Постанова № 51552963, 21.09.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. Справа № 922/2930/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т.В., суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківської енерго-сервісної компанії" (вх. №3868 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.06.15 р. у справі № 922/2930/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківської енерго-сервісної компанії" м. Харків

про стягнення 194 412,83 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.06.15 р. по справі № 922/2930/15 (судді Лавренюк Т.А.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія", код ЄДРПОУ 37090791 на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" 109 329,24грн. основного боргу, 4 404,47грн. 3% річних, 75 730,27грн. збитків від інфляції, 4 948,85грн. пені, 3 888,26грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.06.15 р. по справі № 922/2930/15 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківської енерго-сервісної компанії" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає про те, що кінцевий строк, в який позивач мав право вимагати від відповідача сплати неустойки (пені) вже минув, оскільки акти виконаних робіт складені в 2012 році, а відтак відповідач вважає стягнення пені неправомірним. На думку відповідача, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 4948,85 грн. у зв’язку зі спливом позовної давності.

02.09.15 р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 18.06.15 р. по справі № 922/2930/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначає про те, що судом першої інстанції вірно встановлені факти порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати грошових коштів за виконані роботи, тому наявні підстави для застосування штрафних санкцій та 3% річних. Також, позивач вказує на те, що період виникнення заборгованості, за який було нарахована та стягнута пеня, був заявлений у межах позовної давності, а відповідач не звертався до суду з заявою про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 розгляд справи відкладено на 21.09.2015.

16.09.2015 позивач надіслав до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просив розглянути справу без участі представника Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго".

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи..

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 23.07.2012р. між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" (відповідач) укладено договір підряду № 05-БР 0387/12 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах цього договору, відповідно до проектно-кошторисної документації, що є невід'ємною частиною даного договору, власним інструментом, виконати роботи з реконструкції і технічного переоснащення турбінного відділення енергоблоку № 5 ДТЕК Бурштинської ТЕС.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що свої зобов'язання відповідно до договору ним виконано в повному обсязі, проте відповідач частково сплачував виконані роботи, в зв’язку з чим, за даними позивача, станом на 09.06.2015 за ним рахується заборгованість в сумі 66509,76 грн., що становить 80 % згідно акту виконаних робіт за листопад 2013. Також, як зазначає позивач, за відповідачем рахується заборгованість на суму 42819,48 грн. згідно актів виконаних робіт за період жовтень 2012 – грудень 2012, які є неоплаченими всупереч п.3.1.4 договору підряду в термін до 30 календарних днів з дня підписання 14.02.2015 акту готовності до експлуатації енергоблоку ст. № 5 ДТЕК Буршитська ТЕС. За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивачем нараховані на суму боргу 3% річних в розмірі 4404,47 грн., інфляційні в сумі 75730,27 грн. та пеня в розмірі 4 948,85 грн. відповідно до наданого розрахунку, доданого до заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 99-100).

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не спростована, останній не надав суду доказів погашення суми боргу, жодних аргументованих заперечень не навів, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 109 329,24 грн. основного боргу визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, зважаючи на встановлений факт протрочення відповідачем грошового зобов’язання за договором, а також здійснивши власний перерахунок нарахованої позивачем суми пені, 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 404,47грн. 3% річних, 75 730,27грн. збитків від інфляції, 4 948,85грн. пені з огляду на їх документальну та матеріальну обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні, узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та викладених відповідачем заперечень, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, яка передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачено актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачено цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду № 05-БР 0387/12 від 23.07.2012, кладеним між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" (відповідач).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Вартість робіт за договором складає 670 161,60грн. (п.2.1 договору).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме: у жовтні-грудні 2012р. виконав роботи на загальну суму 202 326,00 грн. та у листопаді 2013р. на суму 83 137,20 грн. на об'єкті "Реконструкція та технічне переоснащення турбінного відділення енергоблоку № 5 Бурштинської ТЕС".

Факт виконання позивачем робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за жовтень-грудень 2012р. та листопад 2013р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми № КБ 3).

Акти приймання виконаних будівельних робіт підписано з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Під час розгляду справи в суді факт виконання позивачем робіт відповідачем визнається у повному обсязі. Наявність будь-яких відступів чи недоліків в проведенні позивачем робіт відповідачем не наведено та таких доказів матеріали справи не містять, факт виконання робіт відповідачем не спростовано жодними доказами. Під час розгляду справи відповідач жодним чином не посилався на неналежне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором. Більш того, матеріали справи містять акт готовності до експлуатації енергоблоку ст. № 5 ДТЕК Буршитська ТЕС, що є предметом даного договору, який підписаний з боку уповноважених представників замовника, генерального проектувальника та генерального підрядника 14.02.2015 (а.с. 18-20).

За приписами ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У розділі 3 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: відповідач зобов'язався здійснити оплату робіт наступним чином:

- після підписання даного договору протягом десяти банківських днів перерахувати на розрахунковий рахунок позивача передоплату (аванс) в розмірі 100 000,00грн.;

- за виконані роботи з демонтажу, монтажу, ремонту здійснити оплату у розмірі 80% вартості фактично виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт (за вирахуванням авансового платежу), в термін 40 календарних днів з дати підписання сторонами акту (ів) приймання виконаних будівельних робіт за відповідний місяць виконання робіт.

Утриману суму, що становить 20% вартості виконаних робіт у відповідному місяці, відповідач перераховує на поточний рахунок позивача в наступному порядку:

- 75% утриманої суми, в термін до 30 календарних днів з дня підписання акта готовності енергоблоку № 5 ДТЕК Бурштинської ТЕС до експлуатації;

- інші 25% утриманих грошових коштів на наступний день після завершення гарантійного терміну якості виконаних робіт.

Здача-приймання виконаних робіт за умовами договору (п.4.1) оформлюється помісячно актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними обома сторонами.

Відповідач протягом п'яти календарних днів з дня одержання актів приймання виконаних будівельних робіт і звітних документів зобов'язався направити позивачу підписаний акт, або мотивовану відмову від приймання роботи. У разі мотивованої відмови відповідача, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок, терміни їх виконання (п.4.2 договору).

Позивач 06.12.2013р. виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату № ЛСР00000023 на суму 66 509,76грн., що становить 80% вартості фактично виконаних робіт за листопад 2013р.

Як зазначив позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за спірним договором належним чином не виконав, за виконані позивачем роботи розрахувався частково, а саме: 02.11.2012 перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 62 393,28 грн., 11.02.2013 - 49 791,36 грн., 20.05.2013 - 49 676,16 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявними у справі.

В порушення умов договору, відповідач не оплатив 80% вартості фактично виконаних робіт за листопад 2013р. в розмірі 66 509,76грн., а також в термін 30 календарних днів з дня підписання акту готовності до експлуатації енергоблоку № 5 ДТЕК Бурштинська ТЕС не сплатив грошові кошти в розмірі 42 819,48грн., що складають 75% від утриманої суми по договору, передбачених п.3.1.4 договору, за актами виконаних робіт за період жовтень-грудень 2012 та листопад 2013.

Таким чином, загальна сума заборгованості за договором підряду відповідача перед позивачем становить 109 329,24 грн., яка відповідачем також жодним чином не спростована, у тому числі під час звернення до суду з апеляційною скаргою.

Оскільки відповідач доказів сплати за надані послуги відповідно до умов договору не надав, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 109 329,24 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, крім всього іншого і сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань в строки, визначені цим договором, винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України та на вимогу другої сторони сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення виконання таких зобов'язань.

На підставі зазначеного, позивач нарахував відповідачу за період з 01.05.2014р. по 09.06.2014р. на суму 66 509,76грн. та за період з 01.05.2014р. по 17.09.2014 на суму 42 819,48 грн. пеню загальний розмір якої складає 4 948,85 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок судом встановлено, що розрахунок пені ґрунтується на умовах договору, відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, тому з огляду на доведеність факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт в строки, визначені цим договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 948,85 грн. пеня є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на застосування спеціальної позовної давності щодо стягнення пені, колегія суддів вважає в даному випадку безпідставним, оскільки відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не звертався до суду з відповідною заявою в порядку ст. 267 ЦК України. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем жодним чином не доведено про те, що останній не був обізнаний про наявність даного господарського спору, в той час, як матеріалами справи підтверджений факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції (а.с. 91, 92, 112).

Більш того, колегія суддів зазначає, що період виникнення заборгованості, за який було нарахована та стягнута пеня в сумі 4948,85 грн. (за період з 01.05.2014р. по 09.06.2014р. на суму 66 509,76 грн. та за період з 01.05.2014р. по 17.09.2014 на суму 42 819,48 грн.), був заявлений у межах позовної давності.

Посилання відповідача на те, що кінцевий строк, в який позивач мав право вимагати від відповідача сплати неустойки (пені) вже минув, оскільки акти виконаних робіт складені в 2012 році, також є необґрунтованим, оскільки за умовами договору утриману суму, що становить 20% вартості виконаних робіт у відповідному місяці, відповідач перераховує на поточний рахунок позивача в термін до 30 календарних днів з дня підписання акта готовності енергоблоку № 5 ДТЕК Бурштинської ТЕС до експлуатації (75%), який датований 14.02.2015.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, позивач нарахував відповідачу 3% річних на суму 66 509,76грн. за період з 10.01.2014р. по 09.06.2015р. в розмірі 2 820,74грн. та збитки від інфляції в розмірі 47 377,11грн. та на суму 42 819,48грн. за період з 17.03.2014р. по 09.06.2015р. 3% річних в розмірі 1 583,73грн. та збитки від інфляції в розмірі 28 353,16грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних за визначений позивачем період, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає про правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 109 329,24грн. основного боргу, 4 404,47грн. 3% річних, 75 730,27грн. збитків від інфляції, 4 948,85грн. пені.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не наведено жодних аргументованих доводів щодо суті вирішення даного господарського спору, а також не надано жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не підтверджені ні документальними доказами, ні матеріальними нормами права, відповідач не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог. Тому, вказані вимоги не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 18.06.15 р. у справі № 922/2930/15.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківської енерго-сервісної компанії" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.06.15 р. у справі № 922/2930/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2015 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.