Рішення № 51448479, 23.09.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Потапенко Р.Р.

Доповідач - Борисов Є.А.

Справа № 420/409/15-ц

Провадження № 22ц/782/524/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Борисова Є.А.

суддів: Соловей Р.С., Фарятьєва С.О.

при секретарі: Ткаченко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 30 липня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа - філія «Новопсковський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області були часково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. А саме, зобов'язано філію «Новопсковський райавтодор» Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» видати ОСОБА_2 трудову книжку (дублікат) з виправленим записом про дату звільнення, зазначивши датою звільнення 04.05.2015 року, стягнуто з ДП «Луганський облавтодор» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2014 року по 04.05.2015 року в сумі 3846грн. 60коп., а також стягнуто відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн.

В апеляційній скарзі ДП «Луганський облавтодор» ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції і просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДП «Луганський облавтодор» апеляційну скаргу підтримала, позивач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. До таких висновків судова колегія дійшла виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом першої інстанції було встановлено, що позивач дійсно перебувала з підприємством відповідача у трудових відносинах і наказом № 28к від 01.09.2014 року її було звільнено з посади інженера з охорони праці 1-ї категорії у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Під час звільнення позивачу не була видана трудова книжка у зв'язку з тим, як на тому наполягає адміністрація ДП «Луганський облавтодор», що на підприємстві сталася крадіжка і оригінал трудової книжки ОСОБА_2 було викрадено. З 05.05.2015 року позивач працевлаштувалася на іншу роботу, а саме в Новопсковську селищну раду, де їй було оформлено нову трудову книжку.

До моменту працевлаштування до Новопсковської селищної ради ОСОБА_2 так і не отримала ані оригіналу, ані дублікату своєї трудової книжки, яку вона повинна була отримати під час звільнення з ДП «Луганський облавтодор». Зазначені обставини в повній мірі підтверджуються матеріалами справи. (а.с. 13,14, 33,34,36-41, 165).

З огляду на зазначені обставини суд першої інстанції на підставі вимог ст. 47 КЗпП України, ч.5 ст. 235 КЗпП України, п. 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993 року дійшов вірного висновку стосовно необхідності зобов'язання підприємства відповідача видати позивачці дублікат трудової книжки та змінити дату її звільнення у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки з вини роботодавця. Одночасно суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно необхідності стягнення з ДП «Луганський облавтодор» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Разом з тим судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції стосовно того, що дату звільнення позивачки слід зазначити - 04.05.2015 року і що середній заробіток слід нараховувати відповідно за період часу з 01.09.2014 року по 04.05.2015 року. Виходить при цьому колегія суддів з наступного.

Так відповідно до п. 4.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» у разі якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

З матеріалів справи вбачається, що 23.10.2014 року позивач отримала від Філії «Новопсковський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» письмове повідомлення про можливість особистого отримання дублікату трудової книжки в зручний для неї час або надання письмової згоди на пересилання дубліката поштою (а.с. 10). Факт отримання такого повідомлення підтверджує в своїй позовній заяві сама ОСОБА_2 Також з матеріалів справи вбачається, що після отримання зазначеного повідомлення ОСОБА_2 з'явилася на підприємство 03.11.2014 року, де їй було запропоновано отримати дублікат трудової книжки, але від отримання дублікату остання відмовилась, оскільки не була згодна із записами в дублікаті трудової книжки, зокрема із записом стосовно дати її звільнення, а також вимагала видати їй оригінал трудової книжки, а не дублікат, і, крім того, пояснити на яких підставах їй пропонують отримати дублікат трудової книжки замість оригіналу.

Та обставина, що позивач не погоджувалася отримувати дублікат трудової книжки підтверджується, на думку судової колегії, тим, що після відвідування 03.11.2014 року підприємства-відповідача ОСОБА_2 направила на адресу начальника філії «Новопсковський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» письмовий запит, в якому просила надати інформацію стосовно того, за яких обставин був втрачений оригінал її трудової книжки і на яких правових підставах адміністрація підприємства пропонує їй отримати саме дублікат, а не оригінал трудової книжки (а.с. 11-12). З показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що остання була присутня під час розмови, яка відбулася 03.11.2014 року між позивачем ОСОБА_2 та представником адміністрації підприємства з приводу отримання дублікату трудової книжки і під час цієї розмови ОСОБА_2 висловлювала претензії стосовно того, що запропонований їй дублікат є неналежно оформленим, що дата її звільнення визначена невірно, що записи в дублікаті трудової книжки не завірені печаткою. Представник підприємства відповідала, що будь-які зміни до існуючих записів у дублікаті трудової книжки вона може внести лише з дозволу керівництва і між ними сталася суперечка.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що датою звільнення ОСОБА_2 в даному випадку слід зазначити 04.05.2015 є поспішним, таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та до якого суд дійшов внаслідок неналежної оцінки наявних у справі доказів. Колегія суддів вважає, що датою звільнення позивача в даному випадку слід визначити дату отримання нею письмового повідомлення від підприємства відповідача про можливість отримання дублікату трудової книжки - 23.10.2014р., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, після надходження цього повідомлення ОСОБА_2 фактично відмовилась від отримання дублікату, оскільки була не згодна з записами, що були в ньому внесені, а також вимагала видати оригінал трудової книжки замість дублікату.

З огляду на необхідність зміни дати звільнення позивача, розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на її користь повинен розраховуватись за період з 01.09.2014 року по 23.10.2014 року і становити 854грн. 80коп. ( 8 робочих днів х 106,85грн. (середньоденний заробіток) = 854грн. 80коп.).

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення дати звільнення позивача, а саме замість зазначеної судом дати звільнення- 04.05.2015 року слід вказати іншу дату звільнення, яку підприємство-відповідач зобов'язане зазначити в дублікаті трудової книжки - 23.10.2014року. Також судова колегія вважає за необхідне зменшити суму середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 з 3846грн.60коп. до 854грн.80коп.

В іншій частині, а саме в частині відшкодування моральної шкоди, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки в цій частині висновки суду повністю відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Так судом першої інстанції було встановлено, що з вини відповідача позивачу ОСОБА_2 не було видано трудову книжку, внаслідок чого остання тривалий час не мала можливості працевлаштуватись на іншу роботу або стати на облік до центру зайнятості та отримувати соціальну допомогу, у позивачки виникли реальні побоювання стосовно можливості підтвердити свій трудовий стаж та отримувати в майбутньому пенсію. Тобто порушення законних прав позивача з боку працедавця в данному випадку призвели до значних моральних страждань, втрати позивачкою нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання значних додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на зазначені обставини суд на підставі ст. 237-1 КЗпП України дійшов вірного висновку стосовно необхідності покладення на ДП «Луганський облавтодор» обов'язку по відшкодуванню завданої ОСОБА_2 моральної шкоди. Визначений судом розмір відшкодування в даному випадку є адекватним характеру та обсягу завданих позивачці моральних страждань.

В частині стягнення з відповідача судових витрат рішення суду першої інстанції також підлягає залишенню без змін з огляду на те, що в цій частині воно постановлене з дотриманням вимог діючого законодавства і зменшення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, не тягне за собою зміни розміру судового збору, який підлягає стягненню з ДП «Луганський облавтодор» в дохід держави.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити частково .

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 30 липня 2015 року - змінити.

Визначити, що датою звільнення ОСОБА_2 слід вважати 23 жовтня 2014 року, а не 04 травня 2015 року, як то вказано у рішенні Новопсковського районного суду Луганської області від 30 липня 2015 року.

Зменшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_2 з 3846грн. 60коп. до 854грн. 80коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий:

Судді: