Ухвала суду № 51436857, 27.08.2015, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/378/15-ц

Провадження № 2/210/1114/15

У Х В А Л А

"27" серпня 2015 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Скотар Р.Є.,

при секретарі Таранущенко В.С.,

за участі сторін - не зявилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України, клопотання представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» до ОСОБА_3 про відшкодування заборгованості за спожиту, але не обліковану електричну енергію, внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, -

в с т а н о в и в:

В провадженні суду знаходиться вищезгадана цивільна справа.

Представник позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з письмовим клопотанням про забезпечення позову, в якому просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача ОСОБА_3

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що відповідач має намір виїхати за межі України на постійне місце проживання, у звязку з чим вчиняє дії по реалізації належного їй майна ( наявний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 05.12.2014 р.).

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Частина 3 ст. 152 ЦПК України зазначає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову визначені ст. 152 ЦПК України, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача ОСОБА_3, має бути співмірним з розміром позовних вимог, які складають 4996,26 грн.

Крім того, факт продажу нерухомого майна не може враховуватися судом як підстава для забезпечення позову, оскільки не є належним доказом наміру виїхати на постійне місце проживання за межі України та утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись, що між сторонами виник спір, з'ясувавши обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, вважаю, що реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову відсутня.

Враховуючи вище наведене, правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову не вбачається.

Керуючись ст. 151-153, 293 ЦПК України, абз. 1 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Р. Є. Скотар