Рішення № 51548375, 24.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.2015 Справа № 905/147/15

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

головуючого судді Осадчої А.М.

судді Кротінової О.В.

судді Уханьової О.О.

за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Вашето Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Донбасдомнаремонт", м.Краматорськ, Донецька область

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод", м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 2741367,48грн., з яких 2564598,94грн. - витрати від інфляції, 176768,54грн. - 3% річних.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1С за довіреністю № 20/15-ю від 23.02.2015 р.

у судовому засіданні 03.09.2015р. оголошена перерва до 24.09.2015р. о 14год.20хв.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест Донбасдомнаремонт", м.Краматорськ, Донецька область (далі - ТОВ "Трест Донбасдомнаремонт") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод", м.Краматорськ, Донецька область (далі - ТОВ «КФЗ») з позовом про стягнення 2 564 598, 94 грн. - втрат від інфляції, 176 768,54грн. 3% річних, які нараховані внаслідок несвоєчасного виконання судового рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2014р. у справі №905/1467/14.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.05.2015р. порушено провадження у справі №905/147/15(суддя Осадча А.М.), розгляд справи неодноразово відкладався, строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

24.07.2015р. справу №905/147/15 системою автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судової колегії: головуючий суддя Осадча А.М., судді Кучерява О.О., Уханьова О.О.

27.07.2015р. склад судової колегії змінено внаслідок знаходження судді КучерявоїО.О. у відпустці, призначено судову колегію у складі: головуючий суддя ОсадчаА.М., судді Кротінова О.В., Уханьова О.О.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряда №33-08-11 від 16.08.2011р., актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, рахунків на оплату, рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2014р. у справі №905/1467/14, апеляційних скарг, касаційних скарг, Статуту підприємства, витягу з ЄДРПОУ.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 549, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України(далі ЦК України), ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 12,13, 15, 54 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на позовну заяву ТОВ «КФЗ» просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.04.2015р. у справі № 905/1467/14, визнано таким, що не підлягає виконанню виданий господарським судом Запорізької області наказ № 905/1467/14 від 08.12.2014р. з огляду на те, що рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2014р. у справі №905/1467/14 не набрало законної сили внаслідок звернення відповідача з апеляційною скаргою. На підтвердження означених фактів відповідач надав суду належним чином засвідчені копії постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. , листа №80/5-15П від 04.06.2015р., постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.06.2015р., апеляційної скарги, листа №905/1467/14 від 14.04.2014р.

27.08.2015р. від позивача до суду надійшла заява про зміну підстави позову, згідно якої підставою позову визначено невиконання грошового зобовязання відповідача за договором підряду №33-08-1 від 16.08.2011р.. по сплаті основної суми боргу в розмірі 5232807,46 грн. за виконанні підрядні роботи.

Від відповідача 03.09.2015р. надійшло заперечення на зміну підстави позову про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат за неналежне виконання грошового зобовязання, в якій він заперечував з тих підстав, що позивач подав заяву після початку розгляду справи по суті, що суперечить ст. 22 ГПК.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57названого Кодексу.

Позивачем дотримані вимоги ст.22 ГПК України при зверненні з заявою про зміну підстави позову.

Суд внаслідок зміни складу суду розпочав розгляд справи заново у судовому засіданні 03.09.2015р., заява про зміну підстав позову судом прийнята та розглядаються позовні вимоги про стягнення з ТОВ «КФЗ» 3% річних за період з 01.03.2014р. по 15.06.2015р. в сумі 176768,54грн., інфляційних втрат з 01.03 2014року по 15.04.2014року в сумі 2 56 598,94 грн., які нараховані внаслідок невиконання грошового зобовязання відповідача за договором підряду №33-08-1 від 16.08.2011р. по сплаті основної суми боргу в розмірі 5232807,46 грн. за виконанні підрядні роботи.

