Рішення № 51551790, 15.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 911/3436/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков», м.Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 де люкс», м.Вишневе

про стягнення 19964,85 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 де люкс» (далі відповідач) про стягнення 19964,85 грн.

Провадження у справі №911/3436/15 порушено відповідно до ухвали суду від 12.08.2015 року та призначено справу до розгляду на 27.08.2015 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 27.08.2015 року не зявились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався до 15.09.2015 року.

В судовому засіданні 15.09.2015 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомив, що відповідачем сплачено суму основного боргу, просить стягнути з відповідача 314,73 грн. 20% річних, 4534,64 грн. 30% штрафу та витрати по сплаті судового збору.

Як передбачено ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п. 17 інформаційного листа від 20.10.2006 року N 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Оскільки, наведене позивачем зменшення позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, судом було прийняте зменшення позовних вимог, у звязку з чим, нова сума позову складає 314,73 грн. 20% річних, 4534,64 грн. 30% штрафу.

В судове засідання 17.09.2015 року відповідач повторно не зявився, відзив на позов не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Приватним підприємством «ТД Поляков» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 4549 від 06.05.2015 року (далі Договір).

Пункт 1.1 Договору передбачає, що постачальник (позивач) зобовязується передати у власність Покупця (відповідача) продукти харчування та інші товари, надалі по тексту «Товар», а покупець зобовязується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється за накладною Постачальника за участю експедитора Постачальника. Датою одержання товару вважається дата, зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає.

Пункт 4.2. Договору передбачає, що покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу ОСОБА_3 за видатковими накладними: № АКФ-044500 від 19.05.2015 року, № АКФ-047314 від 22.05.2015 року, № АКФ-044388 від 19.05.2015 року, № АКФ-061453 від 12.06.2015 року. Всього на суму 34097,58 грн., з яких відповідачем оплачено 18982,10 грн. У звязку з чим, заборгованість відповідача по оплаті поставленого ОСОБА_3 на момент звернення позивача до суду складала 15115,48 грн.

Як повідомив позивач в ході розгляду спору, заборгованість була сплачена відповідачем у серпні 2015 року, однак з простроченням платежу, що не впливає на нарахування річних та штрафу. У звязку з чим, позивач зменшив позовні вимоги на суму основного боргу та просить стягнути 314,73 грн. 20% річних та 4534,64 грн. 30% штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором станом на 03.08.2015 року (складення розрахунку позову).

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що при порушенні відповідачем умов п.4.2 Договору, Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 року, крім цього, збитки від інфляції та 20% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, 20% річних нараховані на суми простроченого платежу за 38 днів прострочення (рахуючи від останньої простроченої суми) за період, який передував погашенню боргу (станом на 03.08.2015 року, в той час, як з наданої позивачем банківської виписки, заборгованість погашено 04.08.2015 року).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3 Договору визначено, що при порушенні відповідачем умов п.4.2 договору на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30 % від простроченої суми.

У звязку з тим, що як встановлено судом, прострочення по остаточній сумі заборгованості (по останній накладній) тривало 38 днів, тобто більше передбаченого п. 5.3. Договору терміну (10 днів), позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф в розмірі 30% від суми прострочення.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 314,73 грн. 20% річних та 4534,64 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору судом встановлено, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі з розміру уточнених та задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Люкс» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Залізнична, 3, код 39565305) на користь Приватного Підприємства «Торговий Дім ПОЛЯКОВ» (18000, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, код 32268131) 314,73 грн. 20% річних, 4534,64 грн. 30 % штрафу та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик