Постанова № 51540311, 23.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р.Справа № 916/1617/15-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Журавльова О.О.

Ліпчанської Н.В.

(склад колегії суддів змінено відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 22.09.2015р. №576 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.09.2015р.)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 23.09.2015р.:

від позивача: Донченко Н.С., за довіреністю;

від відповідача: Стащенко М.І., за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті

на рішення господарського суду Одеської області

від 22 червня 2015 року

по справі №916/1617/15-г

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до відповідача: Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті

про стягнення 23554,65 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 23.09.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №916/1617/15-г (суддя Зайцев Ю.О.) задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про стягнення 23554,65 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто: 19557, 64 грн. основного боргу, 2065,54 грн. інфляційних витрат, 93,00 грн. 3% річних, 1838,47 грн. пені. та 1827,00 грн. судового збору з посиланням на те, що на виконання умов договору про відшкодування витрат за надані послуги №38-П-ЮЖФ-14 від 01.04.2014р. позивачем були надані послуги відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями рахунків, актів приймання-передачі виконаних послуг, які надсилалися відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копією листа від 06.02.2015 №615/111-15, який був отриманий відповідачем, натомість відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої обов'язки щодо оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим за ним утворився борг у розмірі 19557,64 грн., що в свою чергу, стало підставою нарахування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішення господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач - Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №916/1617/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 23.09.2015р. представником відповідача надано додаткові документи.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (балансоутримувач) та Одеською регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (користувач) укладено договір про відшкодування витрат за надані послуги №38-П-ЮЖФ-14.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що балансоутримувач, згідно з договорами оренди нерухомого майна, які були укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та користувачем, забезпечує комунальними послугами (електроенергією, водою, теплом і відведенням стоків) споживача, в орендованих приміщеннях, а споживач забезпечує раціональне використання електроенергії, тепла, води і скидання стоків, що не мають агресивних компонентів.

Також між сторонами були укладені додаткові угоди до договору від 01.04.2014р. про відшкодування витрат за комунальні послуги №38-П-ЮЖФ-14, а саме: додаткова угода №1 від 01.11.2014р., якою було змінено реквізити сторін; додаткова угода №2 від 21.11.2014р. якою внесено зміни до назви договору та термінів у договорі; Додатковою угодою №3 від17.12.2014р. якою внесено зміни до п.3.1. договору.

Відповідно до п.3.1. договору, загальна сума договору становить 29050,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 4841,66 грн. (орієнтована сума) з них:

- за послуги електропостачання 16950,00 грн.

- за послуги водопостачання та водовідведення - 5500,00 грн.

- за послуги теплопостачання - 6600,00 грн.

Користувач відшкодовує витрати за комунальні послуги згідно з виставленими балансоутримувачем рахунками. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати має не перевищувати 5 банківських днів для суб'єктів господарювання, які здійснюють плату самостійно і 10 днів - для суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію) (п.3.3. договору).

Згідно з п. 5.2. договору, при несвоєчасному внесені плати, користувач сплачує балансоутримувачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

За приписами п. 7.1. договору, цей договір набирає чинності з 01.04.2014р. і діє до 31.12.2014р., але в будь якому випадку не раніше повного виконання сторонами свої зобов'язань, та автоматично пролонгується на кожен наступний рік.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивачем були надані комунальні послуги відповідачу, у зв'язку із чим, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на загальну суму 10247,82 грн., а саме:

- № 08/СЕ від 31.01.2015 на суму 1956,92 грн.;

- № 14/СЕ від 31.01.2015 на суму 2516,96 грн.;

- № 21/СЕ від 31.01.2015 на суму 590,03 грн.;

- № 26/СЕ від 28.02.2015 на суму 1956,92 грн.;

- № 32/СЕ від 28.02.2015 на суму 2576,96 грн.;

- № 37/СЕ від 28.02.2015 на суму 590,03 грн.

Проте, як стверджує позивач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач вищезазначені рахунки не оплатив.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на адресу відповідача були направлені листи із виставленими рахунками та актами приймання-передачі виконаних послуг, а саме: Листом від 06.02.2015 №615/111-15 направлені рахунки від 31.01.2015 № 08/СЕ, № 14/СЕ, № 21/СЕ та акти приймання-передачі виконаних послуг за січень 2015, які отримані відповідачем 12.02.2015. що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення; Листом від 05.03.2015р. №1085/111-15 направлені рахунки від 28.02.2015р. № 26/СЕ, № 32/СЕ, № 37/СЕ та акти приймання-передачі виконаних послуг за лютий 2015, які отримані відповідачем 13.03.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи порушення відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат за надані послуги №38-П-ЮЖФ-14 від 01.04.2014р., Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті 10247,82 грн. основного боргу, 553,38 грн. інфляційних витрат, 29,90 грн. - 3%річних та 583,28 грн. - пені.

