Рішення № 5154522, 16.11.2007, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа №2-2268/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2007 рік м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

Судді - Шуліка Ю.В. при секретарях - Ковалевської О.В., Таварян К.К., Яцина В.В, ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого ОСОБА_3 Червонозаводської районної ОСОБА_4 міста Харкова, третя особа ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особи - Виконавчий ОСОБА_3 заводської районної ОСОБА_4 м.Харкова про визнання права власності на житловий будинок. -

встановив:

06.10.2006 р. позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом та просить визнати за ОСОБА_6 у порядку забудови право власності на житловий будинок літ. «Ж-1». з тамбуром літ. «ж», загальною площею 89 кв.метрів, вартістю 35732 грн., сарай літ. «З», площею 11, 8 кв.метрів, вартістю 909 грн. та льох літ. «И», площею 21 кв.м, вартістю 2332 грн., що знаходяться по вулиці Жовтневій №193 у місті Харкові тавизнати за нею, ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку №193 по вулиці Жовтневій у місті Харкові та житловий будинок літ. «Ж-1», з тамбуром літ. «ж», загальною площею 89 кв.метрів, вартістю 35732 грн., сарай літ. «З», площею 11, 8 кв.метрів, вартістю 909 грн. та льох літ. «И», площею 21 кв.м, вартістю 2332 грн., що знаходяться по вулиці Жовтневій №193 у місті Харкові, у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_7, що помер 09.03.2006 р. у місті Харкові. Позивачка посилається на те, що вона є спадкоємицею за заповітом після ОСОБА_7, прийняла після нього спадщину шляхом звернення з заявою до нотаріальної контори, фактично вступила у володіння та користування спадковим майном, мешкає у спадковому будинку, але оформити свої спадкові права не може, бо спадкодавець не встиг при житті оформити документи на належне йому на час смерті майно - самочинно побудований житловий будинок з рештою надвірних будівель за вказаною адресою, а також у зв.язку з тим, що третя особа ОСОБА_5 претендує на спадкове майно. Позивачка отримала у дозволяючих установах Червонозаводського району необхідні висновки про можливість експлуатації та збереження зробленого ОСОБА_7 будівництва, сплатила адміністративний штраф. Червонозаводський РВК м.Харкова не надав їй свого рішення про можливість збереження будинку у зв, язку з тим, що співвласник домоволодіння- третя особа за позовом ОСОБА_5 не дала на це своєї згоди. За визнанням права власності на самочинне будівництво за забудовником та визнання її спадкових прав, позивачка вимушена звернутися до суду. У судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги - просила визнати за нею право власності на 48/100 частини домоволодіння, посилаючись на те, що рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 27.09.1990 р. частки у зазначеному домоволодінні перерозподілені та за ОСОБА_6 визнане право на 48/100 частини, рішення набрало чинності.

02.04.2007 p. третя особа ОСОБА_8 звернулась до суду із зустрічним позовом та просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «Ж-1» з тамбуром літ. «ж», загальною площею 89 кв.м, сараю літ. «З» площею 11, 8 кв.м та льохом літ. «И» площею 21 кв.м, що знаходяться по вулиці Жовтневій №193 у м.Харкові. Позивачка за зустрічним позовом посилається на те, що нею, за її власні кошти та за допомогою брата ОСОБА_9 у 1977-1979 роки було придбано для будівництва житлового будинку на земельній ділянці, яка належала їх матері, багато будівельного матеріалу, який зберігся до початку будівництва нового будинку та який ЇЇ брат ОСОБА_7 використав на будівництво, що вона особисто допомагала братові будувати будинок, а тому останній ніколи не оспорював її прав на нього. Вважає, що її права порушені ОСОБА_10, яка звернулась до суду та вважає, що забудовником був тільки ОСОБА_7

У судовому засіданні позивачка позов підтримала та пояснила, що вона із 1987 р. мешкала разом із бабусею та дідусем - подружжям ОСОБА_7 у будинку, який розташований у м.Харкові по вул. Жовтневій №193, що останні роки вона доглядала старих та поховала ОСОБА_11 20.11.2004 р. та ОСОБА_7 -09.03.2006 р. Після дідуся, який залишив заповіт на її ім., я, вона прийняла спадщину шляхом звернення з заявою до нотаріальної контори, але будинок, який побудував дідусь та у якому мешкала їх сім, я, не був оформлений. Позивачка пояснила, що цей будинок та надвірні будівлі дідусь побудував за особисті кошти, своєю працею, що у будівництві йому фізично допомагали батьки позивачки, сусіди, матеріально ніхто ніякої допомоги не надавав. Будівництво здійснювалось на земельній ділянці, яка знаходилась у користуванні ОСОБА_7 за рішенням суду від 1990 року про розподіл житлового будинку. Відповідачка ОСОБА_5 ніякої участі у будівництві нового будинку з прибудовами не приймала, матеріально своєму братові не допомагала. Будівництво відбувалось із нових будівельних матеріалів, які поступово купували подружжя ОСОБА_7. Позивачка також пояснила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не спілкувались, між ними були неприязні відносини. ОСОБА_5 своєю частиною будинку не користувалась, господарчого догляду за нею не здійснювала. Позивачка за первісним позовом заперечує проти зустрічного позову ОСОБА_5, та стверджує, що ніякого будівельного матеріалу для будівництва нового будинку у сараї не було.

Представник відповідача за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом -Червонозаводського РВК, діючий за довіреністю за №01-10/8300 від 29.12.2006 р. юрисконсульт ОСОБА_12, позов ОСОБА_2 визнав, вважав можливим на підставі наданих письмових доказів та пояснень свідків, визнати за забудовником ОСОБА_7 право власності на самочинне будівництво та у порядку спадкування після нього, визнати право власності на належне йому майно за його спадкоємцем за заповітом - ОСОБА_2 Проти зустрічного позову ОСОБА_5 представник РВК заперечував, вважав таким, що не має доказів.

ОСОБА_5 проти первісного позову ОСОБА_2 заперечувала, підтримала свої позовні вимоги та пояснила, що будинок за №193 по вул. .Жовтневій у м.Харкові у 1990 році був розподілений судом між нею та її братом ОСОБА_7, після розподілу вона у будинку не мешкала, його переобладнання за рішенням суду не зробила. У судовому засіданні 18.01.2007 р. ОСОБА_8 пояснила, що самочинне будівництво нового житлового будинку з прибудовами робилось особисто її братом ОСОБА_7 на його земельній ділянці, вона участі у будівництві не приймала. Самочинні будови робились братом з будівельного матеріалу, який належав їх матері ОСОБА_13 та зберігався у сараї. ОСОБА_8 свого дозволу на самочинне будівництво не надавала, але ніколи не заперечувала проти нього, не зверталась зі скаргами та заявами про припинення будівництва та про розподіл будівельних матеріалів матері. Яка кількість матеріалів знаходилась у сараї, ОСОБА_5 вказати не може, документів на них не має. Вважала, що за нею повинно бути визнане право на усі самочинні будови. У судовому засіданні 04.07.2007 р. ОСОБА_5 змінила свої пояснення та посилалась на те, що увесь будівельний матеріал для будівництва самочинних будов був набутий нею у 1977 - 1978 р. за особисті кошти та оформлювався за ЇЇ місцем праці, що вона фізично приймала участь у будівництві нового житлового будинку - заливала фундамент. Одночасно позивачка за зустрічним позовом пояснила, що у новому будинку вона ніколи не була та свої права на нього не визнавала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає первісний позов ОСОБА_2 таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі. У зустрічному позову ОСОБА_8 - відмовляє.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у місті Харкові по вулиці Жовтневій №193 належить за правом власності ОСОБА_7 - 1/2 частина та ОСОБА_5 - 1/2 частина, згідно Рішенню Червонозаводського районного суду міста Харкова від 25.10.1988 р.( а.с.8). Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 27.09.1990 p., справа за №2/5-1055, зроблений розподіл у натурі житлового будинку №193 по вул. Жовтневій між співвласниками ОСОБА_7 та ОСОБА_5, рішення набуло чинності. У користування ОСОБА_7 судом виділені у житловому будинку літ. А-1 приміщення 1-І та 1-2 загальною площею 16, 3 кв.м, сарай літ. «В», літня кухня літ. «Б», вбиральня літ. «Г», частина колодязю та огорожі. ОСОБА_5 виділене у житловому будинку літ.А-1 приміщення 1 та 1-3 площею 20, 8 кв.м, сарай літ. «Д», льох літ. «Е». Перерозподілені ідеальні частки у житловому будинку: ОСОБА_7 - 48/100 частини, ОСОБА_5 - 52/100 частини. Визначений порядок користування земельною ділянкою з ізоляцією співвласників ( а.с.9-11).

Судом встановлено, що ОСОБА_7 виконав рішення суду від 27.09.1990 p., поселився у виділені йому судом приміщення у житловому будинку та став користуватися наданими йому надвірними будівлями. Згідно відомостей будинкової книги ОСОБА_7 постійно зареєстрований у будинку із 20.11.1990 р. ( а.с.24-25). Співвласник ОСОБА_5 рішення суду не оскаржувала, але не виконала його у повному обсязі: вона не прибудувала до виділеної їй частини будинку тамбур, не зробила належний хід та не поселилась у будинку, реєстрації у ньому не має, що підтвердила у судовому засіданні.

У 1993-1994 p.p. ОСОБА_7 для мешкання своєї сім, ї особистою працею зробив перебудову належної йому частини житлового будинку та побудував нові господарські будівлі. На місці старої частини житлового будинку літ.А-1 замість приміщень 1-1 та 1-2 загальною площею 16, 3 кв.метри, а також надвірних будівель - літньої кухні літ.Б, сараю літ.В, він побудував житловий будинок літ. «Ж-1», з тамбуром літ. «ж», загальною площею 89 кв.метрів, вартістю 35732 грн., сарай літ. «З», площею 11, 8 кв.метрів, вартістю 909 грн. та льох літ. «И», площею 21 кв.м, вартістю 2332 грн. Він постійно користувався збудованим майном, але право власності на самочинне будівництво своєчасно не оформив. Самочинні будівлі робились ОСОБА_7 особисто, за особисті кошти, з нового будівельного матеріалу, який придбався ним поступово за ходом будівництва. Фізично допомагали у будівництві новобудов ОСОБА_7 батьки позивачки, сусіди. Ці обставини підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які особисто спостерігали хід будівництва, допомагали забудовнику розвантажувати машини із новим будівельним матеріалом, приймали участь у різних будівельних роботах. Свідок ОСОБА_17 підтвердив той факт, що він разом із ОСОБА_7 «заливав» фундамент нового будинку, ОСОБА_5 та члени її сім, ї участі у цьому не приймали. Свідки також пояснили, що ніякого будівельного матеріалу у сараї та на території домоволодіння по вул. .Жовтневій №193 до початку будівельних робіт вони не спостерігали. Суд не приймає до уваги заяву ОСОБА_5 про наявність у спірному домоволодінні будівельного матеріалу, який був набутий для будівництва нового будинку та був у подальшому витрачений на забудову будинку літ. «Ж-1» з прибудовами. Таке посилання ОСОБА_8 суперечить іншим доказам та встановленим обставинам за справою. З рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26.10.1988 р. вбачається, що між спадкоємцями ОСОБА_13- дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які прийняли спадщину після матері у нотаріальному порядку, виник спір ще з часу оформлення спадкових прав, який був вирішений судом. Спір про розподіл спадщини продовжувався та вирішувався у судовому порядку рішенням того ж суду 27.09.1990 р. У обох судових справах ОСОБА_5 зверталась до суду із зустрічними позовними заявами, якими захищала свої права спадкодавця та власника. Заяв про розподіл будівельних матеріалів, що знаходяться у садибі та мають значну цінність, вона не надавала. У матеріалах цивільної справи за №2/5-1055 за 1990 рік відомостей про наявність будівельних матеріалів на новий будинок не має, але з пояснень сторін ОСОБА_7 та ОСОБА_5, свідків вбачається, що у 1978 р. у садибі був збудований сарай літ. «Д», відносно якого між

сторонами виник спір. Факт того, що у 1975-1978 p.p. по вул. .Жовтневій №193 були збудовані надвірні будови підтверджується записами у технічних паспортах на житловий будинок від 23.11.1988 р. та 22.05.2005 р. ( а.с.31, 44). Надвірні будови були прийняті до експлуатації на ім., я ОСОБА_13 рішенням Червонозаводського РВК за №39/24 від 20.02.1990 р. Суд приходить до висновку, що у садибі у 1978 р. можливо були будівельні матеріали, які були витрачені на будівництво сараю літ. «Д», але спірний сарай за судовим розподілом був наданий у користування ОСОБА_5, яка й була його єдиним власником.

Суд також не може прийняти до уваги пояснення свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які стверджують, що ОСОБА_5 у 1977-1977 p.p. набувала будівельні матеріали та з них був збудований новий будинок по вул. Жовтневій №193, бо у часи будівництва будинку свідки особисто у садибі не були, спостерігати де забудовник брав будівельний матеріал можливості не мали. Свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_22 є близькими родичами позивачки за зустрічним позовом, зацікавлені у розгляді справи, їх пояснення суперечать встановленим судом обставинам.

Судом встановлено, що на час забудови, ОСОБА_7 мав кошти для проведення будівництва та набуття будівельних матеріалів: ОСОБА_7 мав самостійний заробіток, його дружина ОСОБА_11 у травні 1992 р. зняла з рахунку у ощадній касі 4000 рублів ( а.с. 155), 05.05.1993 р. подружжя ОСОБА_11, як сім, я загиблого військослужбовця - сина ОСОБА_23, отримала компенсацію у 460 000 карб. ( a.c.151) Як пояснила позивачка за первісним позовом ОСОБА_2, свідок ОСОБА_24 подружжя ОСОБА_11 багато працювали та усі свої кошти витрачали на будівництво.

Позивачка ОСОБА_2 пояснила суду, що ОСОБА_7 вважав себе єдиним власником новостворених будівель. Не маючи можливості за віком та станом здоров, я особисто оформити необхідні документи на будинок, надав 14.01.2005 р. ОСОБА_2 довіреність на оформлення зазначених документів ( а.с.157).

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_5 не надала суду доказів, що вона та її брат ОСОБА_7 мали обоюдну згоду на створення спільної власності та вона надала до цієї спільної власності у грошовому вигляді 1/2 частину. Виходячи з взаємовідносин брата та сестри, їх судових суперечок щодо спадкового майна, будівництва новобудов замість виділеної судом частки співвласнику ОСОБА_7 та на його земельній ділянці, у суду не має підстав вважати, що новостворене майно - спірний житловий будинок літ. «Ж-1» з прибудовами та будівлями є спільною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. №7, зі змінами та доповненнями, якщо особи, що брали участь у будівництві житлового будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво. ОСОБА_5 не зверталась до суду за відшкодуванням вартості належного їй будівельного матеріалу, не надала доказів про кількість, вартість належного їй будівельного матеріалу, який міг бути затрачений на будівництво та не надала доказів, що саме той матеріал, який вона набувала у 1977-1978 p.p. був потрачений через п, ятнадцять років на новобудову. Згідно ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

09.03.2006 р. у місті Харкові, у віці 72 років помер ОСОБА_7 ( а.с. 56). 14.01.2005 р. ОСОБА_7 залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_25, за р. №104. яким все належне йому на день смерті майно заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заповіт не змінений та не скасований на час смерті спадкодавця ( а.с.55). ОСОБА_2 прийняла спадщину після ОСОБА_7 шляхом звернення до Першої державної нотаріальної контори із відповідною заявою, за її заявою заведена спадкова справа за №39218773 ( а.с.54). Отримати свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом позивачка не має можливості у зв, язку з тим, що спадкодавець не упорядкував документи на спадкове майно. Згідно ст, 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов, язків від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Оскільки спадкодавець ОСОБА_7 не оформив побудований ним будинок та надвірні будови, позивачка ОСОБА_2 звернулась до РВК Червонозаводського району міста Харкова з проханням взаконити будівництво ОСОБА_7, що є самочинним.

