Рішення № 51551803, 15.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 911/2944/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ВГП», м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп», м.Вишневе

про стягнення 278858,04 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «ВГП» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (далі відповідач ) про стягнення боргу за поставлену санітарну гігієнічну-продукцію в сумі 269 502,61 грн., 8 431,02 грн. інфляційних та 924,41 грн. 3 % річних, а всього 278 858,04 грн.

Провадження у справі №911/2944/15 порушено відповідно до ухвали суду від 13.07.2015 року та призначено справу до розгляду на 28.07.2015 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 28.07.2015 року не зявився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 11.08.2015 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 11.08.2015 року не зявився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.08.2015 року подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 27.08.2015 року.

Заслухавши у судовому засіданні 27.08.2015 року пояснення представників сторін та дослідивши подані сторонами документи та докази, господарський суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 15.09.2015 року.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути 270 522,59 грн. боргу, 10 003, 98 грн. інфляційних та 1 338,07 грн. 3% річних, всього 281 864 грн. Після чого, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути 117 068,30 грн. боргу, 10 003,98 грн. інфляційних та 1 338,07 грн. 3% річних, всього 128 410,35 грн. В останній заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначив, що станом на 15.09.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 97 068,30 грн., сума інфляційних втрат становить 10 003,98 грн., 3 % річних 1338,07 грн., всього 108 410,35 грн., також позивач просив відшкодувати йому 5 637,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

Як передбачено ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п. 17 інформаційного листа від 20.10.2006 року N 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Оскільки, наведене позивачем зменшення позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, судом було прийняте зменшення позовних вимог, у звязку з чим, нова сума позову складає 97 068,30 грн. основного боргу, 10 003,98 грн. інфляційних та 1338,07 грн. 3 % річних.

В судовому засіданні 15.09.2015 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обстави та підтверджується матеріалами справи, 17.02.2014 року Публічне акціонерне товариство «ВГП» (позивач) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (відповідач) Договір поставки № Договір № 11019871 на поставку санітарно-гігієнічної продукції.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію згідно видаткових накладних: № В-Рас-00323 від 18.01.15 на суму 14 973,63 грн.; № В-Рас-00562 від 25.01.15 на суму 11 820,61 грн.; № В-Рас-00867 від 01.02.15 на суму 11 764,09 грн.; № В-Рас-01128 від 06.02.15 на суму 9 647,41 грн.; № В-Рас-01424 від 15.02.15 на суму 8 566,63 грн.; № В-Рас-01735 від 22.02.15 на суму 9 673,52 грн.; № В-Рас-01983 від 01.03.15 на суму 12 789,48 грн.; № В-Рас-02299 від 08.03.15 на суму 19096,92 грн.; № В-Рас-02537 від 15.03.15 на суму 24517,56 грн.; № В-Рас-02781 від 22.03.15 на суму 23571,84 грн.; № В-Рас-03092 від 29.03.15 на суму 24677,76 грн.; № В-Рас-03283 від 05.04.15 на суму 24193,56 грн.; № В-Рас-03502 від 12.04.15 на суму 40867,86 грн.; № В-Рас-03707 від 19.04.15 на суму 31118,10 грн.; № В-Рас-03951 від 26.04.15 на суму 3 561,12 грн.

Товар був отриманий на підставі генеральної довіреності № 13 від 13.01.2015 р. та товарно-транспортних накладних: № 71/2 від 18.01.15; №109/1 від 25.01.15; № 162/3 від 01.02.15; № 203/3 від 06.02.15; № 246/4 від 15.02.15; № 304/3 від 22.02.15; № 358/3 від 01.03.15; № 417/2 від 08.03.15; № 472/2 від 15.03.15; № 523/3 від 22.03.15; № 565/3 від 29.03.15; № 606/4 від 05.04.15; № 664/3 від 12.04.15., № 716/5 від 19.04.15.; № 756/3 від 26.04.15. Таким чином, відповідач отримав товар на загальну суму 270 031,26 грн.

Відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечував, посилаючись на неналежність оформлення видаткових накладних, оскільки в накладних не зазначено посади осіб, що здійснювали приймання товару. Також, відповідач наголошував на здійсненні часткових проплат після подання позову (всього в сумі 50000 грн.).

Відповідно до пункту 7.9. Договору № 11019871 від 17.02.2014 року оплата за Товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника через 65 днів з моменту приймання-передачі Товару та підписання накладної про прийняття Товару.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі товар не оплатив, здійснив часткову оплату на суму 1337,48 грн. угодою про взаємозалік від 27.05.2015 року, у звязку з чим, на момент звернення до суду заборгованість складала 269502,61 грн.

В ході розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги, зокрема, у звязку з тим, що настав строк оплати ще по двом накладним № В-Рас-04172 від 03.05.15 на суму 2577,60 грн.; № В-Рас-04355 від 10.05.15 на суму 11026,80 грн., тобто на загальну суму 13604,40 грн. В той же час, позивачем були враховані також здійснені відповідачем проплати в сумі 10693,07 грн. та визначено суму боргу в розмірі 270522,59 грн.

В наступній заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначив, що настав строк оплати за видатковими накладними № В-Рас-04580, № В-Рас-04804, № В-Рас-05009, № В-Рас-05199, № В-Рас-05379 та № В-Рас-05604 всього на суму 50313,84 грн. В той же час, позивачем були враховані також здійснені відповідачем проплати в сумі 205000 грн. та визначено суму боргу в розмірі 117068,30 грн.

В останній заяві про уточнення позовних вимог позивачем враховано також здійснені відповідачем в період з 26.08.2015 року по 14.09.3015 року проплати в сумі 20000 грн. та визначено суму основного боргу в розмірі 97068,30 грн.

Таким чином, спростовуються посилання відповідача на неврахування позивачем часткових проплат за поставлений товар.

Щодо заперечень відповідача стосовно факту поставки товару, судом встановлено, що накладні підписані представниками відповідача за довіреностями. Накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції. Про прийняття товару за вказаними накладними в т.ч. свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача. При цьому, за наявності підпису уповноваженої на отримання товару особи та відтиску штампу, такий недолік накладної, як не зазначення посади, не спростовує факту отримання товару.

Крім того, про факт існування господарських відносин сторін за спірним Договором свідчить часткова оплата відповідачем товару, тобто дії відповідача, спрямовані на виконання умов Договору.

Самі лише недоліки в оформленні видаткових накладних не спростовують їх дійсність та факту поставок товару, про підроблення чи фальсифікацію відповідних видаткових накладних відповідачем не заявлено в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів.

Також, відповідач, посилаючись у відзиві на часткову проплату, не надав суду зустрічний контррозрахунок операцій за спірним Договором за весь період його дії.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 97068,30 грн., як заявлено в уточнених позовних вимогах.

У звязку з простроченням виконання грошового зобовязання з оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 1338,07 грн. 3% річних та 10003,98 грн. інфляційних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, річні та інфляційні нараховані на фактичні суми простроченої заборгованості окремо по кожній накладній в залежності від періодів прострочення та часткових сплат.

Таким чином, нарахування річних та інфляційних є правомірним та обґрунтованим, відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України та фактичним обставинам справи. Від так, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору судом встановлено, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі з розміру уточнених та задоволених позовних вимог.

Як визначено ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, оскільки позивачем зменшено позовні вимоги, частина переплаченного судового збору, може бути окремо повернута позивачу за його клопотанням відповідною ухвалою суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 16, к. 6, код 35995595) на користь Публічного акціонерного товариства «ВГП» (43020, м. Луцьк, вул. Георгія Гонгадзе, код 01880724) 97068,30 грн. боргу, 1338,07 грн. 3% річних, 10003,98 грн. інфляційних та 2168,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 25.09.2015 р.