Постанова № 51546072, 08.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 11728/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

за участю прокурора – Дудкевич В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Південь-Курорт-Сервіс»до Білгород-Дністровської ОДПІ в Одеській області, Головного управління ДКУ в Одеській області про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0000042334/0 від 12.08.2010 року, зобов’язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (ДП) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 20.07.2010 року по 28.07.2010 року Білгород-Дністровською об’єднаною Державною податковою інспекцією в Одеській області (далі ОДПІ) було проведено документальну невиїзну перевірку з питань правових відносин з ПП ВКФ «Майтрея»за березень 2010 року. За результатами цієї перевірки був складений акт №2774/23-219/30652504 від 30.07.2010 року, в якому встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон про ПДВ), що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 37502,20 грн.. На підставі цього акту ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042334/0 від 12.08.2010 року, яким ДП було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ на суму 56253 грн. (у тому числі за основним платежем - 37502 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 18751 грн.). Позивач вважає неправомірними викладені в акті перевірки висновки ОДПІ щодо наявності порушень, та прийняте на підставі цього акту зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам та не ґрунтуються на нормах права. Крім цього, позивач посилався на порушення відповідачем порядку проведення перевірок. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати неправомірними дії ОДПІ щодо проведення спірної перевірки, скасувати спірне податкове повідомлення-рішення, а також зобов’язати ГУДКУ в Одеській області повернути ДП 56253 грн., які позивачем були сплачені самостійно.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (а.с. 4-7, 103, 146).

Представник відповідача та прокуратури заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 48-53).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що ДП зареєстровано виконкомом Білгород-Дністровської міськради Одеської області 23.12.1999 року та перебуває на обліку як платник податків в ОДПІ.

В період 20.07.2010 року по 28.07.2010 року ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ДП з питань правових відносин з ПП ВКФ «Майтрея»за березень 2010 року.

За результатами цієї перевірки був складений акт №2774/23-219/30652504 від 30.07.2010 року, в якому встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 37502,20 грн. (а.с. 8-19).

Такий висновок в частині завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 37502 грн. обґрунтований тим, що угоди між позивачем та ПП ВКФ «Майтрея»укладені без мети настання реальних наслідків, і в силу ст.216 ЦК України не створюють реальних юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю, у зв’язку з чим ДП незаконно віднесло ПДВ у вказаній сумі по цим угодам до свого податкового кредиту.

На підставі зазначеного акту перевірки ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042334/0 від 12.08.2010 року, яким ДП було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ на суму 56253 грн. (у тому числі за основним платежем - 37502 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 18751 грн.) (а.с. 36).

Суд вважає необґрунтованими викладені у акті перевірки висновки ОДПІ про наявність зазначених порушень податкового законодавства ДП з наступних підстав.

Судом встановлено, що одним з основних видів діяльності ДП є надання послуг з організації подорожувань та діяльність санаторно-курортних закладів.

20.12.2009 року та 28.12.2009 року між позивачем та ПП ВКФ «Майтрея»були укладені договори маркетингових послуг №12-1м та №12-2м, відповідно до яких останнє прийняло на себе обов’язок виконати роботу з пошуку споживачів вказаних послуг ДП та укладенню відповідних угод з такими споживачами (а.с. 20-24, 27-30).

За наслідками виконання ПП ВКФ «Майтрея»вказаних робіт позивачем були укладені відповідні договори на надання санаторно-курортних послуг, що було оформлено актами прийому виконаних робіт (а.с. 23-25, 31-33, 120-135).

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій ПП ВКФ «Майтрея»було видано на адресу ДП податкову накладну, яка було включено позивачем у податкову звітність з ПДВ (а.с.26, 34, 42-84).

При цьому, в ході розгляду справи відповідач не оспорював того, що зазначені податкові накладні були заповнені ПП ВКФ «Майтрея»у встановленому законом порядку, підписані повноважними особами та скріплені відповідними печатками цих підприємств. Не містить інших висновків і спірний акт перевірки ДП акт №2774/23-219/30652504 від 30.07.2010 року.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими на момент здійснення зазначених господарських операцій були позивач та його контрагент ПП ВКФ «Майтрея», що не оспорював в судовому засіданні представник ОДПІ.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону №168/97, податковим періодом є один календарний місяць.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання ДП зазначених податкових накладних від ПП ВКФ «Майтрея»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ, що і було зроблено ним у перевіряємому періоді.

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки ОДПІ, викладені в акті №2774/23-219/30652504 від 30.07.2010 року, про порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач правомірно відніс ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту.

Крім цього, згідно зі ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п. 1 ч. 1 ст. 11 цього Закону. Згідно цієї норми органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В судовому засіданні встановлено, що спірна перевірка була здійснена ОДПІ з порушенням встановленого зазначеними нормами порядку та строків, у зв’язку з чим ця перевірка не може вважатися законною.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи спірну перевірку та приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000042334/0 від 12.08.2010 року про донарахування позивачу податкових зобов’язань з ПДВ на суму 56253 грн. (у тому числі за основним платежем - 37502 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 18751 грн.), відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними дій ОДПІ щодо проведення вказаної перевірки та скасування цього рішення ДП підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про нікчемність угод між ДП та ПП ВКФ «Майтрея»суд вважає безпідставними та до уваги не приймає з наступних підстав.

Так, спірним актом перевірки вказані угоди кваліфіковано як такі, що укладені без мети настання реальних наслідків, які обумовлюються цими правочинами.

Згідно з ч.1 ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним.

Таким чином угоди між ДП та ПП ВКФ «Майтрея»відповідачем кваліфіковано як фіктивні.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України визнання такої фіктивної угоди недійсною віднесено до компетенції лише суду, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів визнання вказаних угод недійсними у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині зобов’язання ГУДКУ повернути ДП сплачені кошти за спірним податковим повідомленням-рішенням в сумі 56253 грн., оскільки законодавством передбачений інший порядок повернення цих коштів.

Так, відповідно до п.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), ст.200.15 Податкового Кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган ДПС протягом п’яти робочих днів за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, у разі закінчення процедури узгодження податкового зобов’язання на користь ДП, обов’язок здійснити бюджетне відшкодування на користь позивача виникає у податкового органу безпосередньо із закону.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог в частині, в якій ці вимоги задовольняються судом, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим Кодексом України, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами”, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Південь-Курорт-Сервіс»задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Білгород-Дністровської ОДПІ в Одеській області щодо проведення документальної невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «Південь-Курорт-Сервіс» з питань правових відносин з ПП ВКФ «Майтрея» від 30.07.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ в Одеській області №0000042334/0 від 12.08.2010 року щодо нарахування Дочірньому підприємству «Південь-Курорт-Сервіс» податкового зобов’язання з ПДВ за основним платежем та за штрафними санкціями в розмірі 56253 грн..

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

08 листопада 2011 року