Ухвала суду № 51540064, 24.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8958/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача Бернацький А.В.,

від відповідача Ніколаєнко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, третя особа Міністерство юстиції України про визнання протиправними окремих положень та скасування державної реєстрації нормативно-правового акта,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним абзац 5 підпункту 2.4 Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги (в редакції від 06 листопада 2014 року), затвердженого рішенням Національної ради від 28 грудня 2011 року №2979 «Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги» в частині розширення переліку документів, необхідних для одержання ліцензії провайдера програмної послуги;

- скасувати державну реєстрацію нормативно-правового акта - рішення Національної ради від 06 листопада 2014 року №1187 «Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги» в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2014 року за №1520/26297.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення прийнято рішення від 28.12.2011 №2979 «Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги», яке було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.03.2012 за №351/20664 (Офіційний вісник України від 26.03.2012, №21, ст. 808) (далі по тексту - Положення).

В подальшому, а саме 06 листопада 2014 року рішенням відповідача №1187 «Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги» внесено зміни до Положення шляхом викладення його у новій редакції.

Рішення №1187 зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2014 року за №1520/26297 (Офіційний вісник України, 19 грудня 2014 року, №99, ст. 2925).

Згідно з п. 4 рішення №1187, це рішення набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Вказане Положення визначає механізм реалізації вимог закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо ліцензування провайдерів програмної послуги та щорічної перереєстрації загальної концепції (принципи, підстави) добору програм для ретрансляції (пропозиції абонентам).

Розділом ІІ Положення врегульовано порядок ліцензування провайдерів програмної послуги.

Згідно з п. 2.1 Положення ліцензія провайдера програмної послуги є єдиною законною підставою на здійснення діяльності з надання програмної послуги.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що суб'єкт господарювання, який має на меті отримати ліцензію провайдера програмної послуги, або провайдер програмної послуги, який має на меті продовжити ліцензію провайдера програмної послуги, подає до Національної ради заяву про видачу (продовження) ліцензії провайдера програмної послуги відповідно до вимог ст. 24 закону України «Про телебачення і радіомовлення», до якої додаються:

- копії завірених у встановленому порядку установчих документів;

- документи, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника (згідно з інформацією про програми, які провайдер програмної послуги має намір ретранслювати, що наведена у додатку 3 до цього Положення);

- загальна концепція пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, за формою згідно з додатком 4 до цього Положення (загальна кількість програм програмної послуги, кількість вітчизняних програм, перелік телерадіопрограм). Перелік телерадіопрограм не повинен містити програми, ретрансляція яких є обмеженою відповідно до вимог законодавства України;

- копія повідомлення про включення суб'єкта господарювання до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій відповідно до ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» або копія угоди з оператором телекомунікацій на надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації багатоканальної телемережі та копія ліцензії оператора на відповідний вид діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (у разі якщо оператором телекомунікацій є інший суб'єкт господарювання).

Виходячи з позиції позивача, пунктом 2.4 Положення відповідачем самостійно визначено умови отримання ліцензії провайдера програмної послуги, що не відповідають умовам, встановленим нормами Закону України «Про телебачення і радіомовлення», що і обумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Відповідачем Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення відповідно до статті 171 КАС України опубліковано оголошення в Офіційному віснику України №52 за 2015 рік про розгляд адміністративним судом справи №826/8958/15 про оскарження позивачем окремих положень рішення від 28.12.2011 №2979 «Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги».

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання протиправним абзацу 5 підпункту 2.4 Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги (в редакції від 06 листопада 2014 року), затвердженого рішенням Національної ради від 28 грудня 2011 року №2979 «Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги» в частині розширення переліку документів, необхідних для одержання ліцензії провайдера програмної послуги відсутні, оскільки передбачена вказаною нормою Положення необхідність подання для отримання ліцензії провайдера програмної послуги копії повідомлення про включення суб'єкта господарювання до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій або копії угоди з оператором телекомунікацій на надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації багатоканальної телемережі та копії ліцензії оператора на відповідний вид діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (у разі якщо оператором телекомунікацій є інший суб'єкт господарювання) обумовлена нормою ст. 42 Закону України «Про телекомунікації».

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначено ст. 171 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивачем додано до матеріалів адміністративної справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що ТОВ «ДІВАН.ТВ» здійснює діяльність, зокрема, у сфері безпроводового електрозв'язку.

Оскільки за змістом пункту 2 оскаржуваного Положення ліцензію провайдера програмної послуги мали право отримати суб'єкти господарювання, метою яких є надання програмної послуги з використанням ресурсу, в тому числі багатоканальних ефірних цифрових телемереж, позивач, як суб'єкт господарської діяльності, який може здійснювати свою діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку, є суб'єктом відповідних правовідносин, у яких могли бути застосовані оскаржувані пункти «Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги».

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 №538/97-ВР Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Частиною першою статті 17 цього Закону передбачено, що Національна рада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

За змістом статті 24 Закону Національна рада приймає нормативно-правові акти у формі рішення.

З аналізу наведених правових норм випливає, що прийняття Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення прийняття рішення від 28.12.2011 №2979, яким затверджено «Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги» в межах наданих статтею 14 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» відноситься до повноважень цього органу.

Частиною 9 ст. 171 КАС України передбачено, що якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову та апеляційної скарги, позивач вказує, що абз. 5 п. 2.4 оскаржуваного Положення не відповідає ст. 24 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», якою врегульовано порядок отримання ліцензії на мовлення та має вищу юридичну силу.

Перевіряючи наведені доводи апелянта, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 24 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» юридична особа (суб'єкт господарювання), яка має на меті отримати (продовжити) ліцензію на мовлення, подає до Національної ради заяву про видачу (продовження) ліцензії за встановленою формою.

У заяві повинні міститися такі дані:

а) відомості про засновника (співзасновників), власника (співвласників) телерадіоорганізації та пов'язаних осіб (для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ, банківські реквізити, а для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті) і про розподіл часток статутного капіталу. Для акціонерного товариства зазначається інформація, визначена цим пунктом, про акціонерів, які на момент подання заяви володіють пакетами акцій більш як по 5 відсотків;

б) відомості про особовий склад керівних та наглядових органів телерадіоорганізації: керівник організації, склад ради директорів, склад наглядової ради тощо (для кожної з осіб - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса);

в) найменування телерадіоорганізації, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ, банківські реквізити, контактні телефони та інші вихідні дані (логотип, позивні, емблема тощо);

г) вид мовлення відповідно до вимог ст. 23 цього Закону;

ґ) передбачувана територія розповсюдження програм відповідно до вимог ст. 23 цього Закону;

д) порядок розгляду заяви - за конкурсом на отримання ліцензії або на позаконкурсних засадах відповідно до вимог статей 22 і 25 цього Закону та рішення Національної ради;

е) характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної телемережі: для наземного ефірного та мережного мовлення - частота (частоти), місцезнаходження та потужність передавача (передавачів), територія впевненого прийому сигналу; для супутникового мовлення - відомості про параметри супутникового каналу мовлення та територію охоплення; для мовлення в багатоканальних телемережах та багатоканального мовлення - оператор телекомунікацій, що здійснює обслуговування і експлуатацію телемережі, місцезнаходження головної станції багатоканальної мережі, максимальна кількість каналів (ресурс) багатоканальної мережі, територія розташування (прийому) багатоканальної мережі;

є) періодичність, час, обсяги та сітка мовлення;

ж) п. "ж" ч. 2 ст. 24 виключено

з) кількість домогосподарств на передбачуваній території розповсюдження програм.

Телерадіоорганізація до заяви про видачу (продовження) ліцензії додає:

копії затверджених у встановленому порядку установчих та статутних документів телерадіоорганізації як суб'єкта господарювання;

копію свідоцтва про реєстрацію телерадіоорганізації як суб'єкта інформаційної діяльності (в разі наявності);

орієнтовний штатний розклад телерадіоорганізації;

програмну концепцію мовлення відповідно до вимог ст. 28 цього Закону.

У разі наявності розгалуженої мережі мовлення, значної кількості передавачів, інших вихідних даних телерадіоорганізація вносить їх на окремих бланках як додаток до заяви.

Для забезпечення дотримання визначених законодавством антимонопольних обмежень та обмежень стосовно частки іноземних власників у статутному капіталі телерадіоорганізації Національна рада має право: додатково запитати і отримати від телерадіоорганізації інформацію щодо розподілу часток статутних капіталів юридичних осіб, які є її засновниками або власниками, зокрема акціонерами; запитати висновок органів Антимонопольного комітету України щодо монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції в інформаційній сфері.

Вимагання інших документів для видачі (продовження) ліцензії не допускається.

Абзацом 5 п. 2.4 розділу ІІ Положення передбачено подання копії повідомлення про включення суб'єкта господарювання до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій згідно зі ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» або копії угоди з оператором телекомунікацій на надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації багатоканальної телемережі та копії ліцензії оператора на відповідний вид діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (у разі якщо оператором телекомунікацій є інший суб'єкт господарювання).

Повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами визначено Законом України «Про телекомунікації».

Статтею 42 Закону України «Про телекомунікації» врегульовано питання щодо включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, подання до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, заяви про включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, прийняття відповідних рішень, видів діяльності у сфері телекомунікацій.

Положеннями наведеної статті передбачено, що діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

Суб'єкти господарювання, які бажають здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій, зобов'язані не менш як за місяць до її початку подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, заяву про включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за формою, що затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передбачена абзацом 5 п. 2.4 розділу ІІ Положення необхідність подання для отримання ліцензії провайдера програмної послуги копії повідомлення про включення суб'єкта господарювання до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій або копії угоди з оператором телекомунікацій на надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації багатоканальної телемережі та копії ліцензії оператора на відповідний вид діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (у разі якщо оператором телекомунікацій є інший суб'єкт господарювання), узгоджується з вимогами ст. 42 Закону України «Про телекомунікації», оскільки діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій.

Таким чином, підстави для скасування 5 п. 2.4 розділу ІІ Положення відсутні.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову про скасування державної реєстрації нормативно-правового акта - рішення Національної ради від 06 листопада 2014 року №1187 «Про внесення змін до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги» в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2014 року за №1520/26297, що є похідними, виходячи з непідтвердження доводів позивача про невідповідність Положення актам вищої юридичної сили та наявністю висновку Міністерства юстиції України від 28 листопада 2014 року про державну реєстрацію нормативно-правового акта відповідача - рішення №1187, відповідно до якого, рішення №1187 відповідає чинному законодавству, зокрема ст.ст. 1, 24, 31, 39 та ст. 40 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ст.ст. 13, 14 та ст. 17, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно зі ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. ГубськаУхвалу в повному обсязі виготовлено 28.09.2015

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.