Рішення № 51532082, 17.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Лазаренко В.В.

№22-ц/796/8207/2015 Доповідач - Борисова О.В.

Справа № 760/2977/15-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Мазурик О.Ф., Гаращенка Д.Р.

при секретарях: Кутц А.В., Івановій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення коштів та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ДП «Адміністрація морських портів України» в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Адміністрація морських портів України» від 13 листопада 2014 року № 352-п «Про стягнення за порушення трудової дисципліни» з дати його видання;

- стягнути з відповідача на його користь винагороду за підсумками роботи за 2014 рік в розмірі посадового окладу, а саме в сумі 15360 грн. та моральну шкоду в розмірі двох посадових окладів, а саме в сумі 30720 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що він працював на посаді начальника фінансового відділу ДП «АМПУ» з 2013 року.

Наказом ДП «АМПУ» від 13 листопада 2014 року №352-п «Про стягнення за порушення трудової дисципліни» його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани.

Проте всупереч п. 7.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «АМПУ», з наказом його ознайомлено не було.

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало те, що позаплановою документальною виїзною перевіркою ДП «АМПУ» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 30 травня 2014 року по 31 липня 2014 року, проведеною Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - центральним офісом з обслуговування великих платників, було встановлено ряд порушень вимог валютного законодавства, а саме: несвоєчасне подання, неподання та перекручення звітності про валютні операції, що призвело до негативних наслідків для ДП «АМПУ» у вигляді застосування штрафних санкцій на загальну суму 28900 грн.

За результатами розгляду відділом економічної та внутрішньої безпеки Акту про результати вищезазначеної перевірки встановлено, що виявлені порушення вимог валютного законодавства є наслідком неналежної роботи фінансового відділу і, зокрема, неналежного виконання своїх посадових обов'язків начальником фінансового відділу апарату управління ДП «АМПУ» ОСОБА_1, визначених положенням про цей відділ, затвердженим наказом ДП «АМПУ» від 14 березня 2014 року № 98-п. Вказані обставини потягли притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Позивач вважає, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності суперечить фактичним обставинам, є незаконним та порушує його права як працівника.

Зазначає, що фінансовий відділ, в межах компетенції, лише готував листи та відповіді на запити Національного банку України та Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників. А здійснення розрахунків та своєчасне подання до контролюючих органів звітів про результати діяльності ДП «АМПУ» в цілому, включаючи філії та Представництво ДП «АМПУ» в Російській Федерації покладено на відділ зведеної звітності Централізованої бухгалтерії.

Також посилається на те, що з наказу ДП «АМПУ» від 13 листопада 2014 року № 352-п «Про стягнення за порушення трудової дисципліни» не можливо зрозуміти в чому саме полягає неналежне виконання ним своїх трудових обов'язків і який зв'язок між, начебто, неналежним виконанням позивачем його трудових обов'язків і негативних наслідків для ДП «АМПУ».

Зазначаючи, що не було ніяких правових підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності просить визнати оспорюваний наказ незаконним та скасувати його.

Посилається на те, що позивачу незаконно не виплатили винагороду за підсумками роботи за 2014 рік.

Вважає, що незаконне притягнення його до дисциплінарної відповідальності, невиплата йому винагороди за підсумками роботи за 2014 рік призвели не тільки к порушенню його прав та гарантій як працівника, а й до значних моральних страждань протягом останніх двох місяців з моменту видання наказу № 352-п від 13 листопада 2014 року, яку він оцінює в сумі двох місячних окладів, а саме 30 720 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 травня 2015 року позов ОСОБА_1 до ДП «АМПУ» про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення коштів та моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «АМПУ» від 13 листопада 2014 року № 352-п «Про стягнення за порушення трудової дисципліни».

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Посилається на те, що всупереч його позовним вимогам суд першої інстанції не вказав, з якого саме моменту наказ повинен бути визнаний незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що судом не встановлено, чи ознайомлений позивач із наказом ДП «АМПУ» від 26 грудня 2014 року № 417-к «Про виплату одноразової винагороди за підсумками роботи за 2014 рік працівникам апарату ДП «АМПУ».

Вказує, що незаконне притягнення його до дисциплінарної відповідальності та сам факт неотримання протягом 5 місяців законно зароблених грошей є не тільки травмуючою психологічною ситуацією, а ще підтверджує факт продовження цього правопорушення.

Також не погоджуючись з рішенням суду відповідач ДП «АМПУ» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що законодавством України не вимагається зазначення саме в наказі про дисциплінарне стягнення в чому саме полягає неналежне виконання посадових обов'язків працівником.

Зазначає, що Положенням про фінансовий відділ апарату управління ДП «АМПУ», затвердженим наказом ДП «АМПУ» від 14 березня 2014 року № 98-п, встановлено обов'язок фінансового відділу щодо здійснення єдиної політики та інші обов'язки, які в тому числі включають подання звітності про валютні операції.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримала та просила її задовольнити. Проти задоволенні апеляційної скарги відповідача заперечувала.

Представник відповідача апеляційну скаргу подану державним підприємством «Адміністрація морських портів України» підтримала, апеляційну скаргу позивача просила відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 2013 року позивач працював на посаді начальника фінансового відділу ДП «АМПУ».

Наказом ДП «АМПУ» від 13 листопада 2014 року № 352-п «Про стягнення за порушення трудової дисципліни» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Пунктом 7.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату управління ДП «АМПУ», які є додатком 1 до Колективного договору апарату управління ДП «АМПУ» на 2013-2014 роки, схваленого на загальних зборах /конференції/ трудового колективу 23 вересня 2013 року встановлено, що працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, в тому числі за невиконання або неналежне виконання з власної вини покладених на нього трудових обов'язків, визначених трудовим договором, посадовою інструкцією, колективним договором, цими Правилами.

Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно роз'яснень, викладених в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ щодо притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Тобто, виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу є видача наказів, визначення підстав, мотивів, обґрунтування та виду дисциплінарного стягнення. В свою чергу, до компетенції суду належить перевірка додержання передбачених законом підстав та порядку застосування до працівників дисциплінарного стягнення, тобто законність наказу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, підставою винесення наказу № 352-п від 13 листопада 2014 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було те, що позаплановою документальною виїзною перевіркою ДП «АМПУ» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 30 травня 2014 року по 31 липня 2014 року, проведеною Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - центральним офісом з обслуговування великих платників, було встановлено ряд порушень вимог валютного законодавства, а саме: несвоєчасне подання, неподання та перекручення звітності про валютні операції, що призвело до негативних наслідків для ДП «АМПУ» у вигляді застосування штрафних санкцій на загальну суму 28900 грн.

За результатами розгляду відділом економічної та внутрішньої безпеки Акту про результати вищезазначеної перевірки, встановлено, що виявлені порушення вимог валютного законодавства є наслідком неналежної роботи фінансового відділу і, зокрема, неналежного виконання своїх посадових обов'язків начальником фінансового відділу апарату управління ДП «АМПУ» ОСОБА_1, визначених положенням про цей відділ, затвердженим наказом ДП «АМПУ» від 14 березня 2014 року № 98-п.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1, начальнику фінансового відділу, за неналежне виконання з власної вини покладених на нього трудових обов'язків по організації належної роботи підрозділу, які призвели до негативних наслідків для ДП «АМПУ», оголошено догану.

Наслідком неналежної роботи фінансового відділу і неналежного виконання своїх посадових обов'язків начальником цього відділу ОСОБА_1 є ряд порушень вимог валютного законодавства, а саме: несвоєчасне подання, неподання та перекручення звітності про валютні операції, що призвело до негативних наслідків для ДП «АМПУ» у вигляді застосування штрафних санкцій на загальну суму 28900 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно зазначено, що Наказ № 352-п від 13 листопада 2014 року не містить даних про те в чому саме полягає неналежне виконання ОСОБА_1 його посадових обов'язків, який зв'язок між неналежним виконанням посадових обов'язків і негативних наслідків для ДП «АМПУ».

Згідно Положення про фінансовий відділ апарату управління державного підприємства «Адміністрація морських портів України», затвердженого наказом ДП «АМПУ» від 14 березня 2014 № 98-п, фінансовий відділ є структурним підрозділом апарату управління державного підприємства «Адміністрація морський портів України» . Підрозділ очолює начальник, який безпосередньо підпорядковується заступнику Голови з фінансів та економіки. Права, обов'язки та відповідальність начальника фінансового відділу визначаються цим Положенням, працівників - посадовими інструкціями.

Відповідно до п.5.9 Положення про фінансовий відділ начальник фінансового відділу несе персональну відповідальність згідно з законодавством України, між іншим, за настання негативних наслідків для ДП «АМПУ» у зв'язку з неналежною роботою підрозділу.

Проте як вбачається з п.3 та п.4 Положення про фінансовий відділ, які визначають основні завдання і функції, права та обов'язки фінансового відділу, на фінансовий відділ не покладено обов'язку подання звітності про валютні операції.

З огляду на те, що на фінансовий відділ, керівником якого є позивач, не покладено обов'язку подання звітності про валютні операції та в наказі не зазначено в чому саме полягало неналежне виконання ОСОБА_1 покладених на нього трудових обов'язків по організації належної роботи підрозділу, зміст порушень має загальний характер, без посилань на об'єктивні дії позивача, без зазначення конкретних порушень та доказів виявлення таких, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено невиконання позивачем покладених на нього посадових обов'язків, оскільки це не підтверджуються належними та допустимими доказами щодо дійсної наявності зазначених у наказі порушень.

При цьому безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що Положенням про фінансовий відділ апарату управління ДП «АМПУ», затвердженим наказом ДП «АМПУ» від 14 березня 2014 року № 98-П, встановлено обов'язок фінансового відділу щодо подання звітності про валютні операції, оскільки пунктами 3, 4 вказаних Положень визначені основні завдання і функції, права та обов'язки фінансового відділу, в яких відсутній такий обов'язок, як подання звітності про валютні операції, також не є тотожними або взаємопов'язаними поняття здійснення єдиної політики та подання звітності про валютні операції.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи постановою Окружного адміністативного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів - Центрального офісу з обслуговування великих платників' податків від 08 жовтня 2014 року №0002474201 та від 08 жовтня 2014 року №0002484201, винесених за наслідком проведеної позаплановою документальною виїзною перевіркою ДП «АМПУ» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 30 травня 2014 року по 31 липня 2014 року. Стягнуто з державного бюджету України на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» сплачені платіжними дорученнями від 15 жовтня 2014 року № 83 та № 84 штрафні санкції у загальній сумі 28900 грн.

Як зазначила в судовому засіданні представник відповідача, вказане вище судове рішення набуло законної сили та для підприємства негативні наслідки за наслідком проведеної позаплановою документальною виїзною перевіркою не настали.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про визнання незаконним та скасування наказу ДП «АМПУ» від 13 листопада 2014 року №352-н про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не зазначено з якого часу наказ є незаконним колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний наказ є незаконним з моменту його видання.

Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на його користь винагороди за підсумками роботи за 2014 рік з огляду на таке.

Порядок нарахування та виплати спірної винагороди врегульований Положенням про порядок нарахування та виплати працівникам апарату управління ДП «АМПУ» одноразової винагороди за підсумками роботи за рік, яке є додатком 12 до Колективного договору та відповідно до якого одноразова винагорода за підсумками роботи за рік є особливим видом матеріального заохочення і є складовою частиною діючої системи преміювання працівників апарату управління ДП «АМПУ».

Згідно з п.9 вищевказаних Положень винагорода визначається та виплачується на підставі наказу ДП «АМПУ».

Відповідно до п.2 наказу ДП «АМПУ» від 26 грудня 2014 року № 417-к ОСОБА_1 не нараховано одноразову винагороду за підсумками роботи за 2014 рік відповідно до п. 7.5. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату управління ДП «АМПУ».

З огляду на те, що наказ від 26 грудня 2014 року № 417-к є чинним та позивачем не оскаржується та відповідачем не видався наказ відповідно до п.9 Положень про порядок нарахування та виплати працівникам апарату управління ДП «АМПУ» про призначення винагороди ОСОБА_1 то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача винагороди за підсумками роботи за 2014 рік.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди з огляду на таке.

За правилом ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, стаття 237-1 КЗпП містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом зазначеного положення Закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Суд, установивши порушення трудових прав позивача та наявність підстав для покладення на роботодавця відповідальності за завдану працівникові моральну шкоду, повинен застосовувати відповідальність, що передбачена ст. 237-1 КЗпП.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК).

Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, а має самостійне юридичне значення.

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Оскільки незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності, було порушено трудові права позивача, що в свою чергу призвело до моральних страждань, колегія суддів виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в сумі 1000 грн.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відхилити.

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 травня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення моральної шкоди - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Адміністрація морських портів України» код ЄДРПОУ 38727770 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: