Ухвала суду № 51541687, 22.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р.Справа № 818/1242/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2015р. по справі № 818/1242/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.03.2015 року №0000221502/7826 про зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15140грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" судовий збір в сумі 182,70 грн.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі Відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 18.03.2015 року №362/18-19-15-02/05766356 (а.с.14-113).

За висновками акту перевірки Публічним акціонерним товариством "Сумихімпром" порушено вимоги п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2014 року. в розмірі 15140,00 грн.

25.03.2015 р. Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000221502/7826, яким позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15140, 00грн. (а.с.12-13).

Підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників по господарським операціям з ТОВ "Автоагрегатний завод "Меркурій", які є безтоварними, а отже не спричиняють настання правових наслідків. При цьому, єдиною обставиною, на підставі якого податковий орган дійшов такого судження, слугували доводи про відсутність товарно-транспортних накладних, доказів здійснення навантажувальних та розвантажувальних робіт.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, не доведені належними доказами, позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту, а тому зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, спірним рішенням є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.04.2014р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Автоагрегатний завод "Меркурій" (постачальник) укладено договір поставки № 27/0518 за умовами якого позивач придбав запасні частини, вузли та агрегати на автобусну, автомобільну, тракторну та спеціальну техніку (надалі - товар), (а.с. 114-116).

Пунктом 2.3 договору поставки №27/0518 від 17.04.2014 року передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, на кожну з яких постачальник надає покупцю оригінали наступних документів: видаткову накладну; рахунок-фактуру; податкову накладну та паспорт якості (сертифікат якості).

Датою поставки вважається дата передачі товару покупцю, яка зазначена у накладній. Товаросупровідні документи постачальник надає покупцю одночасно з товаром (партія товару). Право власності на товар і всі ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю (пункти 2.4-2.6 договору).

На підтвердження виконання договору як до податкової перевірки так і суду позивачем надано первинні документи, зокрема договір, податкові накладні, видаткові накладні, експрес-накладні, квитанції про прийом вантажу, гарантійній сертифікати, платіжні доручення.(а.с. 125-133- 162).

Також позивачем надано додатки до договору від 09.10.2014 року, від 28.10.2014 року, від 24.11.2014 року,від 05.12.2014 року та від 17.12.2014 року, в яких зазначено: найменування товару, його номенклатуру, асортимент; кількість товару; вимоги щодо якості товару; ціну за одиницю продукції; вартість партії товару, що постачається; умови постачання партії товару із зазначенням відповідного базису постачання згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року; строк постачання партії товару; яким транспортом здійснюється постачання товару; місце постачання партії товару; умови та строки оплати, як це і передбачено п.1.2 договору поставки (а.с. 117-123).

Перевезення придбаного позивачем товару відбувалося за допомогою третіх осіб-перевізників - ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ "Делівері", про що свідчать копії експрес-накладних, актів отримання вантажу та квитанцій про прийом вантажу, в яких відправником товару значиться - ТОВ "Автоагрегатний завод "Меркурій" (м. Берегове), а отримувачем - ПАТ "Сумихімпром" (м. Суми) (а.с. 126, 128, 130, 132,135,138,142,144,146,148,151,153).

За умовами договору поставка товару відбувалася на умовах СРТ, м. Суми (склад перевізника), в редакції Інкотермс- 2000. Відповідно до базису поставки на умовах СРТ обов'язок щодо укладення договору перевезення та його оплати покладено на продавця.

За результатами господарських операцій з ТОВ "Автоагрегатний завод "Меркурій", позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ в сумі 15 140, 00 грн.

Посилання контролюючого органу на відсутність товарно- транспортних накладних, як на підставу безтоварності проведених господарських операцій, є безпідставним, оскільки, по-перше, транспортування здійснювалось не позивачем, а контрагентом - постачальником, а по-друге, товарно-транспортні накладні є доказом лише факту перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та відповідно, набуття права власності на нього підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими видатковими накладними, експрес-накладними.

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Крім того, позивачем надано докази переміщення товару, здійснених за допомогою ТОВ "Нова пошта" та ТОВ " Делівері", зокрема експрес -накладні, акти отримання вантажу, квитанції про його прийом.

Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу,

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання , включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/ послуг (п.200.4 ст.200 ПК України)

Згідно п.200.5 ст.200 ПК України платник податків не має право на отримання бюджетного відшкодування якщо платник податків був зареєстрований як платник цього податку менше ніж 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) або коли обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Колегія суддів зазначає, що виконання позивачем умов зазначеного вище договору підтверджують податкові накладні, видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ", ст. 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою і, у свою чергу, підтверджують правомірність декларування позивачем податкового кредиту з податку на вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, зокрема, податкова накладна, не містять недоліків форми, або походження, відображають дійсний зміст та обсяг проведених операцій, узгоджуються між собою, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів, що отримані від контрагента - ТОВ "Автоагрегатний завод "Меркурій" товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним іншого результату, ніж отримання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаним договором, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Слід зазначити, що податкове законодавство не містить вичерпного переліку первинних облікових документів, які є підставою для визнання у податковому обліку витрат платника (у тому числі й по сплаті ПДВ). Основним критеріям є наявність в облікових документах обов'язкових реквізитів, що дозволяють ідентифікувати господарську операцію. При цьому за певних умов відсутність (або неналежне оформлення) окремого первинного документа не може розцінюватися як доказ безтоварності господарської операції за наявності інших доказів на підтвердження протилежного.

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема ст.9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та надають змогу ідентифікувати осіб, що брали участь у здійснені господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень цього не надав доказів на підтвердження правомірності податкового повідомлення- рішення, та на спростування висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірне податкове повідомлення є протиправним.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту по господарській операції з ТОВ "Автоагрегатний завод "Меркурій" та неправомірності податкового повідомлення-рішення від 25.03.2015р.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2015р. по справі № 818/1242/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 25.09.2015 р.