Постанова № 51546172, 21.12.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2a-5635/08/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2011 року м.Одеса

11год.25хв. У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Гурченковій Г.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: ДПІ у Приморському районі м.Одеси ОСОБА_1 за довіреністю №14894/а/10-117 від 16.03.2011р.

Відповідач: ФОП ОСОБА_2 до суду не зявився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми податкового боргу у загальному розмірі 2 250 093,92грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму податкової заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 1 814 894грн. та по податку з доходів громадян у розмірі 435 199,92грн.

Відповідач у судове засідання 16.12.2011р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи законодавства, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради 19.10.2006р., про що зроблено запис №25560000000049422, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії В01 №640382

Судом зясовано, що на підставі направлення від 14.12.2007р. №001893/2138, виданого ДПІ у Приморському районі м.Одеси, наказу від 29.12.2007р. «Про продовження терміну проведення планової документальної перевірки СГД - фізичної особи ОСОБА_2», відповідно до направлення на перевірку, виданого ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 29.12.2007р. №002306/2211, головним державним податковим ревізором інспектором відділу контрольно перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ОСОБА_3, на підставі п.1 ч.2 ст.11, ч.11 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану графіку проведення документальних перевірок субєктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка фінансово господарської діяльності з питань дотримання субєктом господарської діяльності фізичною собою ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2006р. по 30.09.2007р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками перевірки складений акт від 14.01.2008р. №48/17-0112/3094013637/2 «Про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 01.11.2006р. по 30.09.2007р.».

На підставі означеного акта перевірки від 14.01.2008р. №48/17-0112/3094013637/2, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.01.2008р. №000045/1701/0 на загальну суму 435199,92грн. (податкове зобовязання з податку з доходів громадян, отриманих від здійснення підприємницької діяльності у сумі 435199,92грн.), у звязку з порушенням позивачем, на думку відповідача, ст.ст.13,14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», від 18.01.2008р. №000046/1701/0 на загальну суму 1814894грн. (податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 907022грн., штрафні санкції у сумі 907872грн.), у звязку з порушенням позивачем, на думку відповідача, п.2.1 ст.2, п.п.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Так, судом зясовано, що Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2009р. по справі №2-а-5356/08/1570 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ДПІ у Приморському районі м.Одеси, за участю Прокуратури Одеської області та Прокуратури Приморського району м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2008р. №000046/1701/0 щодо визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 1814894,00грн., з яких 907022,00грн. основний платіж, 907872,00грн. штрафні (фінансові) санкції, та №000045/1701/0 щодо визначення податкового зобовязання по податку з доходів громадян, отриманих від здійснення підприємницької діяльності у загальній сумі 435199,92грн., відмовлено.

Зокрема, в межах означеної справи, Одеським апеляційним адміністративним судом зясовано, що відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України від 03 липня 1998року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства", яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями статті 1 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500тис.грн.

Також, в межах апеляційного розгляду справи №2-а-5356/08/1570, Одеським апеляційним адміністративним судом зясовано, що реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог. При цьому, єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500тис.грн. Водночас, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Відповідно до статті 6 Указ Президента України від 03 липня 1998року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011р. встановлено, що несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.

Згідно статті 5 Указу, в разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем. За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування. При цьому, з огляду на приписи пункту 1 Указу, в силу вимог яких виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, підлягає врахуванню і сума виручки платника єдиного податку-комісіонера, одержана на підставі комісійних угод.

Відтак, Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011р., зясовано обставини по суті спору, надана їх відповідна правова оцінка, та, зокрема, встановлено правомірність та ґрунтовність винесення податкових повідомлень-рішень від 18.01.2008р. №000046/1701/0 щодо визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальній сумі 1814894,00грн., з яких 907022,00грн. основний платіж, 907872,00грн. штрафні (фінансові) санкції, та №000045/1701/0 щодо визначення податкового зобовязання по податку з доходів громадян, отриманих від здійснення підприємницької діяльності у загальній сумі 435199,92грн., з вищенаведених підстав.

Згідно з приписами ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, а невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010р. № 2453-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми податкового боргу у загальному розмірі 2 250 093,92грн.

Керуючись ч.4 ст.128, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми податкового боргу у загальному розмірі 2 250 093,92грн., задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65044, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) в доход державного бюджету:

- на розрахунковий рахунок 31113029700008, код платежу 14010100, одержувач ГУДКУ в Одеській області 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, заборгованість по податку на додану вартість у загальному розмірі 1814894(один мільйон вісімсот чотирнадцять тисяч вісімсот девяносто чотири)грн. 00коп.

- на розрахунковий рахунок 33210801700008, код платежу 11010200, одержувач УДК у м.Одеса ГУДКУ в Одеській області 23862106, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011 заборгованість по податку з доходів громадян отриманих від здійснення підприємницької діяльності у загальному розмірі 435199(чотириста тридцять пять тисяч сто девяносто девять)грн. 92коп.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 21 грудня 2011 року

Суддя Харченко Ю.В.