ТОВ «КФЗ» звернулось до суду з клопотанням про призначення судової експертизи у справі, оскільки вважає, що вартість робіт за актами виконаних робіт визначена з недодержанням вимог передбачених ДБН Д.1.-1-2000, тому її визначення потребує спеціальних знань.

За приписами ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 р. судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

У даному випадку суд вважає, що підстави для проведення судової експертизи з приводу правомірності визначенні вартості виконаних робіт відсутні, оскільки вказане питання не входить до предмету доказування у межах даної справи. Внаслідок чого у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи суд відмовляє.

У судовому засіданні 03.09.2015р. судом досліджено оригінали документів, які містяться у матеріалах справи у копіях, зокрема, договору, актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт та ін. Оригінали документів повернуті представнику позивача.

Представник позивача у судове засідання 24.09.2015р. не зявився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис на розписці про оголошення перерви у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.09.2015р. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, що визначені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які зявлялись у судове засідання, дослідивши представлені ними в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Відповідно до ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 ЦК України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

31.03.2014р. господарським судом Донецької області у справі №905/1467/14 прийняте рішення, яким частково задоволено позов ТОВ "Трест Донбасдомнаремонт", стягнуто з ТОВ "КФЗ" суму основної заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання умов договору у розмірі 5232807грн. 46коп., 3% річних у розмірі 17203 грн.75 коп., інфляційні втрати у розмірі 31 396 грн.85коп. Повний текст рішення складений та підписаний 03.04.2014р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції» та розпорядження Вищого господарського суду України від 02.09.14. № 28-р справу 08.12.14. згідно норм ст. 116 ГПК України господарським судом Запорізької області на виконання рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2014р. у справі № 905/1467/14 видано відповідні накази.

12.02.2015р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява ТОВ «КФЗ» про визнання наказу № 905/1467/14 від 08.12.2014р. таким, що не підлягає виконанню, оскільки на момент видачі наказу рішення суду не набрало законної сили внаслідок звернення відповідача з апеляційною скаргою.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2015р. у задоволені заяви ТОВ "КФЗ" про визнання наказу від 08.12.2014р. у справі таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Суд прийшов до висновку, що рішення у даній справі станом на день видання наказу господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р. № 905/1467/14 набрало законної сили.

Постановою від 28.05.2015р. Донецького апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.04.2015р. у справі № 905/1467/14 скасовано. Виданий господарським судом Запорізької області наказ № 905/1467/14 від 08.12.2014р. визнано таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015р. у справі № 905/1467/14 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2015р. у справі № 905/1467/14 скасовано, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.04.2015р. у справі № 905/1467/14 залишено в силі.

Вищий господарський суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення суду у даній справі набрало законної сили, а підстави для визнання наказу № 905/1467/14 від 08.12.2014р. таким, що не підлягає виконанню, у суду відсутні.

Таким чином, на час розгляду справи №905/147/15 рішенням господарського суду Донецької області від 31.03.2014р. у справі № 905/1467/14 набрало законної сили, тому обставини встановлені даним рішенням суду в силу приписів ст.35 ГПК України не потребують доведення.

Зокрема, вказаним рішенням суду встановлено наступні обставини:

16.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест Донбасдомнаремонт» (Підрядник) укладено договір підряду №33-08-11 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язується власними силами за завданням змовника, у відповідності з умовами цього договору виконати роботи з капітального ремонту комплексу доменної печі ДП-4 (власне ДП-4, ливарний двір та повітронагрівачі) ТОВ «Краматорський феросплавний завод» (п.1.1. договору). До договору вносились зміни та доповнення.

У відповідності до п.3.2. договору здача-прийомка виконаних робіт, передбачених цим договором, оформлюється щомісячно двосторонніми актами прийомки виконаних робіт за формою КБ-2в, які складаються, оформлюються та надаються замовнику підрядником.