Матеріали справи свідчать, що під час розгляду даної справи позивач продовжував надавати послуги відповідачу передбачені договором, у зв'язку із чим відповідачу були направлені листи із виставленими рахунками та актами приймання-передачі виконаних послуг, а саме: Листом від 06.04.2015 № 1737/111-15 Відповідачу направлені рахунки від 31.03.2015 № 44/СЕ на суму 2 054,83 грн., № 52/СЕ на суму 2 576,97грн., № 57/СЕ на суму 590,02 грн., та акти приймання-передачі виконаних послуг за березень 2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Даний :;:ет отриманий 21.04.2015; Листом від 05.05.2015 № 2350/111-15 Відповідачу направлені рахунки від ІЮ.04.2015 № 64/СЕ на суму 1353,64 грн., № 65/СЕ на суму 721,79 грн, № 72/СЕ на суму 849,23 грн, № 73/СЕ на суму 573,34 грн, № 78/СЕ на суму 341,58 грн, № 79/СЕ на суму 248,42 грн, та акти приймання-передачі виконаних послуг за квітень 2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Даний лист отриманий 12.05.2015р.

Однак, відповідач знову в передбачений строк не виконав свого обов'язку щодо оплати рахунків, які виставлені у відповідності до умов договору.

З наведених підстав, позивач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 19557,64 грн. основного боргу, 2065,54грн. - інфляційних витрат, 93,00 грн. - 3% річних та 1838,47 грн. - пені.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, правові відносини сторін виникли на підставі укладеного між ними договору про відшкодування витрат за надані послуги №38-П-ЮЖФ-14 від 01.04.2014р. та додаткових угод до нього.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані послуги відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями рахунків від 31.01.2015 № 08/СЕ, № 14/СЕ, № 21/СЕ, актів приймання-передачі виконаних послуг за січень 2015р., рахунків від 28.02.2015р. № 26/СЕ, № 32/СЕ, № 37/СЕ, акті приймання-передачі виконаних послуг за лютий 2015р., рахунків від 31.03.2015 № 44/СЕ на суму 2 054,83 грн., № 52/СЕ на суму 2 576,97 грн., № 57/СЕ на суму 590,02 грн., актів приймання-передачі виконаних послуг за березень 2015р., рахунків від 30.04.2015 № 64/СЕ на суму 1353,64 грн., № 65/СЕ на суму 721,79 грн., № 72/СЕ на суму 849,23 грн., № 73/СЕ на суму 573,34 грн., № 78/СЕ на суму 341,58 грн., № 79/СЕ на суму 248,42 грн., та актів приймання-передачі виконаних послуг за квітень 2015р.

Виставлені рахунки та акти приймання-передачі виконаних послуг були надіслані відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копією Листа від 06.02.2015 №615/111-15 який, був отриманий відповідачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомленням про вручення поштового відправлення, копією Листа від 05.03.2015р. №1085/111-15, який був отриманий відповідачем 13.03.2015р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомленням про вручення поштового відправлення, копією Листа від 06.04.2015 №1737/111-15, який був отриманий відповідачем 21.04.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та копією Листа від 05.05.2015 №2350/111-15, який був отриманий 12.05.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу послуг за договором та враховуючи відсутність доказів, в розумінні ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати, апеляційний господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 19557,64 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника стосовно того, що виставлені позивачем рахунки не відповідають умовам договору, оскільки вони виставлені не відповідно до займаної відповідачем площі, у зв'язку з чим у відповідача не виникло зобов'язання щодо їх оплати, так як таке твердження не доведене належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України та крім того ніяких змін до договору в частини зміни розміру займаної площі відповідачем сторонами не вносилось.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих за договором послуг 2065,54грн. інфляційних витрат, 93,00 грн. 3% річних та 1838,47 грн. пені.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 5.2. договору, при несвоєчасному внесені плати, користувач сплачує балансоутримувачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних, наданий позивачем, вважає його правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню у повному обсязі, як було встановлено господарським судом першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №916/1617/15-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015р. по справі №916/1617/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 28.09.2015р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Журавльов О.О.

Суддя Ліпчанська Н.В.