сумнів.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, при мотивуванні судового рішення вказав, що витрати на транспортування підтверджено банківськими виписками та платіжними дорученнями. У той же час, судом не встановлено чи підтверджено декларантом вартість оцінюваних товарів з урахуванням сумніву митного органу щодо обставин здійснення оплати за вказаний товар, як і не спростовано позицію суду першої інстанції щодо обґрунтованості витребування митним органом від декларанта додаткових документів із вказаних мотивів.

Відсутність встановлення зазначених обставин справи у сукупності унеможливлює здійснення судом касаційної інстанції належної перевірки обґрунтованості вжиття судами попередніх інстанцій заходів захисту прав позивача за вказаним позовом.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішень направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: