Рішення № 51553159, 22.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. справа № 911/2984/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь

про стягнення 49 111 767,61 гривень

за участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення №029901 від 21.10.2014)

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №14-126 від 13.05.2014)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.07.2015 заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-ПАТ «НАК «Нафтогаз України»/позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (далі-ОП «Кримтеплокомуненерго»/відповідач) про стягнення 49 111 767,61 грн, з яких: 47 378 925,54 грн інфляційних втрат та 1 732 842,07 грн 3% річних, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу №167/1-БО від 13.07.2012.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2015 порушено провадження у справі №911/2984/15 та призначено справу до розгляду на 11.08.2015.

Ухвалами господарського суду Київської області від 11.08.2015, 27.08.2015 та 14.09.2015 розгляд даної справи відкладався на 27.08.2015, 14.09.2015 та 22.09.2015 відповідно.

В судові засідання 11.08.2015, 27.08.2015, 14.09.2015 та 22.09.2015 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 №01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»», шляхом надіслання ухвал господарського суду Київської області від 13.07.2015, 11.08.2015, 27.08.2015, 14.09.2015 у даній справі на електронну адресу відповідача Kanc_ktke@ukr.net.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2012 між НАК «Нафтогаз України» (далі-продавець) та ОП «Кримтеплокомуненерго» (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №167/1-БО (далі-договір), відповідно до якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.08.2012 до 31.12.2012, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом жовтня-грудня 2012 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 81 777 440,88 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- б/н від 26.09.2013 на суму 2 429 570,94 грн,

- б/н від 31.10.2012 на суму 10 199,88 грн,

- б/н від 30.11.2012 на суму 144 117,56 грн,

- б/н від 26.09.2013 на суму 19 785 666,25 грн,

- б/н від 30.11.2012 на суму 324 643,30 грн,

- б/н від 26.09.2013 на суму 3 963 585,09 грн,

- б/н від 26.09.2013 на суму 1 334 398,62 грн,

- б/н від 26.09.2013 на суму 40 694 726,96 грн,

- б/н від 26.09.2013 на суму 8 719 455,53 грн,

- б/н від 31.12.2012 на суму 373 908,51 грн,

- б/н від 31.12.2012 на суму 583 556,11 грн,

- б/н від 26.09.2013 на суму 3 413 612,13 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

У звязку з тим, що відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши 1 000 000,00 грн 15.02.2013, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 80 777 440,88 грн заборгованості за договором №167/1-БО, 6 035 120,53 грн пені, 5 724 420,87 грн штрафу, 10 943 390,56 грн інфляційних втрат та 4 096 663,88 грн 3% річних, нарахованих станом на 10.09.2014.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.06.2015 у справі №911/1755/15 наведені позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 80 777 440,88 грн заборгованості, 6 028 993,06 грн пені, 5 724 420,87 грн штрафу, 10 941 800,94 грн інфляційних втрат та 4 096 406,26 грн 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Посилаючись на те, що відповідач свої договірні зобовязання в частині сплати присудженої до стягнення рішенням господарського суду Київської області від 16.06.2015 у справі №911/1755/15 - 80 777 440,88 грн заборгованості за спірним договором не виконав, позивач просить суд стягнути 49 111 767,61 грн, з яких:

- 47 378 925,54 грн інфляційних втрат, нарахованих за періоди:

з 01.09.2014 по 30.04.2015 на 1 638 729,49 грн заборгованості за жовтень 2012, збільшеної на 191 639,37 грн інфляційних втрат за лютий 2013-серпень 2014,

з 01.09.2014 по 30.04.2015 на 29 052 199,30 грн заборгованості за листопад 2012, збільшеної на 3 499 788,48 грн інфляційних втрат за грудень 2012-серпень 2014,

з 01.09.2014 по 30.04.2015 на 61 029 902,65 грн заборгованості за грудень 2012, збільшеної на 7 244 643,41 грн інфляційних втрат за січень 2013-серпень 2014;

- 1 732 842,07 грн 3% річних, нарахованих за періоди:

з 11.09.2014 по 29.05.2015 на 1 439 770,82 грн заборгованості за жовтень 2012,

з 11.09.2014 по 29.05.2015 на 25 552 410,82 грн заборгованості за листопад 2012,

з 11.09.2014 по 29.05.2015 на 53 785 259,24 грн заборгованості за грудень 2012.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду наведеного, підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та, відповідно, породжує в останнього обовязок щодо його оплати у повному обсязі до 14.11.2012, 14.12.2012, 14.01.2013 відповідно.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Натомість, в порушення наведених законодавчих та договірних положень відповідач вартість газу, поставленого за спірний період оплатив частково та з порушенням погоджених сторонами строків, що свідчить про підставність вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних нарахованих за порушення останнім грошових зобов'язань за договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З системного аналізу наведеної норми суд дійшов висновку, що нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення.

З огляду наведеного, приписи ст. 625 ЦК України передбачають збільшення суми боргу на індекс інфляції за весь період прострочення, а не наростаючим порядком з урахуванням щомісячного збільшення, у той час, як позивачем інфляційні нараховувалися не на саму суму боргу, що мала місце у кожному розрахунковому періоді, а на суми боргу, які вже збільшені на розмір інфляційними втрат, що суперечить положенням ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2013 у справі №905/439/13.

З огляду наведеного, а також враховуючи безпідставне нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу, збільшену на розмір інфляційних втрат за попередній період, суд здійснював перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат за наступні періоди:

з 01.09.2014 по 30.04.2015 на 1 439 770,82 грн заборгованості за жовтень 2012,

з 01.09.2014 по 30.04.2015 на 25 552 410,82 грн заборгованості за листопад 2012,

з 01.09.2014 по 30.04.2015 на 53 785 259,24 грн заборгованості за грудень 2012.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, перерахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 41 809 449,37 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 47 378 925,54 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 41 809 449,37 грн.

Водночас, оскільки порядок обрахунку заявлених до стягнення 3% річних відповідає вищезазначеним нормам Закону, положенням договору, а їх розмір є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 732 842,07 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При винесенні даного рішення, судом також було враховано положення п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до якого, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3А, ідентифікаційний код 03358593) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720):

- 41 809 449 (сорок один мільйон вісімсот дев'ять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн 37 коп. інфляційних втрат;

- 1 732 842 (один мільйон сімсот тридцять дві тисячі вісімсот сорок дві) грн 07 коп. 3% річних.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3А, ідентифікаційний код 03358593) в доход Державного бюджету України 64 792 (шістдесят чотири тисячі сімсот девяносто дві) грн 43 коп. судового збору.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) в доход Державного бюджету України 8 287 (вісім тисяч двісті вісімдесят сім) грн 57 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 22.09.2015

Суддя В.А. Ярема