Рішення № 51551795, 21.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. Справа № 927/879/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський»

до Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» філія «Менський сир»

про стягнення 99000,55 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 31.08.2015 р.

ОСОБА_2, довір. б/н від 31.08.2015 р.

від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Березнянський» (далі ТОВ «Березнянський», позивач) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» філія «Менський сир» (далі ПП «Консалтингова фірма «Прометей» філія «Менський сир», відповідач) про стягнення 85333,52 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.08.2015 р. у справі № 927/879/15 було передано дану справу за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2015 р. справу господарського суду Чернігівської області № 927/879/15 було прийнято до провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 15/1-10 від 01.01.2015 р., у звязку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 79765,54 грн. основного боргу, 5567,98 грн. пені, а також судовий збір.

Крім того, у позові позивач просив суд для забезпечення позову накласти арешт на рахунок відповідача (р/р 26009441583 «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) в межах 85333,52 грн.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

26.08.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Березнянський» було подано заяву б/н від 06.08.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 79765,54 грн. основного боргу, 13447,93 грн. пені, 319,06 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

21.09.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Березнянський» було подано заяву б/н від 21.09.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 79765,54 грн. основного боргу, 18915,95 грн. пені, 319,06 грн. інфляційних втрат.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви б/н від 21.09.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 79765,54 грн. основного боргу, 18915,95 грн. пені, 319,06 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 21.09.2015 р. представники позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судові засідання 01.09.2015 р. та 21.09.2015 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи відповідач був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.01.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Березнянський» (продавець) та Приватним підприємством «Консалтингова фірма «Прометей» філія «Менський сир» (покупець) було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 15/1-10, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобовязується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (молоко коровяче) власного виробництва, а покупець зобовязується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.4 договору перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

У відповідності з п. 2.5 договору розрахунки здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами. Покупець здійснює оплату за товар за кожні 10 днів, але не пізніше 20 числа з дати поставки товару.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

ТОВ «Березнянський» на виконання умов договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 15/1-10 від 01.01.2015 р. було поставлено ПП «Консалтингова фірма «Прометей» філія «Менський сир» товар на загальну суму 209765,54 грн. за спеціалізованими товарними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

ПП «Консалтингова фірма «Прометей» філія «Менський сир» частково розрахувалось за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями, у тому числі - № 2948 від 08.05.2015 р. на суму 40000,00 грн., № 2960 від 14.05.2015 р. на суму 30000,00 грн., № 1884 від 19.05.2015 р. на суму 60000,00 грн.

ТОВ «Березнянський» та ПП «Консалтингова фірма «Прометей» філія «Менський сир» було підписано акт № 134 звіряння взаємних розрахунків станом на 25.05.2015 р. на суму 79765,54 грн.

ТОВ «Березнянський» було направлено на адресу ПП «Консалтингова фірма «Прометей» філія «Менський сир» заяву № 83 від 25.05.2015 р. про припинення дії договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 15/1-10 від 01.01.2015 р.

Відповідь отримано не було.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 15/1-10 від 01.01.2015 р. у повному обсязі, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати у повному обсязі отриманого за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 15/1-10 від 01.01.2015 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 15/1-10 від 01.01.2015 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 79765,54 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 18915,95 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, згідно з п. 4.2 договору за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Розмір пені, визначений позивачем, становить 18915,95 грн. за період з 27.04.2015 р. до 20.09.2015 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у звязку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, за червень 2015 року, становить 319,06 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у звязку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» філія «Менський сир» (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, 14, код 30668980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський» (15622, Чернігівська обл., Менський р-н, смт. Березна, вул. Шевченка, 5, код 30865826) 79765 (сімдесят девять тисяч сімсот шістдесят пять) грн. 54 коп. основного боргу, 18915 (вісімнадцять тисяч девятсот п'ятнадцять) грн. 95 коп. пені, 319 (триста девятнадцять) грн. 06 коп. інфляційних втрат, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 25.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна