Постанова № 51528187, 22.02.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року м. ПолтаваСправа № 2a-1670/773/11

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.

при секретарі Протас О.М.

за участю:

представника позивача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2011 року позивач ОСОБА_1 міський центр зайнятості звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу в розмірі 4345,92 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримання допомоги по безробіттю було приховано факт реєстрації як субєкта підприємницької діяльності, тому відповідно до ч.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" отримана сума допомоги по безробіттю в розмірі 4345,92 грн. підлягає поверненню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечення на позов не надав, в судове засідання не зявився. Ухвали та повістки суду направленні відповідачу на адресу: 36022, АДРЕСА_1 повернулись до суду з відміткою поштового відділення про вибуття відповідача.

Згідно із ч. 11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Зважаючи, що доставка ухвали та повістки суду на адресу відповідача підтверджується підписом листоноші, виходячи з викладеного суд виконав свій обовязок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.06.2008 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1 міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, в якій зазначила, що не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом ОСОБА_1 міського центру зайнятості відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

В ході звірки з управлінням з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на запит ОСОБА_1 міського центру зайнятості повідомлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа - підприємець з 20.09.1994 року.

Як вбачається з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.08.2010 року, ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 20.09.1994 року державним реєстратором Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, номер запису про державну реєстрацію 25880170000020115.

З посиланням на виявлений в ході звірки з Єдиним державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців факт не припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3, а також на частину 3 статті 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ОСОБА_1 міським центром зайнятості видано наказ 19.08.2010 року № 221 про повернення ОСОБА_3В грошових коштів в сумі 4345,92 грн., одержаних як допомога по безробіттю, примірник якого отримано відповідачем.

Доказів оскарження вказаних наказів та доказів повернення отриманої суми грошової допомоги по безробіттю відповідач до суду не подав, фактичних даних, які б спростовували наявність у нього такого обов'язку, суду не надано, а суд самостійно при виконанні вимог статті 11 КАС України у частині офіційного зясування всіх обставин у справі не виявив.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-XII до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до ч. 2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ч. 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно довідки ОСОБА_1 міського центру зайнятості за період з вересня 2008 року по червень 2009 року (термін перебування на обліку в центрі зайнятості) ОСОБА_3 отримав допомогу по безробіттю в розмірі 4345,92 грн.

Відповідно до п.3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно абзацу другому частини 15 статті 47 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Таким чином, відповідач на момент звернення до центру зайнятості, був зайнятою особою, яка не мала права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.

Відповідно до п.7. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення допомоги по безробіттю в сумі 4345,92 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (36022, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 міського центру зайнятості (36037, м.Полтава, вул. Леніна 91, р/р 37176165603202 УДК в Полтавській області м.Полтава, МФО 831019, код ЄДРПОУ 22534038) кошти в сумі 4345 (чотири тисячі триста сорок п'ять) грн. 92 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2011 року.

СуддяГ.В. Костенко