Ухвала суду № 51553511, 22.09.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"22" вересня 2015 р. Справа № 817/406/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" травня 2015 р. у справі за позовом Березнівського "Райагробуд" до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.07.05.2015року визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішеннz Березнівського відділення Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 03.11.2014 року:

№0001341500 про зобов'язання Березнівського "Райагробуду" сплатити штраф з податку на додану вартість у сумі 22761,29 грн.

№0001351500 про зобов'язання Березнівського "Райагробуду" сплатити штраф з податку на додану вартість у сумі 1049,11 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати обумовлену постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема? відповідач зазначив, що позивачу розстрочено грошові зобов'язання, які на той момент вже набули статусу податкового боргу. Вважає, що штрафні санкції на безпосередньо на суми розстрочених грошових зобов'язань та у період дії договорів про їх розстрочення не нараховувались. Крім того, представник відповідача зазначила, що в силу вимог п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України кошти, які сплачувались позивачем в рахунок погашення самостійно визначених грошових зобов'язань згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-червень 2013 року, січень, березень-травень 2014 року, були правомірно спрямовані в рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку.

Відповідач направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю надання витребуваних судом апеляційної інстанції доказів через несправність програмного забезпечення та зайнятістю представника відповідача. Колегія суддів розглянувши таке клопотання вважає, що назване клопотання до задоволення не підлягає виходячи з такого. В судовому засіданні 07.07.2015року, суд за клопотанням представника відповідача оголосив перерву для підготовки та надання ним доказів на обґрунтування, викладених у скарзі доводів, зобов'язавши відповідача подати витребувані судом докази в строк до 03.09.2015року. Проголошена в судовому засіданні ухвала суду про надання доказів в установлений судом строк виконана не була, докази на адресу суду від відповідача у зазначений строк не надійшли. Покликання відповідача на несправність програмного забезпечення після сплину, встановленого судом строку для подання доказів, не заслуговує на увагу, оскільки у період з 07.07.2015року до 22.09.2015року минуло більше двох місяців впродовж яких відповідач мав достатньо строку для виконання обов'язку щодо подання витребуваних доказів. Що ж до зайнятості представника, то названі доводи також не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не надав жодних доказів зайнятості такого представника та неможливості направити до суду іншого представника. За таких обставин, колегія суддів вважає, що розумні строки для розгляду даної апеляційної скарги сплинули, а обумовлене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є таким, що переслідує мету затягування розгляду апеляційної скарги та прийняття судового рішення. Не явка суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач у судове засідання та невиконання ним обов'язку щодо надання доказів на обґрунтування, викладених у скарзі доводів? не може бути перешкодою для розгляду справи, а відтак суд здійснює розгляд справи за відсутності відповідача за наявних у справі доказів.

Позивачем також не надано доказів поважності причин неприбуття до суду.

Відтак, враховуючи приписи ст. 197 КАС України, розгляд справи апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.02.2013 року між Березнівським відділенням Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби та Березнівським "Райагробудом" укладено договір №2 про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), предметом якого стало розстрочення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 87130,62 грн. під проценти на строк з 20.02.2013 року по 15.12.2013 року, зі сплатою рівних платежів у розмірі 8713,06 грн. по термінах: 15.03.2013 року, 15.04.2013 року, 14.05.2013 року (а.с. 38).

30.01.2014 року між Березнівським відділенням Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області та Березнівським "Райагробудом" укладено договір №1 про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), предметом якого стало розстрочення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 51857,69 грн. під проценти на строк з 30.01.2014 року по 07.11.2014 року, зі сплатою рівних платежів у розмірі 5185,78 грн. по термінах: 07.02.2014 року, 07.03.2014 року, 08.04.2014 року, 08.05.2014 року, 09.06.2014 року, 07.07.2014 року, 06.08.2014 року, 08.09.2014 року, 07.10.2014 року та у розмірі 5185,67 грн. по терміну 07.11.2014 року (а.с. 39).

На виконання цих договорів контролюючим органом прийнято відповідні рішення.

Наявними у матеріалах справи платіжними документами підтверджується своєчасна і у повній мірі сплата позивачем розстрочених сум грошових зобов'язань у відповідності до строків погашення, визначених у договорах про розстрочення боргу (а.с. 40-81).

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності та своєчасності сплати податку на додану вартість. За результатами названої перевірки на підставі висновків акту перевірки від 22.10.2014 року №421/15-30/03586101 про порушення позивачем п. 50.1 ст. 50, п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, яке полягало у порушенні строків сплати узгоджених грошових зобов'язань (а.с. 4-10) прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.11.2014 року:

- №0001341500 про зобов'язання платника податків сплатити штраф з податку на додану вартість у сумі 22761,29 грн. (а.с. 11-16);

- №0001351500 про зобов'язання платника податків сплатити штраф з податку на додану вартість у сумі 1049,11 грн. (а.с. 17-18).

Перевіривши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, колегією суддів враховано, що відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин) встановлено, що в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, правопорушення, відповідальність за яке визначено пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає у несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Пунктом 1.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, що затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №574, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за №1853/24385, встановлено, що строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом доходів і зборів рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення податкового боргу.

Як зазначено у пункті 3.9 вказаного Порядку, на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Положення аналогічного характеру були закріплені у тих самих пунктах Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, що затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1036, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за №1431/18726 та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 року №1263, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21.12.2012 року за №2143/22455, які були чинними на час існування спірних правовідносин.

Ураховуючи наведене, у разі розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків за рішенням податкового органу, пеня та штрафи не нараховуються у період дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

З метою з'ясування доводів апеляційної скарги та дійсних обставин справи з приводу нарахування штрафних санкцій на суми розстрочених грошових зобов'язань у період дії наведених вище договорів про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), колегією суддів витребувано від відповідача детальний розрахунок нарахованих штрафних санкцій до оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

В судовому засіданні уповноважений представник позивача надала суду апеляційної інстанції детальний розрахунок, нарахованої штрафної санкції та кількості днів які враховані при розрахунку штрафу (копію такого розрахунку судом долучено до матеріалів справи) (а.с.28-40).

З названого розрахунку та пояснень представника відповідача вбачається, що в супереч положенням наведеного законодавства, період дії названих вище договорів про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання взято відповідачем до обрахунку кількості днів, за період яких відповідач, визначив для позивача розмір штрафу за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань.

Таким чином, контролюючим органом здійснено нарахування штрафних санкцій саме на суми розстрочених грошових зобов'язань та у період дії договорів про їх розстрочення.

Отже, під час вирішення питання щодо дотримання позивачем строків сплати грошових зобов'язань відповідач не взяв до уваги їх перенесення на умовах розстрочення, не з'ясував факт набуття ними статусу податкового боргу та невірно визначив період, за який платнику податків можуть нараховуватись штрафні санкції.

За клопотанням представника відповідача оголошувалась тривала перерва та надавався достатній строк для подання відповідачем доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги. Однак, в установлений судом апеляційної інстанції строк, відповідач на підтвердження своїх доводів жодних доказів не подав.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що з картки особового рахунку позивача вбачається, що станом на час сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість податковий борг, на погашення якого контролюючий орган спрямував кошти, був фактично відсутній, у зв'язку із наданням платнику податків розстрочення його сплати, яким встановлено нові строки та порядок його сплати (а.с. 115-148, 190-193, 207-220, ).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" травня 2015 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Березнівський "Райагробуд" вул.Будівельників,68,м.Березне,Березнівський район, Рівненська область,34600

3- відповідачу/відповідачам: Костопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області вул.С.Руданського, 5,м.Костопіль,Рівненська область,35000

4-третій особі: - ,