Ухвала суду № 51456343, 23.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №612/372/15-ц. Головуючий 1 інст.: - Мороз О.І.

Провадження №22-ц/790/6861/15. Суддя-доповідач : - Кокоша В.В.

Категорія: аліменти.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Черкасова В.В.,

при секретарі: - Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 11 серпня 2015 року по справі за позовом прокурора Близнюківського району Харківської області в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_6 - про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року прокурор Близнюківського району Харківської області, діючий в інтересах непрацездатної ОСОБА_7, звернувся в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_7 не працює, отримує незначну пенсію за віком, інших джерел доходу окрім пенсії у неї немає. Вона змушена самостійно оплачувати комунальні послуги, а тому перебуває у скрутному матеріальному становищі. На пенсію утримувати себе не в змозі, хворіє, потребує постійного лікування.

ОСОБА_6 зобов'язана утримувати свою матір, яка є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги, однак покладені на неї законом обов'язки не виконує. Від інших осіб ОСОБА_7 отримати матеріальну допомогу не може.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 184, 202, 205 СК України, прокурор Близнюківського району Харківської області просив суд стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 на її утримання аліменти в розмірі 1 /4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, довічно.

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася.

В письмових запереченнях наданих до суду, позов не визнала.

При цьому посилалася на те, що її мати ОСОБА_7 є непрацездатною особою, однак отримує пенсію в розмірі 1124 грн. на місяць, що більше встановленого прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, який з 1 січня 2015 року становить 949 грн. Мати має статус «дитини війни» отримує пільги у вигляді 25% знижки на комунальні послуги. Прокурором не надано до суду докази, що ОСОБА_7 придбаває ліки та їх вартість. З березня 2015 року вона сама перебуває на обліку по безробіттю, отримує виплату по безробіттю частинами та з запізненнями. Фактично вона знаходиться на утриманні свого чоловіка ОСОБА_9 Крім того, у неї є повнолітня дочка ОСОБА_10, яка навчається у Харківському національному педагогічному університеті на денній формі навчання за контрактом та потребує від неї матеріальної допомоги. ОСОБА_7 має сина ОСОБА_11, який за її інформацією мешкає у матері, але остання приховує цю обставину.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 11 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, на її утримання аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, довічно.

Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

В іншій частині позову прокурора відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків по утриманню матері, яка є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Частиною 9 ст. 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатним і потребують матеріальної допомоги.

Згідно ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позов про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України) не є абсолютним. У зв'язку з цим, суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України). Згідно з ч. 2 ст. 205 СК України при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.

З матеріалів справи вбачається, що з 3 грудня 1966 року ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, який розірвано за ініціативою подружжя 26 квітня 2006 року (а. с. 27).

Від сумісного проживання ОСОБА_7, ОСОБА_12 мають сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочку ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає окремо від матері (а. с. 26,33).

За даними паспорту НОМЕР_1, виданого 18 вересня 2014 року Близнюківським РСГУДМС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_7, остання зареєстрована та мешкає в буд. АДРЕСА_3 (а. с. 5-7).

Згідно довідки Самійлівської сільської ради Близнюківського району Харківської області №22-3-/227 від 20 лютого 2015 року ОСОБА_11 зареєстрований в АДРЕСА_3, однак фактично за вказаною адресою не мешкає, місце перебування його невідоме (а. с. 23).

ОСОБА_7 досягала похилого віку, оскільки їй виповнилося 74 роки, вона є непрацездатною, пенсіонер за віком. Не працює, крім пенсії, будь-яких доходів ОСОБА_7 не отримує, потребує матеріальної допомоги.

ОСОБА_7 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Близнюківському районі Харківської області та отримує щомісячно пенсію за віком при неповному пільговому стажі за списком №2 в розмірі 1124 грн. 99 коп. (а. с.8,30).

Згідно довідки управління соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації №08-24/26-2048 від 25 травня 2015 року ОСОБА_7 перебуває в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків з 15 квітня 2008 року і користується пільгами на електропостачання та газопостачання за категорією «дитина війни» в розмірі 25 % від затверджених чинним законодавством норм. ОСОБА_7 отримала субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з березня по квітень 2015 року в розмірі: березень - 293 грн. 81 коп.; квітень - 465 грн. 86 коп. ( а. с. 32).

За даними довідки Близнюківського районного центру «Первинної медичної допомоги» ОСОБА_7 страждає ішемічною хворобою серця: атеросклеротичним кардіосклерозом, гіпертонічною хворобою 2 стадії, гіпертонічною ДЕП ІІ стадії з лікворною гіпертензією. Перебуває під наглядом фельдшера фельдшерського пункту с. Новоолександрівка. Потребує постійного вживання медикаментозних препаратів для лікування (а. с. 14).

Наведене свідчить, що ОСОБА_7 є непрацездатною особою і потребує матеріальної допомоги від повнолітніх сина та дочки.

Відповідачка ОСОБА_6 з 17 березня 2015 року не працює, перебуває на обліку в Лозівському міськрайонному центрі занятості, отримує виплати по безробіттю (а. с. 50, 54).

Доказів того, що ОСОБА_6 добровільно надає матеріальну допомогу своїй матері ОСОБА_7, відповідачкою до суду не надано.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на її утримання аліменти в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, довічно.

При визначенні розміру аліментів судом враховано, що ОСОБА_7 має сина ОСОБА_11 та не позбавлена змоги пред'явити до нього позов про стягнення аліментів на своє утримання.

Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що при вирішенні спору суд першої інстанції не врахував, що її мати отримує розмір пенсії більший за встановлений державою прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, якій згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджетом України за 2015 рік» становить з 1 січня 2015 року 949 грн., а з 1 грудня 2015 року буде становити 1074 грн., не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Отримання від держави ОСОБА_7 щомісячної пенсії в розмірі 1124 грн. 99 коп., яка перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, само по собі не свідчить, що її мати є матеріально забезпеченою особою та не потребує від неї матеріальної допомоги.

Не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що її мати як «дитина війни» користується пільгами по сплаті електроенергії та газопостачання, у зв'язку з чим отримала субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з березня по квітень 2015 року в розмірі 293 грн. 81 коп. та 465 грн. 86 коп.

Наведене свідчить, що ОСОБА_7 є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги, а держава в особі управління соціального захисту населення Близнюківської райдержадміністрації, надає їй матеріальну допомогу у вигляді субсидії.

Надання державою ОСОБА_7 субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, не звільняє відповідачку від виконання покладених на неї СК України обов'язків щодо утримання своє непрацездатної матері яка потребує матеріальної допомоги.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 11 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: