Постанова № 51547480, 14.12.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-6030/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

при секретарі Протас О.М.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2010 року позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство "Полтавський домобудівельний комбінат" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві (далі ДПІ у м. Полтаві) була проведена планова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" (далі ВАТ "Полтавський ДБК") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки був складений акт № 10584/23-1-0/01270581 від 05.11.2010 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003712301/0 від 18.11.2010 року яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 93027 грн., з них 62018 грн. за основним платежем та 31009 грн. штрафні санкції. Позивач вважає вказане рішення винесене з порушенням вимого чинного законодавства та просить суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні та у письмових запереченнях представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, у запереченні на позовну заяву посилається на те, що перевірка проведена відповідно до вимог законів України та відомчих нормативних актів.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

В період з 31.08.2010 року по 01.11.2010 року ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ВАТ Полтавський ДБК з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року.

В ході перевірки встановлені порушення позивачем вимог пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 62018 грн.

За наслідками перевірки складено акт № 10584/23-1-0/01270581 від 05.11.2010 року та прийнято податкове повідомлення рішення № 0003712301/0 від 18.11.2010 року яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 93027 грн., з них 62018 грн. за основним платежем та 31009 грн. штрафні санкції.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи питання правомірності визначення ДПІ у м. Полтаві податкових зобов`язань з податку на додану вартість, суд встановив наступне.

Перевіркою встановлено, що між ВАТ Полтавський ДБК (Замовник) та ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" (Підрядник) було укладено договір підряду № 70 від 16.07.2008р. (далі -Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по улаштуванню фундаментів - заглибленню з/б паль на об'єкті будівництва житлового будинку на розі вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у кількості 562,53 мЗ по ціні 630 грн. мЗ.

Пунктом 3 Договору зазначено, що вартість робіт, доручені до виконання Підряднику, складає 354 393,90 грн. (триста п'ятдесят чотири тисячі триста дев'яносто три грн. 90 коп.) в т.ч. податок на додану вартість. На виконання умов вищезазначеного Договору ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" виписало на адресу ВАТ Полтавський ДБК акти виконаних робіт на загальну суму 372 108, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 62 018, 00 грн., а саме: акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. на загальну суму 196 472,40 грн. в т.ч. ПДВ - 32 745,40 грн.; акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008р. на загальну суму 175 635,60 грн. в т.ч. ПДВ - 29 272,60 грн.

Грошові кошти за отримані послуги ВАТ Полтавський ДБК перерахувало на розрахунковий рахунок Товариства наступними платіжними дорученнями: платіжне доручення № 172 від 23.07.2008р. на суму 40 000,00 грн.; платіжне доручення № 5576 від 11.11.2008 року на суму 2 500,00 ВАТ Полтавський ДБК частково зменшило заборгованість перед ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" шляхом проведення взаємозаліку взаємних зобов'язань на загальну суму 170 369,07 грн. на підставі фінансових угод, а саме: фінансова угода № 05/10 від 23.10.2008р. на суму 27 739 грн. 11 коп.; фінансова угода від 15.12.2008р. на суму 131 479 грн. 96 коп.; фінансова угода від 31.12.2008р. на суму 11 150 грн. 00 коп.

Як встановлено перевіркою, порушена кримінальна справа відносно директора ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" за ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 366, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України та зазначено, що фактично ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" не маючи власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, не могло здійснювати таку діяльність.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу враховуючи наступне.

16 липня 2010 року між ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" та ВАТ "Полтавський ДБК" укладено договір підряду, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по улаштуванню фундаментів - заглибленню з/б паль на об'єкті будівництва житлового будинку на розі вулиць ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у кількості 562,53 мЗ по ціні 630 грн. мЗ..

Як встановлено перевіркою (арк. 11 Акту) ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" видало позивачу податкові накладні: № 4221 від 24.07.2008 року, № 5384 від 31.10.2008 року, № 5781 від 15.12.2008 року.

На підтвердження спірних операцій по договору підряду позивачем надано договір підряду від 16.07.2008 року, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт по типовій формі № КБ-2в видані ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво.

Наданими документами підтверджується, що протягом жовтня-грудня 2008 року ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" виконало підрядні роботи на загальну суму 372108 грн., в т.ч. ПДВ 62018 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно пп. 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України Про ПДВ передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що позивач не мав права складати податковий кредит відповідно до наданих йому податкових накладних, оскільки договір підряду, на підставі яких позивачу були видані зазначені податкові накладні не мав реального характеру.

Законодавець чітко визначив дві підстави виникнення у платника податків права на податковий кредит, жодним законодавчим актом України не передбачена така підстава для не включення до податкового кредиту сум, як встановлення реальності укладених договорів.

Аналогічні вимоги містяться і в п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Твердження відповідача щодо неналежної підтвердженості угод щодо виконання робіт документально та їх фіктивності, суд до уваги не бере, оскільки воно спростовується документами, які були надані під час проведення перевірки та залучені до матеріалів справи, а саме: договір підряду, на підставі якого здійснені господарські операції, акти прийому виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в, видані на підтвердження виконаних робіт, платіжні доручення та банківські виписки про сплату коштів. Таким чином, сума ПДВ, зазначена у податкових накладних, є підтвердженою.

Суд відхиляє доводи відповідача про доведеність укладення позивачем нікчемного правочину вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 20.08.2010 року, оскільки вказаним вироком встановлені та досліджені правовідносини ТОВ ПК "Технологічна комплектація та будівництво" з певною групою контрагентів до яких ВАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" не відноситься, обставини, які були досліджені судом у кримінальній справі даної справи не стосуються.

У зв'язку з тим, що понесені витрати пов'язані з господарською діяльністю цілком підтверджені документально, у т.ч. податковими накладними, висновок відповідача про заниження ПДВ є неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки рішення про визначення податкового зобов`язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій є правовим актом індивідуальної дії, то згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується. У звязку з цим, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог ВАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, і визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003712301/0 від 18 листопада 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За викладених обставин позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0003712301/0 від 18 листопада 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2010 року.

СуддяГ.В. Костенко