Як зазначає позивач, відповідачем не сплачено вартість виконаних робіт за актом №182 за червень 2013р. на суму 93646,68грн., та повністю не сплачено вартість робіт за актами №181 за червень 2013р., №№220, 219, 231, 228, 229, 235, 234, 230, 237, 233, 225, 232, 227, 236, 224, 226 за липень 2013р., №№ 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282 за серпень 2013р., №№309, 310, 311, 312, 313, 314 за вересень 2013р., на загальну суму 5937942,77грн.

Судом встановлено, що загальна сума грошових коштів, перерахованих в якості оплати за виконані роботи становить 19879393,56грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Враховуючи, що умовами договору не передбачено порядку зарахування грошових коштів за виконані роботи за окремо визначеним актом виконаних робіт, а в призначенні платежу в платіжних дорученнях зазначено «перераховується згідно дог. 33-08-11 від 16.08.2011р. за виконані роботи», суд дійшов висновку, що зарахування грошових коштів за виконані роботи мало відбуватися в послідовному порядку.

Дослідивши акти виконаних робіт, які передують спірним, зокрема, №№324, 325, 326, 327 за вересень 2011р., №№389, 390, 391, 392, 393, 394, 395, 396, 397, 398, 399, 400 за жовтень 2011р., №№437, 438, 439, 440, 452, 453, 454, 455, 456 за листопад 2011р., б/н за грудень 2011р., №№39, 36, 41, 42, 40, 43, 44, 37, 38 за січень 2012р., №№945, 93, 100, 96, 98, 95, 99, 97 за лютий 2012р., №№163, 166, 164, 167, 168, 169, 170, 165 за березень 2012р., №№241, 238, 239, 240 за квітень 2012р., №№330, 329, 328, 327, 326 за травень 2012р., №№412, 411 за червень 2012р., №№492, 491, 495, 494, 496, 497, 493 за липень 2012р., №№567, 569, 570, 571, 568, 572 за серпень 2012р., №№625, 626, 622, 623, 624, 621 за вересень 2012р., №№689, 687, 690, 692, 691, 688 за жовтень 2012р., №№718, 719, 720, 721, 722, 723, 724, 725, 726, 727 за листопад 2012р., №№758, 759, 760, 761, 762, 763, 764 за грудень 2012р., №№23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 за січень 2013р., №№60, 59, 58, 57, 56, 55, 54, 53, 52 за лютий 2013р., №№93, 95, 99,98, 97, 96, 94, 100, 101, 102, 103 за березень 2013р., №№126, 115, 117, 116, 125, 124, 123, 122, 119, 118, 120, 121 за квітень 2013р., №№145, 146, 147, 148, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158 за травень 2013р., №№ 188, 189, 190, 187, 186. 185, 184, 183, 182, за червень 2013р., судом встановлено, що сума виконаних робіт за вказаними актами становить 19469339,90грн.

Таким чином, залишок оплати у розмірі 410053,66грн. мав бути зарахований в рахунок наступних зобов'язань з оплати виконаних робіт, тобто, за актами №181 за червень 2013р., №№220, 219 за липень 2013р. повністю та за актом №231 за липень 2013р. частково у розмірі 5135,31грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що виконані роботи за актами №181 за червень 2013р., №№220, 219 за липень 2013р. відповідачем сплачені повністю та за актом №231 за липень 2013р. частково у розмірі 5135,31грн.

Дослідивши спірні інші акти №№228, 229, 235, 234, 230, 237, 233, 225, 232, 227, 236, 224, 226 за липень 2013р., №№ 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282 за серпень 2013р., №№309, 310, 311, 312, 313, 314 за вересень 2013р., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств, судом встановлено, що сума виконаних робіт за вказаними актами становить 5225235,27грн.

