Ухвала суду № 51540094, 23.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1301/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу приватного підприємства «Промхімсервіс - С» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області до приватного підприємства «Промхімсервіс-С» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного підприємства «Промхімсервіс-С» (далі - відповідач) про стягнення з приватного підприємства «Промхімсервіс-С» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на користь бюджету податковий борг у сумі 1 161 651 грн 84 коп.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю постановою від 06 липня 2015 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2015 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 24.07.2014 року по 25.07.2014 року позивачем проведено документальну планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені взаємовідносин з ТОВ «Тенза Ліга» та ТОВ «ЛейтБіз» з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки перевіряючими був складений акт № 264/23-01-22-06/30842285 від 25.07.2014 року, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 08.08.2014 року:

- № 0002502301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 558 056 грн;

- № 0002512301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 530 154 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем до суду.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року у справі № 823/3704/14 адміністративний позов задоволено повністю та скасовано податкові повідомлення - рішення від 08.08.2014 № 0002502301 та № 0002512301.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах задоволено, скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року у справі № 823/3704/14 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0002502301 та № 0002512301 від 08.08.2014 року набули статусу узгоджених з 31.03.2015 року.

Відповідно до пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Враховуючи положення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями № № 0002502301 та № 0002512301 підлягало сплаті у строк до 10.04.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути пеню нараховану за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Щодо правомірності нарахування пені суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 129.1 статті 129 ПК України пеня нараховується:

- після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

З огляду на вказані приписи Податкового кодексу України, підставою для нарахування пені є наявність своєчасно не сплачених узгоджених грошових зобов'язань та підстави їх виникнення та момент сплати таких зобов'язань.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Враховуючи викладене, грошові зобов'язання, визначені вищевказаними документами є податковим боргом відповідача.

У звязку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання позивач прийняв податкову вимогу форми «Ю» № 17-25 від 16.01.2015 року на загальну суму 580 450, 86 грн. Вказана вимога направлялася відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та вручена 21.01.2015 року уповноваженій особі відповідача (а/с 26).

В установленому законом порядку відповідач вимогу не оскаржив і до теперешнього часу узгоджені зобов'язання не сплатив, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, доводи апелянта про те, що вимога податкового органу форми «Ю» № 17-25 від 16.01.2015 року є незаконною, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Пунктом 95.2. статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачено пунктом 20.1.34 статті 20.1 ПК України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Промхімсервіс - С» - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.