Ухвала суду № 51540077, 22.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13855/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства інфраструктури України, за участю третіх осіб - Державної адміністрації залізничного транспорту України, Кабінету Міністрів України, ОСОБА_4 про скасування наказу № 253 від 07 липня 2015 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України, за участю третіх осіб - Державної адміністрації залізничного транспорту України, Кабінету Міністрів України, ОСОБА_4 про скасування наказу № 253 від 07 липня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ОСОБА_3, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 200 від 25 червня 2014 року «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Зазначеною Постановою визначено, Міністерству інфраструктури: у двомісячний строк, зокрема, вжити заходів для реорганізації Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1; вжити до 31 грудня 2015 року заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

Міністерством інфраструктури України відповідно до Господарського та Цивільного кодексів України, законів України «Про залізничний транспорт», «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25 червня 2014 року «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», 07 липня 2015 року прийнято наказ № 253 «Про голову комісії з реорганізації Державної адміністрації залізничного транспорту України (код згідно з ЄДРПОУ 00034045)».

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суб»єкта владних повноважень позивач звернувся до суду про визнання його протиправним вважаючи, що він прийнятий з перевищенням наданих відповідачу повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

А тому, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не наведено, а судом під час розгляду даної справи не встановлено в чому полягає порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваного наказу.

Крім того, згідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 781/11/13-10 від 01 червня 2010 року «Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ» - нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним наказом припинено повноваження голови комісії з реорганізації Державної адміністрації залізничного транспорту України ОСОБА_4 та призначено головою комісії з реорганізації Державної адміністрації залізничного транспорту України ОСОБА_5 При цьому, останньому надано повноваження щодо здійснення передбачених законодавством заходів щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, спірний наказ є актом індивідуальної дії, а тому право оскаржити його має обмежене коло осіб.

Між тим, позивачем не надано суду доказів застосування до неї оскаржуваного наказу та не доведено перебування у відносинах, до яких оспорюваний акт індивідуальної дії може бути застосований.

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 28 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.