Можливість подальшого існування зазначених прибудов та надвірних будівель встановлена усіма дозволяючими установами Червонозаводського району м.Харкова, які надали необхідні висновки: висновок архітектора Червонозаводського району м.Харкова за №9021 від 30.08.2006 р. (а.с. 51), висновок СЕС Червонозаводського району за №94/2/1 від 23.08.2006 р. ( а.с. 49), висновок Червонозаводського РВ м.Харкова ГУ МНСУ в Х\області за №12/876 від 23.08.2006 р. (а.с.53). Експертною установою з будівництва ТОВ «Інститут Харківпроект» наданий Висновок про стан будівельних конструкцій житлового будинку із самочинно прибудованими прибудовами та господарчих будівель, м.Харків, арх.№ 13437 , у якому зазначено, що інститут вважає можливим експлуатацію самочинно побудованих житлового будинку, сараю, льоху ( а.с.34-40). Управління газового господарства Червонозаводського та Комінтернівського районів м.Харкова надало довідку про відсутність порушень правил безпеки систем газопостачання України у зазначеному будинку ( а.с.52). Постановою за №788 від 10.08.2006 р. ОСОБА_7 притягнутий до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво до штрафу у 170 грн., який сплатила позивачка 10.09.2006 р. Власник житлового будинку №195 по вулиці Жовтневій ОСОБА_26 надав свій дозвіл на збереження самочинно побудованих будівель ОСОБА_7 на межі з його домоволодінням (а.с. 50).

Співвласник житлового будинку ОСОБА_5 не надала своєї письмової згоди щодо збереження самочинного будівництва, що позбавило Червонозаводський РВК надати необхідне рішення про збереження самочинних будов, що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 ніколи не заперечувала проти самочинного будівництва свого брата, не зверталась до власних органів з заявами про порушення її прав. Права ОСОБА_5, як власника частини житлового будинку №193 по вул. Жовтневій, не порушуються самочинно збудованими будівлями її братом, бо вони розташовані на місці раніш існуючих будівель, які були надані у користування ОСОБА_7 рішенням суду та на тій земельній ділянці, яка за цим рішенням відведена ОСОБА_27

За діючим законодавством право власності на самочинне будівництво визнається у судовому порядку. Відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України, суд « на вимогу власника ( користувача) земельної ділянки може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб».

Згідно частині 4 статті 357 ЦК України «Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку на свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.».

Керуючись ст., ст. 4, 8, 10, 11, 130, 174, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 15. 16, 316, 317, 319, 321, 325, 328, 331, 357, 375, 376, 1216, 1218, 1220-1223, 1233, 1235, 1236, 1268, 1269 ЦК України, ст.17 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 p., п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. №7 зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992р. №13 та від 25.03.1998 р. №15, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_7 у порядку забудови право власності на житловий будинок літ. «Ж-1», з тамбуром літ. «ж», загальною площею 89 кв.метрів, вартістю

35732 грн., сарай літ. «З», площею 11, 8 кв.метрів, вартістю 909 грн. та льох літ. «И», площею 21 кв. м. вартістю 2332 грн., що знаходиться по вул. . Жовтневій, 193 у м. Харкові.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 48/100 частини житлового будинку №193 по вулиці Жовтневій у місті Харкові та житловий будинок літ. «Ж-1», з тамбуром літ. «ж», загальною площею 89 кв.метрів, вартістю 35732 грн., сарай літ. «З», площею 11, 8 кв.метрів, вартістю 909 грн. та льох літ. «И», площею 21 кв.м, вартістю 2332 грн., що знаходяться по вулиці Жовтневій №193 у місті Харкові, у порядку спадкоємства за заповітом після ОСОБА_7, що помер 09.03.2006 р. у місті Харкові.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги після подання вказаної заяви..