Разом з актом №231 за липень 2013р., несплачений залишок за яким становить 7572,19грн., загальна сума виконаних робіт за спірними актами складає 5232807,46грн.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2в та СФР, складених згідно ресурсним кошторисним нормам та розцінкам (Мінпром, Держбуд) ДБН Д.1.1.-1-2000 р. з обов'язковим посиланням на номер цього договору, на поточний рахунок підрядника - протягом 7-ми календарних днів, після пред'явлення підрядником платіжної вимоги-доручення (рахунку) за фактом виконаних робіт.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 5232807,46грн. відповідачем суду не представлено.

Враховуючи, що предметом позовних вимог є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт частково за актом №182 за червень 2013р. на суму 93646,68грн., та повністю за актами №181 за червень 2013р., №№220, 219, 231, 228, 229, 235, 234, 230, 237, 233, 225, 232, 227, 236, 224, 226 за липень 2013р., №№ 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281, 282 за серпень 2013р., №№309, 310, 311, 312, 313, 314 за вересень 2013р., та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги щодо сплати заборгованості у розмірі 705135,31грн. за спірними актами суд вважає необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

Суд вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 5232807,46грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 19522,00грн., нараховані за період з 20.01.2014р. по 28.02.2014р. на суму 5937942,77грн., інфляційні втрати у розмірі 35637,66грн., нараховані за лютий 2014р. на суму 5937942,77грн.

Здійснивши розрахунок 3% річних за період з 20.01.2014р. по 28.02.2014р. на суму 5232807,46грн., та інфляційних втрат за лютий 2014 року на суму 5232807,46грн., судом встановлено, що сума 3% річних становить 17203,75грн., а сума інфляційних втрат - 31396,85грн.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково: 3% річних у розмірі 17203,75грн., інфляційні втрати - у розмірі 31396,85грн.

З огляду на приписи ст.35 ГПК України, суд вважає доведеними вищезазначені обставини встановленні рішенням господарського суду Донецької області від 31.03.2014р. у справі № 905/1467/14, зокрема, щодо прострочення ТОВ "КФЗ" оплати заборгованості за договором підряду №33-08-11 від 16.08.2011р. в сумі 5232807,46 грн.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Доказів на підтвердження оплати суми 5232807,46 грн. відповідач суду не надав.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобовязанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобовязання, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум.

Як виходить з наданого позивачем розрахунку, останній нараховує 3% річних за період з 01.03.2014р. по 15.06.2015р. в сумі 176 768,54грн., інфляційні втрати з 01.03.2014р. по 15.04.2014р. в сумі 2 56 598,94 грн.

Згідно рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені у листі Верховного суду України N 62-97р від 03.04.1997р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи порядок нарахування інфляційних у місяцях, що встановлений законом, позивач має право нараховувати інфляційні втрати за період березень 2014р. березень 2015р.

Період нарахування3%рінчих позивачем визначено вірно.

Суд, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга ", приходить до висновку, що 3% річних за період з 01.03.2014р. по 15.06.2015р. складають 176 768,54грн., тоді як інфляційні втрати за період березень 2014р. березень 2015р. складають 2564640,44грн., тобто, сума є більшою, ніж просить позивач.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що суд розглядає спір у межах заявлених позовних вимог, підстав для виходу за означені межі, передбачених ст.83 ГПК України, не вбачається, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати в сумі 2564598,94грн., 3% річних в сумі 176768,54грн.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір у розмірі 54 827,35грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Донбасдомнаремонт", м.Краматорськ, Донецька область до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод", м.Краматорськ, Донецька область про стягнення інфляційних витрат в сумі 2564598,94 грн., 3% річних в сумі 176768, 54грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Моріса Тореза, буд.18, ідентифікаційний код 37133410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Донбасдомнаремонт" (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, буд.2в, ідентифікаційний код 36252790) інфляційні витрати в сумі 2564598,94 грн., 3% річних в сумі 176768,54грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 54827,35грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 24.09.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 25.09.2015року.

Головуючий суддя А.М. Осадча

Суддя О.О. Уханьова

Суддя О.В. Кротінова