Рішення № 51532079, 10.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

10 вересня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.,

при секретарі - Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 21 квітня 2015 року,

встановила:

у січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 10 722 грн. 63 коп. та судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 21 квітня 2015 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 26.02.2008 р. було укладено договір, згідно якого відповідачу було видано універсальну платіжну карту з кредитним лімітом у розмірі 2 500 грн. терміном дії до лютого 2012 р. 28.11.2008 р. відповідач припинив вносити кошти на погашення кредиту, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 2 328 грн. 39 коп., які мав повернути до 05.02.2011 р., однак кошти не сплатив.

В зв'язку з цим позивач просив стягнути на його користь суму кредиту - 2 382 грн. 39 коп., заборгованість по відсоткам - 5 286 грн. 37 коп., заборгованість по комісії - 2 067 грн. 08 коп., штраф - 500 грн. та процентна складова штрафу - 486 грн. 79 коп.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року позов було задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням штрафних санкцій.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки та інше. Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України.

В ст. 1054 ЦК України закріплено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Умови та строки повернення кредиту були визначені в Умовах та правилах надання банківських послуг, з якими відповідач погодився при укладенні Договору.

Як видно з матеріалів справи, 26.02.2008 р. між сторонами було укладено Договір про відкриття карткового рахунку та видано універсальну картку. Одночасно відповідача було ознайомлено з умовами та правилами надання банківських послуг.

Починаючи з 27.02.2008 р. відповідач користувався карткою знімаючи та поповнюючи рахунок. 28.11.2008 р. відповідач припинив вносити кошти на погашення суми кредиту та відсотків за користування ним. Зазначена сума заборгованості, відсотки, комісія та пеня мали бути сплачені відповідачем до 28.02.2011 р.

За захистом свого порушеного права позивач звернувся до суду 23.01.2015 р.

В матеріалах спавши містяться заперечення відповідача на поданий до нього позов. В цій заяві відповідач просить зокрема застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Судом першої інстанції не було взято до уваги зазначену обставину, не перевірено заперечення відповідача та не вирішено по суті подану ним заяву.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

За таких обставин заявлений позивачем позов задоволенню не підлягає через пропуск строку позовної давності.

Відповідно до ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 21.04.2015 р. скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 7561032/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7502/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.