Постанова № 514531, 15.03.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2007 Справа № 39/477-06

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів: Павловського П.П., Чус О.В.

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

з участю представників :

позивача –Гладій О.В.

відповідача –Чумаченко К.А., Старикова В.А., Волос І.І.

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства “Нікопольський трубний завод” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2006р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кванс”, м. Дніпропетровськ

до відповідача Державного підприємства “Нікопольський трубний завод”, м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 1979117,85гр.

В С Т А Н О В И В :

8.11.2006р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Кванс” (далі ТОВ “Кванс”) про стягнення з державного підприємства “Нікопольський трубний завод” (далі НТЗ) 1979117,85гр. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 6.10.2005р. сторони уклали договір доручення, за яким відповідач зобов’язався від імені позивача укладати договори купівлі-продажу металопродукції. Для забезпечення можливості виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 2441000гр. В зв’язку з тим, що відповідач не здійснював ніяких дій для виконання своїх зобов’язань, 6.10.2006р. сторони досягли угоди про розірвання договору та повернення грошових коштів. Оскільки НТЗ грошові кошти повернув не в повному обсязі, ТОВ “Кванс” 31.05.2006р. направило в адресу відповідача вимогу про повернення грошей яку НТЗ не виконало. На цій підставі позивач просив стягнути з відповідача суму боргу, штрафні санкції, річні відсотки та судові витрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2006р. (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги задоволено : на користь позивача стягнуто 1.489.900гр. боргу; 372.475гр. штрафу; 99231,42гр. пені; 17.511,43гр. річних відсотків та судові витрати.

Не погодившись з рішенням НТЗ звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення в частині стягнення штрафних санкцій та річних скасувати і визнати недійсним договір від 6.10.2005р. При цьому апелянт зазначив що судом не враховано, що договір не має істотних умов, а тому не відповідає вимогам чинного законодавства. В додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач послався на те, що умови договору не було виконано з вини самого позивача.

У своєму відзиві ТОВ “Кванс” зазначило, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав :

З матеріалів справи вбачається, що 6.10.2005р. сторони уклали договір доручення №0610-01Д/710/01, за яким відповідач прийняв на себе зобов’язання від імені та за рахунок позивача укладати договори купівлі-продажу металопродукції (а.с.11-13). При цьому сторони в п.1.1 договору обумовили, що всі істотні умови договору щодо асортименту, ціни, строків поставки буде узгоджено шляхом укладання додаткових угод. Зазначених додаткових угод сторонами укладено не було, але протягом жовтня - грудня 2005р. позивач перерахував відповідачу 2441000гр. (а.с.15-29).

18.01.2006р. сторони уклади угоду про розірвання договору №0610-01Д/710/01 за якою НТЗ зобов’язався повернути отримані від позивача грошові кошти. На протязі січня-травня 2006р. позивач повернув 951100гр. (а.с.30-38).

30.05.2006р. ТОВ “Кванс” направило в адресу відповідача вимогу повернути решту грошових коштів на протязі п’яті банківських дні, яку НТЗ отримав 5.06.2006р. (а.с.39-40).

Таким чином, внаслідок розірвання договору від 6.12.2005р., у відповідності до ст.653 ЦК України та ст.202 ГК України, зобвоязання сторін по договору доручення було припинено та виникли нові обов’язки, відповідно до яких відповідач повинен повернути отримані від ТОВ “Кванс” грошові кошти. Оскільки в угоді про розірвання договору доручення сторони не визначили строк повернення грошей, НТЗ було повинно повернути кошти у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, як це передбачено ст. 530 ЦК України.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення боргу та річних відсотків ґрунтуються на чинному законодавстві, зокрема - на приписах ст. 526,625 ЦК України та ст.193 ГК України, а посилання апелянта на незаконність рішення місцевого суду в цій частині є безпідставними.

В той же час, вимоги ТОВ “Кванс” про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Умовами угоди про розірвання договору №0610-01Д/710/01 не передбачено застосування неустойки (штрафу або пені) за несвоєчасне виконання відповідачем обов’язку повернути грошові кошти. В той же час, згідно зі ст.653 ЦК України, з моменту розірвання договору від 6.10.2005р. припинились всі зобов’язання сторін по ньому, а тому, у відповідності до ст.548 ЦК України, умови забезпечення зобвоязання також втратили чинність. Оскільки угодою про розірвання договору №0610-01Д/710/01 не передбачено можливість застосування передбачених договором від 6.10.2005р. штрафних санкцій за несвоєчасне повернення грошових коштів, відсутні правові підстави для застосування до НТЗ пені та штрафу за неповернення коштів після отримання відповідної вимоги позивача.

Що стосується вимог апелянта про визнання договору №0610-01Д/710/01 недійсним та про зобвоязання ТОВ “Кванс” вчинити певні дії, то ці питання повинні розглядатися при наявності відповідного позову, який сторонами по справі не заявлявся. В зв’язку з тим, що сторони дійшли згоди про припинення дії договору від 6.10.2005р. колегія суддів не вважає за необхідне обговорювати питання недійсності розірваного договору за власною ініціативою, оскільки у відповідності до приписів п.1 ч1 ст.83 ГПК України це право, а не обв’язок господарського суду.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду повинно бути змінено на підставі п.4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом норм матеріального права.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати розподіляються між сторонами у розмірі, пропорційному розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства “Нікопольський трубний завод” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2006р. змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Нікопольський трубний завод” (53220 Дніпропетровська області, м. Нікополь, вул. Трубників,56 код ЄДРПОУ 32289481) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Кванс” (49083 м. Дніпропетровськ, вул. Собінова,1 код ЄДРПОУ 33771647) 1.489.900гр. боргу, 17.511,43гр. річних відсотків та судові витрати :

15223гр. державного мита, 90,7гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Кванс” на користь державного підприємства “Нікопольський трубний завод” судові витрати - 2413,5 державного мита.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий А.О. Логвиненко

Суддя П.П. Павловський

Суддя О.В. Чус