Ухвала суду № 51493369, 18.09.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15869/15-ц

Провадження № 4с/522/187/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«18» вересня 2015 року

Приморський районний суд місті Одеси у складі:

головуючого судді Погрібного С.О.,

за секретаря судового засідання Солодкої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_2,

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.06.2015 року ВП № 40058648 та з вимогою зобовязати названого державного виконавця вжити всіх необхідних заходів з виконання виконавчого листа № 2-4612/10, виданого 26.04.2011 року Приморським районним судом м. Одеси.

Учасники цивільного процесу в судове засідання не зявились, про місце, час та дату судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 надала суду заяву, якою просила розглядати скаргу за її відсутності, вимоги заяви підтримала у повному обсязі.

Скарга підлягає розгляду судом у строки, встановлені частиною 1 статті 386 ЦПК України, відповідно до якої скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Дослідивши скаргу, матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги у повному обсязі за наступних обставин.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2010 року у справі № 2-4612/10 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договорами позики, зокрема, стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1:

суму основного боргу за договорами позики від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року у розмірі 600000,00 (шістсот тисяч) гривень;

інфляційне збільшення суми заборгованості за договорами позики від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року у розмірі 108600,00 (сто вісім тисяч п'ятсот) гривень;

-три відсотки річних за договорами позики від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року у розмірі 23424,65(двадцять три тисячі чотириста двадцять п'ять) гривень;

-суму штрафних санкцій за договорами позики від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року у розмірі 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) гривень;

-суму судових витрат по справі у розмірі 1 730,00 (одна тисяча сімсот тридцять) грн. з яких 1 700,00 грн. оплата судового збору і 30,00 грн. оплата витрат на ІТЗ судового розгляду справи. Усього стягнуто 913 754,65 (дев'ятсот тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири).

26 квітня 2011 року Приморським районним судом м. Одеси на підставі вказаного рішення виданий виконавчий лист № 2-4612/10 про стягнення про стягнення на користь позивача вказаної суми заборгованості.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 03 січня 2011 року.

За заявою ОСОБА_1 державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-4612/10, виданого Приморським районним судом м. Одеси 26 квітня 2011 року.

У подальшому, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем постановою ВП № 40058648 від 22 червня 2015 року повернуто стягувачу виконавчий лист та зазначено, що стягувачем не сплачено авансового внеску на організацію та проведення виконавчих дій.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Під час виконання рішення суду державний виконавець зобовязаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених Закону України «Про виконавче провадження», неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з вимогами ст. 5 Закону України Про виконавче провадження, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб і порядок, зазначені виконавчим документом та при здійсненні виконавчого провадження має право звернутись до органу, який видав виконавчий документ з клопотанням про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

За ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, з наведеного слідує, що у стягувача виникає саме право, а не обов'язок на авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачається повернення виконавчого документа саме за нездійснення погодженого авансування витрат.

Крім того, стягувач має сплатити певну суму для необхідних витрат виключно за погодженням з державним виконавцем.

Судом приймаються як обґрунтовані доводи скаржника ОСОБА_1 про те, що він не отримував від державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_2 пропозиції щодо авансування організації та проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 2-4612/10, виданого 26.04.2011 року Приморським районним судом м. Одеси, оскільки представником Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції не представлено доказів протилежного.

Правилом статті 36 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що за наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін має право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи заміну порядку і способу виконання рішення. Положенням ст. 376 ЦПК України реалізуються процесуальні гарантії забезпечення прав стягувача у виконавчому провадженні.

Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що державний виконавець повинен здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення навіть у разі утруднення його виконання у тому числі й звертатися до стягувача з пропозицією щодо авансування організації та проведення виконавчих дій. Втім, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо звернення державним виконавця з такою пропозицією, чи звернення самого стягувача до державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_2 з таким клопотанням для його подальшого погодження для своєчасного та належного виконання виконавчого листа № 2-4612/10, виданого 26.04.2011 року Приморським районним судом м. Одеси.

Державний виконавець Борисенко М.В. діє в якості субєкта владних повноважень, оскільки є посадовою особою органу державної влади, в силу цього усі його дії та рішення мають відповідати таким критеріям, а владні рішення мають прийматися (вчинятися): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зміст оскаржуваної постанови (а.с.11) не дає підстави для висновку, що усі критерії, що зазначені вище та яким має відповідати її зміст, враховані повною мірою та лише їх врахування стало підставою для такого рішення органу владних повноважень. В силу неявки субєкта оскарження в судове засідання такий висновок суду не був спростований за допомогою допустимих та належних доказів, а тому висновки суду мають ґрунтуватися на наявних доказах та встановлених обставинах.

При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, чи отримував стягувач від державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_2 пропозиції щодо авансування організації та проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 2-4612/10, виданого 26.04.2011 року Приморським районним судом м. Одеси та чи було прийнято рішення цим державним виконавцем щодо пропозиції стягувачу для авансування організації та проведення виконавчих дій взагалі.

Враховуючи, що доводи, вказані скаржником, державним виконавцем не спростовані, суду не надано належних й допустимих доказів щодо дотримання відповідачем чинних норм при поверненні виконавчого документу, це є підставою для задоволення скарги ОСОБА_1

Резюмуючи, суд констатує, що передбачені п.4 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження підстави для повернення виконавчого документу стягувачеві відсутні, у звязку із чим постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу від 22 червня 2015 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Керуючись ст.ст. 383,385 ЦПК України, СУД

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа ВП № 40058648 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4612/10, виданого 26.04.2011 року Приморським районним судом м. Одеси, скасувати.

Зобовязати державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_2 продовжити заходи з виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2010 року у цивільній справі № 2-4612/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договорами позики.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ С.О. Погрібний

18.09.2015